Нещодавно на засіданні парламентського комітету з питань екологічної політики було презентовано проект Національної стратегії поводження з відходами, розробник якої — Міністерство екології та природних ресурсів України. Робота ще триває, але вже можна говорити, що стратегія містить європейські принципи розв’язання цієї проблеми і відповідає очікуванням суспільства.
Поділитися думками про доробок Мінприроди і відповісти на інші запитання, пов’язані з відходами упаковки, ми попросили голову Української пакувально-екологічної коаліції Володимира Слабого.
— Члени нашої коаліції, а це великі вітчизняні та міжнародні компанії, підтримують цей документ. По-перше, він спрямований проти старої системи захоронення відходів на полігонах або їх спалювання. Стратегія передбачає, що відходи упаковки слід переробляти.
По-друге, стратегія визначає, що головним методом у поводженні з відходами упаковки має бути розширена відповідальність виробника, яка ∂рунтується на роздільному збиранні твердих побутових відходів. Відповідальний бізнес готовий збудувати тут ефективну систему, надати суспільству фінансові та організаційні ресурси, щоб упаковка не потрапляла на звалища, а її переробляли та утилізували.
Метод розширеної відповідальності виробника десятиліттями використовують у Європейському Союзі. Він довів свою ефективність. Приблизно 40% усіх побутових відходів у ЄС збирають роздільно і переробляють, але є деякі країни, де цей показник сягає 60—80%. Крім цього, нині в Європі взято курс на побудову замкненого циклу, де утворення відходів буде зведено до мінімуму, а в 2030 році 85% упаковки перероблятимуть для виготовлення нових товарів.
Духу цієї стратегії та європейським директивам відповідає законопроект №4028, зареєстрований у парламенті торік, який розробляли за участю незаангажованих виробників, депутатів, державних установ. З одного боку, цей документ дає виробникам інструмент для реалізації своєї відповідальності перед суспільством, з другого — встановлює норми збирання відходів упаковки, які виробники зобов’язані виконати. Він передбачає створення організацій розширеної відповідальності виробника і ставить перед ними конкретні цілі: досягти за перший рік після реалізації закону рівня утилізації відходів упаковки в середньому до 25%, через п’ять років поступово вийти на рівень 50%.
— На противагу Національній стратегії деякі сили в парламенті й за його межами виступають за запровадження фіскального способу розв’язання проблеми поводження з відходами. На це зокрема спрямовано пакет зареєстрованих у Верховній Раді законопроектів №№4835—4838.
— Ми категорично проти цього способу розв’язання проблеми. Ставки податку, що їх пропонують розробники вищезазначених законопроектів, настільки великі, що призведуть до значного цінового струсу на ринку споживчих товарів. Це означатиме підвищення цін на товари для населення, скорочення інвестицій, зростання тіньового сектору економіки. За нашими підрахунками, обсяг таких втрат для економіки в разі введення цих квазіекологічних податків на упаковку становитиме близько 7 мільярдів гривень.
Податок на упаковку призведе до усунення виробників, бізнесу від розв’язання проблеми забруднення навколишнього середовища і зосередить кошти в руках держави, якій доведеться брати на себе тягар не властивих їй функцій. Відповідно питання переробки та утилізації відходів упаковки вкотре не буде вирішено. Україна зробить крок назад у проведенні реформ у цій сфері.
— Отже, з одного боку є національна стратегія поводження з відходами, з другого — законодавчі ініціативи депутатів. Тож щось потрібно робити: або затверджувати стратегію і потім ухвалювати законодавчі акти, або ухвалювати законодавчі акти, не маючи стратегії. Яка ваша думка з цього приводу?
— Висловлюю думку членів коаліції. Але мені також відома позиція інших галузевих асоціацій, Американської торговельної палати, Європейської Бізнес Асоціації. Необхідно встановити мораторій на будь-які законодавчі ініціативи, пов’язані з побутовими відходами доти, доки не буде затверджено національну стратегію. Слід зупинити повзучу антиреформу в цій сфері, не допустити відновлення чи побудови нових корупційних схем.
— Протягом багатьох років ви працюєте над питанням поводження з відходами упаковки, зокрема твердими побутовими відходами. Яка нині ситуація в цій сфері?
— Як свідчать дані Кабінету Міністрів України за 2015 рік, обсяги побутових відходів у нашій країні становили 48 мільйонів кубічних метрів або близько 11,8 мільйона тонн. З цієї кількості лише 6% було утилізовано. Решту було спрямовано на сміттєзвалища та полігони. Ось чому українські підприємства закуповують вторсировину за кордоном.
У 2017 році загальна маса упаковки, в яку буде вміщено продукцію, що її споживає ринок, за навіть скромними підрахунками, становитиме 3,9 мільярда тонн, або понад 90 кг на кожного жителя. Якщо буде введено податок, як цього хочуть деякі законодавці, то населення буде змушене заплатити за весь цей колосальний обсяг. На гаманці наших громадян буде покладено майже 6,9 мільйона гривень, щоб субсидувати сміттєпереробний бізнес під контролем зацікавлених чиновників, депутатів тощо.
Хочеться вірити, що буде ухвалено правильне рішення в сфері поводження з відходами упаковки, завдяки якому Україна зробить крок уперед на шляху інтеграції в європейський економічний простір.
Оксана МАЛОЛЄТКОВА,
«Урядовий кур’єр»
Ми в Google+