Київська влада «пішла війною» на незаконні МАФи. Тобто на кіоски, які заполонили і наземну, і підземну частини міста, інколи «виростаючи» в абсолютно непідходящих місцях, наприклад там, де й так вузький прохід. У часи пік таке враження, що людські затори не поступаються автомобільним. На початок квітня, за інформацією департаменту містобудування та архітектури КМДА, лише незаконних кіосків, які загрожують безпеці людей, налічувалось аж 20 тисяч.
Кому я заважаю?
За нормативами не можна розташовувати кіоски ближче ніж 20 метрів від виходів з метро, перехресть, зупинок громадського транспорту тощо. «Безлад з розміщенням тимчасових споруд досяг критичного піку. Кіоски розміщують там, де зручно їх власникам, попри норми та обмеження. Комплексна схема розміщення тимчасових споруд, яка набула чинності наприкінці минулого року, покликана забезпечити комфортне і безпечне середовище для киян. Хочу, щоб усі зрозуміли головне: із затвердженням розпорядження КМДА № 2251 ми фактично гарантуємо жителям міста і підприємцям можливість працювати й діяти законно. І нехай ті, хто сьогодні критикує наші ініціативи, скажуть, чи готові вони взяти на себе відповідальність, якщо, наприклад, продуктовий кіоск провалиться в окріп тепломережі. Або не зможе проїхати пожежна машина, і в полум’ї загинуть люди...» — зауважує заступник директора департаменту містобудування та архітектури, начальник служби містобудівного кадастру Андрій Вавриш.
Однак власники МАФів, розташованих там, де не треба, вочевидь, на ці норми не дуже й зважають. Так, Андрій Миколайович розмістив свою «точку» якраз у підземному переході, яким люди йдуть від зупинки маршруток до метро. Продає шоколадки-воду-чипси, а ще чай і каву, воду для яких приносить з дому в термосі. «А що робити, — каже, — мені ж заробляти треба. Дочка школу закінчує, вступатиме до вишу, а син у шостому класі. Сім’ю як прогодувати? Та й людям добре: дорогою на роботу зупиняються біля мене, беруть каву, їм не треба бігти аж до он того кіоску по напої. Отже, економлять час. Кому я роблю погано?..»
Кияни платять за чужу електрику
Так, з одного боку, такі «малокаліберні» торгові точки на дорозі заощаджують надто зайнятим чи втомленим після роботи людям час на купівлю певних продуктів чи побутових дрібниць. А з іншого… Навіть Андрій, який каже, що люди, купуючи в нього каву чи пляшку води, економлять час, лукавить в іншому: його «точка», як і інші такі самі, звужує й без того неширокий прохід до метро, тож люди, які вранці поспішають до метро, скоріше, час втрачають.
Втім, це не один бік «МАФіозної» медалі. Як виявилося, вона багатогранна. Якщо міська влада більше звертає увагу на проблеми безпеки, то звичайні кияни помічають інше. Якось моя знайома, яка тривалий час жила за кордоном, а потім повернулася до Києва, з подивом розповідала: «Не можу зрозуміти, чому в мене так «летять» гроші. У Мілані, де працювала, витрачала їх не так швидко». А потім зрозуміла: все через оті вуличні торгові точки. «За кордоном немає такого, щоб вони стояли на кожному кроці, практично перегороджуючи проходи. Зазвичай я планую, що потрібно купити, і йду в магазин. А тут — то один якийсь дріб’язок так і вабить, то інша копійчана річ, а воно ж копійка до копійки — і накопичуються витрати». Хоч, звичайно, це вже справа споживацької культури: перш ніж купити щось, подумай, чи воно тобі треба.
А ось є дещо, пов’язане з тими самими МАФами, за що кияни платять з кишені усупереч своїй волі. Це електроенергія, якою вони користуються. Андрій Вавриш зауважує:
— Усі кіоски здебільшого під’єднано до електромереж самовільно, тож електроенергія, якою вони користуються, зараховується мешканцям будинків, до яких підведено ці мережі, як така, що надходить на освітлення під’їздів, сходових кліток тощо. Якщо врахувати, що кіоск, у якому розміщені холодильники і є освітлення, споживає близько 12 кіловатів електроенергії на годину, то за добу це 288 кіловатів, за рік — понад 105 тисяч. Вартість одного кіловата електроенергії для населення становить мінімум 21 копійку, тож один кіоск коштує киянам близько 2200 гривень на рік. У столиці ж приблизно 14 тисяч кіосків, тому цифра виходить чимала — понад 30 мільйонів гривень. Окрім цього, у більшості будинків електропідстанції досить старі, зношені, і додаткове навантаження може спричинити їх вихід із ладу або займання, що загрожує безпеці кожного будинку.
Щоб торгові точки не вибухали
Тож не дивно, що разом з міською владою «війною» на МАФи пішла й громадськість. Так, у соціальних мережах активізувався громадський рух, члени якого закликають киян боротися з незаконними кіосками, що захаращують міський простір. Активісти збирають приклади порушення вимог до розміщення кіосків, які стоять біля виходів з метро, проїжджої частини, закривають зупинки громадського транспорту. А нещодавно було засновано об’єднання «СТОПкіоск», активісти якого планують розпочати збір підписів за чисте місто.
— Наше головне завдання — очистити місто від незаконної торгівлі у МАФах, що не лише псують зовнішній вигляд столиці, а й загрожують життю людей. Адже кіоски, встановлені незаконно, порушують норми безпеки, що може спричинити жахливі наслідки, в тому числі — прориви теплотрас та пожежі. Більшість із них розміщені біля шкіл та медустанов, де дітям також з легкістю продають алкоголь та цигарки, — каже ініціатор громадського руху «СТОПкіоск» Федір Баландін.
— Ми щиро раді, що серед киян зростає розуміння проблеми з кіосками. Я переконаний: ніхто не хоче, щоб у Києві сталася ще хоч одна ситуація, коли від незаконних кіосків страждають люди, як у випадку біля станції метро «Лу?к’янівська» 2009 року, коли четверо людей отримали поранення від кіоску, що вибухнув, чи коли понад 20 людей отруїлися неякісними продуктами, що продавали в кіоску біля станції метро «Лісова».
Тож столична влада взялася за наведення порядку в цій сфері. За словами голови КМДА Володимира Бондаренка, нині складено карту МАФів, які викликають занепокоєння в населення. У КМДА вирішили, що «точки», які з’явилися без будь-якої дозвільної документації, потрібно демонтувати, і цей процес уже розпочато — першими «жертвами» стали ятки на вулиці Глушкова. А ті кіоски, які працюють роками, мають документи і не викликають заперечення щодо розташування у жителів, годують сім’ї та створюють робочі місця, буде перереєстровано. Розробляючи Комплексну схему розміщення тимчасових споруд, столичні посадовці спиралися на норми законодавства, урядові постанови, державні будівельні норми, містобудівну ситуацію у столиці і на практичний досвід інших міст та країн. Також скористалися досвідом Львова, а ще німецьких міст, де передбачено зонування території міста для визначення функціонального призначення тимчасових споруд, їх архетипів та площі залежно від наявних вимог та обмежень.
Ми в Google+