За різними оцінками експертів і правоохоронних органів, представниками попередньої влади за неповні чотири роки було виведено з України і вкрадено з державного бюджету від 20 до 30 мільярдів доларів. Про це свідчать як прямі докази, так і ситуація з державним бюджетом, в якому на початок 2014 року недорахували майже 290 мільярдів гривень. Це ті кошти, які фактично обліковували на рахунках місцевих органів влади і загального фонду державного бюджету, але насправді їх там не було.

Величезний масштаб виведення коштів з бюджетного сектору вражає міжнародних експертів та правоохоронні органи, які поставили чітку вимогу до української правоохоронної системи — максимально повернути кошти до державного бюджету, що виводилися представниками попередньої влади. Допомогти пришвидшити цей процес має новий закон про стягнення необгрунтованих активів у межах цивільного провадження. 

Доопрацювати доопрацьоване

2014 року український уряд провів арешти понад 1,5 мільярда доларів на рахунках офшорних компаній, що обліковувалися як у вітчизняних державних, так і іноземних банках. Правоохоронна система України зіткнулася з новими викликами, коли фігуранти кримінальних справ утекли до іншої країни. І ця країна всупереч усім без винятку договорам і домовленостям відмовилася видавати їх українському правосуддю. Тому в Україні довелося приймати нове законодавство у сфері кримінального процесу і права.

Історія ухвалення деяких законопроектів мало не детективна. Одним із таких проектів законів є новий закон про стягнення необ∂рунтованих активів у межах цивільного провадження. Він має тривалу історію. Вже було розроблено кілька версій цього нормативного акта, проте жодна з них не знайшла підтримки у парламенті.

«У Верховній Раді понад вісім разів ставили на голосування законопроекти щодо спецконфіскації, розроблені депутатами, але вони так і не були ухвалені, — зазначив міністр юстиції Павло Петренко. — А все тому, що у парламенті, на жаль, багато депутатів, які не хочуть, щоб ці гроші повернули до бюджету країни. Тому вони вигадують різноманітні відмовки, щоб не голосувати за ці законопроекти. Через них в Україні й досі немає режиму відповідної спецконфіскації, завдяки якому можна було б оперативно повернути гроші до державного бюджету. Передовсім йдеться про 1,5 мільярда доларів, які знаходяться в українських банках».

Днями Мін’юст у співпраці з групою народних депутатів та експертів проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції» завершив роботу над черговим проектом закону про стягнення у дохід держави необ∂рунтованих активів у межах цивільного провадження.

«Ми напрацювали нову версію законопроекту, в якій усунуто грунт для всіх спекуляцій щодо запровадження інституту спецконфіскації у цивільному процесі. Цей законопроект відповідає усім стандартам і вимогам, які існують у ЄС, — наголосив очільник Мін’юсту. — У разі ухвалення цього законопроекту матимемо нові механізми повернення у власність держави активів, украдених режимом Януковича, з арештованих рахунків в українських та іноземних банках. Наше завдання — українські правоохоронні органи мають отримати додатковий інструмент, завдяки якому зможуть максимально швидко в судовому процесі стягувати арештовані кошти. Хочу наголосити, що інститут спецконфіскації відповідає європейським стандартам, і це дасть нам можливість, отримавши рішення українських судів, скерувати його до країн, з якими у нас є відповідні конвенції. Зокрема й до країн Євросоюзу для виконання і стягнення тих активів, які були заморожені там на користь української держави. Таким чином ми уникнемо повторення ганебних випадків, коли через бездіяльність вітчизняних правоохоронних органів кошти стягують у національні бюджети інших країн, а не в наш бюджет, і вони не повертаються українському народу як стороні, що потерпіла від масштабних корупційних схем».

Нові механізми стягнення

Щодо самого механізму стягнення необ∂рунтованих активів, то принципово цей інструмент відрізняється від попередніх тим, що, по-перше, весь процес відбувається не у кримінальному, а в цивільному позовному провадженні на засадах деспозитивності. Тобто органи прокуратури пред’являють цивільний позов і відповідач у цивільному процесі може довести, що активи набуті об∂рунтовано. Це набагато спрощує процес доказу як такий. По-друге, закон звужує свою дію. Інакше кажучи, його норми можуть бути застосовані лише до обмеженого кола активів, які дуже легко трансформувати. Наприклад, гроші на рахунках, які не складно трансформувати у цінні папери і навпаки, валютні цінності тощо. Відповідно властивість цих активів бути швидко трансформованими з одного виду в інший дає зловмисникам можливість їх виводити за межі поля зору правоохоронних органів. Також звужено коло суб’єктів, які можуть подати відповідний позов про стягнення активів (генеральний прокурор або виконуючий його обов’язки, керівник спеціалізованої антикорупційної прокуратури).

«Ми намагаємося допомогти Мін’юсту, наскільки це можливо. Хочемо, щоб Україна повернула гроші, які арештовані в Європі. У багатьох країнах вже створено і успішно працюють механізми, які пропонує створити цей законопроект, — каже експерт зі стратегічного планування проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції» Довідас Віткаускас. — Потрібно ухвалити таке законодавство, щоб корупція перестала бути дохідною. З одного боку, необхідно захищати право людини на власність, а з другого — потрібно вилучати необгрунтовані активи. Профілактика злочинності — це наше головне завдання. Текст цього законопроекту відповідає цим вимогам, і ми маємо разом працювати, щоб підвищити потенціал українських правоохоронних органів».

Потрібно розуміти, що конфіскація цих коштів у держбюджет не означає припинення кримінальних справ. Проблема полягає в тому, що коли кримінальна справа щодо деяких екс-керівників країни налічує 100 епізодів, то щоб винести вироки і притягнути їх до відповідальності, необхідно розглянути всі ці епізоди. На це потрібно чимало часу. Навіть у країнах Євросоюзу такі справи розглядають роками, іноді десятиріччями. Завдяки запропонованому механізму через цивільний процес правоохоронні органи зможуть конфіскувати в бюджет держави кошти, які мають усі ознаки злочинних активів. Інструмент, який надано прокуратурі, є додатковим, щоб вона могла ефективно себе проявити. Завдяки йому вдасться виявити не лише замовників, а й виконавців.

«Під час роботи над цим законопроектом ми намагалися зняти всі перестороги, — зауважує громадський активіст Карл Волох. — Хоч деякі недоліки, як на мене, в цьому законопроекті все-таки є. Йдеться про те, що дія цього закону звужена. І це не випадково. Закон передовсім стосується втікачів, тобто представників попередньої влади. Звичайно, хотілося б, щоб цей ефективний сучасний інструмент у боротьбі з корупцією міг бути застосований і до корупціонерів сьогодення. Це зауваження є в рецензії міжнародних експертів. Після того, як цей закон певний час попрацює і народ побачить, що ці кошти конфісковано на користь держави, буде легше переконати депутатів у необхідності розширювати його дію. Сподіваюсь, що у найближчі півроку-рік ми ще повернемося до цього закону».

Сподіваємось, що парламент все ж ухвалить потрібний суспільству законопроект, і гроші, які було вкрадено й виведено за кордон, повернуть до державного бюджету. Адже, як свідчить досвід, доки ми думаємо над тим, варто чи ні запроваджувати спецконфіскацію, інші країни конфісковують майно наших екс-посадовців у бюджети своїх країн.