Пригадую, розважаючи колишню однокласницю, що проїздом затрималася в столиці, запросила її на недільну екскурсію пам’ятними місцями старого Києва. Екскурсовод — не історик за фахом, та вочевидь успішна людина в комерції — із захопленням та певним пієтетом розповідав переважно батькам з дітьми про заповітні куточки нашого міста, зокрема й ті, про які, за його словами, не згадується в краєзнавчій літературі. Тож він, щоб зацікавити киян і гостей міста, чимало попрацював в архівах, перегорнув пожовклі сторінки старих газет і віднайшов там «вражаючі факти». Радо перейшовши з української на «общепо