Наприкінці червня Верховна Рада, перейнявшись, нарешті, пошуком коштів для лікування українців, зареєструвала законопроект №4164а «Про внесення змін до Податкового кодексу України (ПКУ) щодо стимулювання добровільного медичного страхування». Документ пропонує внести зміни до відповідних положень Податкового кодексу, включивши витрати на добровільне медстрахування до складу загальновиробничих і адмінвитрат, й дозволити застосовувати до них податкові знижки.

Здоров’я  не купиш

Згідно з пояснювальною запискою до законопроекту №4164а, частка держвитрат у структурі загальних витрат на охорону здоров’я становить приблизно 56%, тоді як у країнах — членах ЄС — майже 76%. Приблизно 40% фінансування в Україні — це готівкові витрати населення за надання медпослуг, а близько 4% — благодійна допомога та добровільне медстрахування. За оцінкою Ліги страхових організацій України (ЛСОУ), у ДМС 59% страхових платежів припадали на кошти населення, а 41% — підприємств, які сплачували внески за рахунок чистого прибутку після оподаткування.

Більшість опитаних «УК» експертів високо оцінюють шанси цього законопроекту на прийняття. «Документ запроваджує цивілізовану модель забезпечення соцпотреб громадян у сфері охорони здоров’я і є додатковим мотиваційним інструментом для роботодавців», — вважає президент ЛСОУ Олександр Залєтов.

Утім, є сумніви, що більшість роботодавців дотримуватимуться високих стандартів соцзахисту з огляду на зростання безробіття. Крім того, законопроект залишає відкритим питання щодо співробітництва з ДМС страховиків та державних медзакладів, адже страховики не можуть легально платити лікарям у державних клініках і лікарнях, а лише приватним медзакладам.

Дехто з експертів наголошує, що надання преференцій для ДМС може бути лише тимчасовим підходом, тому що держава не має права відсторонюватися від забезпечення пацієнтів необхідною меддопомогою (ним користується лише 3% українців. — Авт.). «Люди, як правило, лікуються власним коштом, збирають медикаменти для армії. А навіщо тоді ми державі платимо податки і навіщо нам надбудова з чиновників, які не вирішують проблем хворих та галузі, встановлюють показники за завантаженням ліжко-місць, а не за кількістю вилікуваних пацієнтів?» — обурюється голова комісії зі страхування Українського товариства фінансових аналітиків Вячеслав Черняховський.

Наприклад, у США сім’ї, які не мають взагалі доходу, як правило, отримують щось на кшталт безкоштовної держстраховки. Ті, хто має хоч якийсь дохід, повинні страховку купувати. Якщо людина працює у великій компанії, вона може внести непрацюючих членів сім’ї до своєї страховки, яку частково оплачує роботодавець, але тоді вона обійдеться значно дорожче.

ДМС —  не панацея

Вячеслав Черняховський вважає, що страховикам не можна повністю віддавати піклування про здоров’я українців, адже про їхню неефективність свідчать стан «автоцивілки» та інші види обов’язкового страхування (від нещасних випадків на транспорті). Фахівці, які займаються ДМС, мають різний рівень компетенції й контролю і часто-густо зловживають надлишковими протоколами лікування та зобов’язують пацієнтів робити багато зайвого.

Розповідають історію про нашого медика, який тривалий час працював за кордоном, а коли повернувся в Україну і влаштувався у приватну клініку гастроентерологом, його через кілька місяців… звільнили. Він не мав скарг від пацієнтів, але керівництво дорікнуло, що лікар «порушує протоколи», адже вилікував пацієнтку лише за два тижні замість того, щоб… направити до колег та на додаткові обстеження, які б дали змогу заробити на ній ще з 1000 — 2000 гривень.

Люди, які мають медстраховку, в Україні платять ще із зарплати єдиний соціальний внесок (ЄСВ), але не можуть розраховувати на якісну держдопомогу. Розвиток ДМС — сам по собі позитивний момент, але якщо держава хоче перекласти на плечі страховиків турботу про здоров’я громадян і держмедицина безсила допомагати українцям, можливо, доцільно зменшити розмір ЄСВ? Страховики вважають, що давно слід скасувати єдиний соціальний внесок щодо договорів ДМС, передусім щодо договорів страхування життя. Через наявність цього податку останніми роками майже припинилося укладання нових договорів накопичувального й пенсійного страхування життя підприємствами, що призвело практично до згортання пенсійної реформи.

У Нацкомфінпослуг зазначають, що законопроект №4164а не передбачає перекладання «турботи про здоров’я громадян на плечі страховиків» або заміни держмедицини добровільним медичним страхуванням. А «перегляд розміру єдиного соцвнеску не належить до сфери регулювання цього законопроекту».

Добровільне медстрахування є кроком до запровадження в Україні обов’язкового медстрахування. Але, на жаль, механізму та концепції його розвитку Україна поки що не має.

КОМПЕТЕНТНО

«Персоніфікувати адресне надання страхової виплати»

Галина ТРЕТЯКОВА, 
генеральний директор 
Української федерації убезпечення:

— Давно назріло питання щодо ефективності надання державними структурами (фондами соціального страхування) соцзахисту. Система потребує реформи, яка має демонополізувати державу, персоніфікувати адресне надання страхвиплат. Це стосується реформування системи «корпоративного» управління фондами, де не зрозумілою є присутність держпредставників з відповідними повноваженнями. Чому застрахованих осіб представляють профспілки, хоч вони об’єднують тільки 45% працюючих? Чи в повному обсязі захищаємо права застрахованих за такої конструкції управління, чи не краще вводити у цю систему елементи конкуренції та ринкової економіки?

«Санаторно-курортне лікування є винятком  у програмах»

Вікторія РАСПОПОВА, 
директор із андеррайтингу 
з особистих видів страхування 
УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп»:

— Говорити про зниження єдиного страхового внеску поки не введено обов’язкове медичне страхування — зарано. Адже деякі фонди соцстрахування забезпечують виплати не тільки з тимчасової або стійкої непрацездатності, а й санаторно-курортного лікування (профілактика захворювань), що зазвичай є винятком у програмах медстрахування.