СПЕЦОПЕРАЦІЯ 

На початку 1990-х Служба  безпеки України запобігла викраденню літака  із Дніпропетровського аеропорту і передачі  за кордон розробок стратегічного ракетного комплексу

25 березня Служба безпеки України св’яткує своє 20-річчя. Напередодні свята наш кореспондент привідкрила завісу таємниці над донедавна секретним завданням.   Про те, як розгорталася операція під кодовою назвою «Справа пернатих», розповів безпосередній учасник тих подій, ветеран СБУ, колишній посадовець УСБУ в Дніпропетровській області Олександр Богун.

Випадкова  розмова

…У популярній шашличній «Червоний корал» майже всі місця зайняті. Геннадій сідає на єдине вільне місце за столиком студента Віталія (всі імена фігурантів справи змінені — авт.). Познайомилися. Випили. Розговорилися. І Гена вирішив розповісти новому знайомому, що є група людей, яка задумала захопити літак і на ньому перебратися за кордон. Чим там займатимуться, на що житимуть? А продадуть деякі секрети «Південмашу» (дніпропетровський «Південний машинобудівний завод» виробляв бойові ракети стратегічного значення — авт.) і на ці гроші житимуть.

Буквально наступного дня зміст цієї розмови став відомий дніпропетровській спецслужбі. Там терміново створили оперативну групу для перевірки тривожної інформації.

«У нас була лише одна зачіпка — опис молодого чоловіка, який розповів у шашличній, що планує викрасти літак, — згадує Олександр Богун. — Чому цим питанням займалася контррозвідка? На кінець 1980-х і початок 90-х припав пік викрадення літаків. Та й «замах» на секрети ракетного комплексу сам по собі чого вартий! Тож знайшли Віталія і ретельно допитали його. Той згадав, що його співрозмовник начебто навчався на гуманітарному факультеті одного з місцевих вишів, а у розмові називав і певний район міста, де може жити. Інформації для пошуків було дуже мало».

Корабель чи літак?

Приблизно за півтора тижня Геннадія таки «вирахували». Виявилося, що Філіна (таку кличку йому присвоїли у справі) відрахували з вишу за погане навчання. Характеризували колишнього студента як людину замкнуту, цинічну і досить жорстоку, до того ж безпідставно пихату. Однокурсники з ним стосунків майже не підтримували.

 Визначаючи коло зв’язків Філіна, опергрупа СБУ з’ясувала, що той мав нетрадиційну сексуальну орієнтацію. Вийшли на дружка Геннадія — Андрія (йому дали кличку Сова), який вищу освіту мав, але ніде не працював. Спецслужба отримала інформацію, що Сова мав наміри перебратися жити  в іншу країну.

«Так у нас «намалювалися» дві людини, яких і взяли «під контроль», — розповідає Олександр Пилипович. — Дуже швидко встановили, що молодики справді плекають ідею захопити морське або повітряне судно для втечі за кордон. Чіткого плану — куди тікати, навіщо — вони не мали. Думали, що головне — перетнути кордон, а там нове життя радісно розкриє їм свої обійми. Та вони не розуміли, де візьмуть гроші на нове життя. Сова непогано знав англійську, був розумнішим, ніж його приятель, генерував ідеї. А Філін брав на себе реалізацію задуманого. Разом вони вже відпрацьовували кілька варіантів початку нового життя».

Згідно з першим планом вони збиралися захопити морський  корабель і дістатися Туреччини. Однак цей шлях вимагав тримати  під контролем тривалий час кілька точок: салон, рубку управління, машинне відділення. Вдвох без бойових навичок не потягнути. Ось і придумали для залякування команди та можливих пасажирів когось побити, зарізати чи пристрелити, чим зробити слухнянішими. А якщо капітан відмовиться вести судно куди треба, слід мати йому заміну. Що робитимуть далі, змовники не придумали.

«Вагітна»  планувала  підпалити літак

«Другий план передбачав захоплення літака у дніпропетровському аеропорту, — продовжує розповідь Олександр Богун. — У ті роки служби авіаційної безпеки не були потужними, хоч із викраденнями боролися. Але технічне оснащення було слабким, досвіду замало. Тим більше в Дніпропетровську. Наші підопічні придумали фарбою для взуття забризкати ілюмінатори, аби зовні не було видно, що відбувається в літаку. Філін і Сова зрозуміли, що вдвох свої плани не здійснять, та й не хотіли самі проливати людську кров, тому в середовищі наркоманів знайшли людину, яка б могла допомогти їм, не зупиняючись навіть перед убивством. Так з’явився в команді Дятел».

 Дятел мешкав разом із бабусею та мамою. Батько їх давно покинув. Безпутного хлопця вигнали зі школи, а потім з ПТУ. Він міцно сидів на наркотиках, мав свою компанію таких самих любителів дурману. Ідея викрадення літака Дятлові сподобалась. Але його обережна подружка на прізвисько Лисиця поцікавилася: «А хто ж за вбивства відповідатиме?» І запропонувала здійснювати насильство за шторою. «Звалимо все на Сову та Філіна, а потім їх ліквідуємо», — запропонувала Лисиця. Вона також винайшла оригінальний план викрадення. Попросити знайомого, який працював на лінії гумових виробів місцевого шинного заводу, виготовити гумовий «живіт» і залити туди спирт. «Вагітна» Лисиця мала зайняти місце в салоні літака, у потрібний момент висмикнути затичку, а розлитий спирт підпалити. Саме цей небезпечний варіант і почали застосовувати. Виготовили навіть два «животи».

Закоханий  міліціонер мав загинути

Група Дятла почала активні пошуки зброї. Вивчали охорону Мерефо-Херсонського мосту в Дніпропетровську, провели розвідку й інших об’єктів, де чергувала позавідомча охорона. Врешті-решт обрали спорткомплекс «Метеор», який охороняла міліція з табельними ПМ. Контактувати відрядили… тендітну симпатичну дівчину (назвемо її Ольга), яка теж «сиділа» на наркотиках. Їй вдалося «підчепити» молодого хлопця-охоронця. Дівчина йому дуже сподобалася.

 «І вона витягувала хлопця у найближчу балку на прогулянки, — ділиться подробицями Олександр Богун. — Охорона мала невеличкі перерви по 10—15 хвилин, коли один одного підміняли. В цей час озброєний міліціонер і гуляв із дівчиною. Ми передбачали, що може статися. А тут отримали інформацію, що саме сьогодні хлопця збираються вбити. І ось Ольга з охоронцем пішли в балку. Позаду під виглядом закоханої парочки Дятел з Лисицею. У Дятла до руки прив’язана жіноча панчоха з 200-грамовою гирею, засипаною крупою. Збиралися кинути цю гирю в голову міліціонера і забрати пістолет. Потім хлопця добити. Ми мали запобігти такому розвитку ситуації. Паралельно перевіряли версію про продаж державної таємниці. На той момент ми не знали, яка з груп дістає ці відомості. Жодна не мала стосунку до секретного об’єкта. Тим більше, між групами намітилося непорозуміння». 

  Важке завдання  співробітники СБУ виконали успішно. Один з них пішов назустріч Ользі з міліціонером і розіграв «виставу»: начебто пізнав дівчину, яка заразила його венеричним захворюванням. Почався скандал. Це зупинило злочинців, вони зрозуміли, що зараз нічого не вийде. Охоронець «Метеора», не підозрюючи, якої небезпеки уникнув, повернувся на свій пост, а з підозрілою дівчиною більше не зустрічався.

Дістати  зброю не вийшло

«Після цього випадку ми взяли групу Дятла під пильніший контроль і з’ясували, що пошуки зброї тривають. І найголовніше — триває жвава торгівля наркотиками. До справи долучилися співробітники обласного управління карного розшуку», — пояснює ветеран СБУ.

Тим часом зброю почали шукати і Філін із Совою. Зв’язалися з неодноразово судимим злочинцем на прізвисько Копчений. Той підказав, до кого звернутися. Та з’ясувалося, що коштів на придбання зброї у молодиків бракує. Тоді вирішили пошукати зброю в охоронців  у сусідній Запорізькій області. На розвідку до Преображенського мосту під таємним наглядом спецслужби вирушив Філін. Однак в охоронців мосту були автомати ППШ, які змовникам не підходили. Філін довго спостерігав за охороною у бінокль, але на мосту був запроваджений посилений режим безпеки. Довелося підопічним СБУ звернутися до гастролера з Луганська на прізвисько Зелений, який пообіцяв їм пістолет Макарова. У пошуках зброї вели переговори і з військовими.

Секретні  матеріали  ракетників

Однак головну увагу слідчо-оперативна група СБУ, звісно, приділяла пошуку джерела доступу до державної таємниці на заводі «Південмаш». Дізналися, що у Сови на ПМЗ слюсарем працював друг дитинства. Одного разу він похвалився: «Якби ж ви знали, до яких секретів зараз маю стосунок: за них дадуть мільйон!» Так у Сови і зародилася ідея заробити на продажу за кордон розробок «Південмашу».

«По-перше, слюсар мав обмежений доступ до секретів, він просто вихвалявся. По-друге, навіть якщо він щось і передав Сові, як це оцінити? А якщо замість креслення ракети дістав креслення м’ясорубки? Проте Сова до друга звернувся. Ми цю зустріч зафіксували, — розповідає Олександр Богун. — Зрозумівши, що його підбивають на державну зраду, слюсар розмову різко припинив. Але про злочинну пропозицію нікому не розповів, хоч був зобов’язаний доповісти у режимно-секретний відділ. Потім на слідстві він казав, що злякався. У всьому зізнався і каявся. Ми ж хлопця викликали, офіційно допитали і роз’яснили, що до державних таємниць він не має жодного доступу. Застерегли, щоб мовчав».

Каструльний тест 

І ось до викрадення літака змовники вже підготувалися. Придбали пістолет і набої, які через металошукач в аеропорту збиралися пронести… в каструлі з манною кашею. Задум спочатку перевірили на внутрішньому рейсі. Купили металеву каструлю, поклали туди загорнутий у пакет шматок заліза, залили його крутою манкою, зверху — топленим вершковим маслом (у ті роки з маслом у магазинах були проблеми, і люди його возили топленим). Каструлю закрили, зав’язали і понесли на посадковий термінал аеропорту. І хоча співробітники СБУ знали, що нічого небезпечного в посуді немає, кашу з маслом супроводжували. Металеву каструлю на «рамці» працівники аеропорту попросили відкрити. Відкрили — там  лише масло.

Термінові  арешти 

 Зрозуміло, спостерігати за злочинцями, доки вони захоплять літак в аеропорту, співробітники служби безпеки не збиралися. Це було надто небезпечно. Тож прийняли рішення про затримання фігурантів справи, а решту питань з’ясовувати пізніше. Про всяк випадок додатково підготували групу захвату і відпрацювали штурм літака. І коли оперативники майже вийшли на завершальну стадію операції, несподівано відбулося чергове викрадення літака. Сталося це в Грузії. Треба було терміново завершувати операцію.

 Почали з Дятла. Разом із співробітниками міліції його взяли під час придбання наркотиків. На жаль, у тому барі був один із знайомих Дятла, який попередив інших членів групи. Деякі докази — зокрема гумовий «живіт» — ті встигли знищити. Натомість правоохоронці знайшли панчоху з гирею, ножі тощо.

 «Наступним заарештували Сову, в якого знайшли набої. Спочатку він давав нерозбірливі пояснення. Потім з’ясувалося, що набої йому передав Філін, який саме поїхав купувати ще один пістолет і набої, — продовжує згадувати Олександр Пилипович. — Дісталися до залізничного вокзалу, де ті мали здійснювати купівлю. Ми знали, що Сова з Філіном посварився, тому припускали, що Філін із зброєю міг самостійно піти на викрадення літака. Тоді секрети ракетників уже для нього не мали значення. Покрутившись біля вокзалу хвилин із 40, побачили Філіна і схопили його, привезли в міліцію. Він у всьому зізнався». 

Післямова. «Затриманих притягнули до відповідальності за чинним на той час Карним кодексом: за спробу захоплення повітряного судна, незаконне володіння зброєю, розповсюдження наркотиків. А Дятел, коли вийшов із в’язниці, за тиждень знову туди потрапив за пограбування, — завершує розповідь Олександр Богун. — Фактично змовники вже виходили на фінішну пряму, на захоплення літака! До того ж, на якомусь етапі ми вже мали тверді докази, що угруповання Дятла планує Сову та Філіна вбити. 

 Із самого початку, коли до нас дійшла інформація про плани викрадення, ми провели із хлопцями профілактичні заходи. Зрозуміло, не напряму, а через когось роз’яснювали, що робити цього не слід, що це карний злочин. Але вони настільки були захоплені своїм задумом… Мріяли, що потім про них книжку напишуть, що вони даватимуть інтерв’ю. Попри наші профілактичні заходи, від злочинних намірів вони так і не відмовилися. Ось така була історія».