Що відбувається на адміністративному кордоні між Україною та тимчасово окупованим Кримом? Кожен, кому довелося побувати там, розповідає своє. Через брак новин та їхнє спотворення складається дуже сумбурна і незрозуміла картина, істина навіть не проглядається під товстим шаром чуток, політично забарвлених свідчень і безлічі означених проблем. От ми і вирішили побувати там особисто, аби на власні очі подивитися, як функціонує ця ділянка кордону. Його особливий статус зумовлює незручності для тих, хто вимушений діставатися з одного боку на другий. Адже для української сторони кордон «адміністративний», а для окупантів Криму — «державний». З огляду на це його й облаштовують по-різному. З одного боку — як тимчасове утворення, з другого — з імперською помпезністю та величчю. Географічно херсонські пункти розташовані навпроти кримських: Каланчак — Армянськ, Чаплинка — Перекоп, Чонгар — Джанкой.
Про географа з глобусом
За рейтингом кількості перетинань, перше місце за Чонгаром за ним Каланчак та Чаплинка. Тим, хто їде з боку Миколаєва-Одеси, швидше доїхати до Каланчака об’їзною дорогою і без проблем перетнути кордон за лічені хвилини. Так само в Чаплинці. Навіть пішоходам з речами нескладно пройти з 500 метрів. Гірше тим, хто обрав або змушений обрати Чонгар. Там буферна зона понад 3 кілометри, яку треба долати пішки, якщо ти не перетинаєш кордон автомобілем, черга із яких тягнеться повільно, і простояти в ній можна до десяти годин. В буденний день нарахувала з півтори сотні різних авто. Кажуть, на вихідні черга збільшується в рази.
У цілому за один тиждень у розпал курортного сезону прикордонники оформлюють близько 100 тисяч громадян та понад 20 тисяч транспортних засобів на всіх трьох пунктах пропуску.
Як відомо, до грудня минулого року Чонгар, який міститься на території Херсонської області, був «приватизований» владою Криму. Вже після міжурядових переговорів російські окупанти залишили територію Херсонщини і відійшли на кримські землі. Але після себе, що не дивно для агресора, залишили суцільну руїну. Наслідки цього й досі дошкуляють і людям, і прикордонникам. Пам’ятаєте готель «Чонгар» у вигляді замку? Він належить колишньому голові-втікачеві Генічеської райдержадміністрації Сейтумеру Німетуллаєву. В ідеалі його треба було б передати прикордонникам та митникам, але він — у приватній власності. Так і стоїть, руйнується.
Потішив коментар одного з прикордонників щодо черг. «Ви бачили черги з нашого боку?» — «Ні, машини 3—4, не більше» — «Ми за лічені хвилини пропускаємо і вантажівки, і легкові автівки. А на тому боці сьогодні нова зміна. Вибачте, якутів поставили. За годину вони дозволяють проїхати п’яти машинам. Буферна зона забита». Часто повертають в Україну тих, хто везе на територію Росії п’ять кілограмів сала чи ємність з медом. Мовляв, не можна, заборона.
Межа між прапорами
Подивитися на тих прикордонників-якутів захотілося ближче. Як і на все, що відбувається безпосередньо на кордоні. Дороги на Каланчак та Чаплинку — прекрасні, їхати ж на Чонгар — іспит для водіїв. Усі три КПП облаштовані приблизно однаково. Є окремі смуги для великотоннажного транспорту, для легковиків, доріжка для пішоходів. Слід перейти своєю смугою та потрапити до віконець прикордонників і митників. Тут перевіряють паспорти, вантаж, митні декларації для вантажівок. Через кілька хвилин ви на території Херсонщини.
Віконця як віконця. Під дахом, але на вулиці. Можливо, краще було б із кондиціонерами в приміщенні, та, як казав один із туристів, «мартіні крижаний щоб подавали і полуницю з вершками». Поки що — без мартіні і полуниці. Як у них, так і у нас. Розділяють лише прапори. Кажуть, що з російського боку все краще обладнано, є термінали та інші зручності. Хоча, як поділився один із наших співвітчизників, на КП окупантів елементарно немає навіть де купити питної води.
Перший заступник голови Державної прикордонної служби України Василь Серватюк самокритично визнав: «Жоден із наших пунктів пропуску не відповідає пасажиро-транспортному потоку. Якщо пропускна спроможність пункту розрахована на 200 осіб за годину, то завдяки надзвичайній роботі прикордонників ми можемо збільшити цей показник на 10—20%, — зауважує Василь Миколайович. — Якщо тут дві смуги, то більше автомобілів просто не пройде. Тож основне завдання в тому, щоби збільшити пропускну спроможність КПП. І забезпечити максимально комфортні умови для перетинання адміністративного кордону. Водночас — не забуваючи про безпеку України та її громадян. Що стосується умов роботи прикордонників, то є бази даних, завдяки яким перевіряємо документи людини чи машини. Мінімум для відпочинку, проживання та харчування наших хлопців також є».
Відповідаючи на запитання «УК», Василь Миколайович зізнався: «Не приховую, що по той бік умови, особливо для персоналу, який виконує завдання, кращі. Враховано й потреби громадян певною мірою. Але, хоч би які вони будували капітальні споруди, є ставлення до людей. Дивіться, яка черга в нас і яка в них. Можна набудувати золоті палаци, але не виконувати своїх обов’язків».
Насправді хотілося провести експеримент та перейти кордон, подивитися, як там. Колеги та особливо наші прикордонники не радили: «Бажаєш познайомитися з феесбешниками чи опинитися у в’язниці?» Передумала. Утім, дуже близько до їхніх прикордонників підійшла, почала фотографувати. А вже через кілька хвилин приїхала машина, з якої вийшов військовий та знімав на камеру нас. Може, налякати вирішили? Дивний прийом.
До Криму й назад
На жаль, день видався невдалим для журналістських сенсацій та розслідувань. Щоправда, наші прикордонники виявили в багажнику однієї з машин рушницю, але вона призначена для гри у пейнтбол. Власник показав усі документи, навіть вистрелив.
Бачила жінку в сльозах, яку не пустили в Україну. З’ясувалося, що у неї є проблеми в паспорті, але повернутися їй дали. Ось запримітила родину з маленькою дівчинкою, яка стояла і не рухалася ні туди ні сюди: «Чого ви стоїте?» Пояснила просто: «Перепочиваємо, речей багато. Усе гаразд». Отже, жодних сенсацій. От і добре!
Звісно, вистачало прокльонів на адресу і нашої влади, і окупантської. Але засмаглі та вдоволені ті, хто з Криму та відпочинку, — чому повертаєтесь, якщо у нас все так погано?
Щодо безпосередньо кордону, стосовно якого чула багато нарікань, то не побачила звалищ сміття та тих жахів, про які пишуть у ЗМІ. Утім очевидно, що наші КПП не обладнані належним чином. Голова Каланчацької райдержадміністрації Ганна Загорулько визнає: «Ситуація з прибиранням сміття для сільської ради — нелегка справа. Краще, аби з’явилася сервісна служба, яка б узяла на себе розв’язання проблем навколо пунктів пропуску».
У Херсонській облдержадміністрації обіцяють, що така служба буде, адже за дорученням Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка підписано дорожню карту щодо її створення. Голова Херсонської облдержадміністрації Андрій Путілов пояснив: «Кожна сторона взяла на себе чіткі зобов’язання, які повинна виконати в конкретні терміни. Дорожня карта передбачає, що до 15 серпня 2015 року прикордонна і фіскальна служби нададуть пропозиції щодо облаштування інфраструктури КПВВ (технічні умови). До 20 вересня поточного року Укравтодор розробить відповідну проектно-кошторисну документацію. Після цього Мінінфраструктури вирішить питання фінансування будівництва, ремонту і утримання об’єктів КПВВ, а до 20 жовтня Укравтодор займеться будівництвом об’єктів інфраструктури пунктів. Генічеська та Каланчацька райдержадміністрації відповідають за зведення до 20 жовтня 2015 року об’єктів інфраструктури зон сервісного обслуговування».
Дуже хочеться вірити, що вже 20 жовтня ці об’єкти нам не знадобляться. Що їх демонтують і відвезуть до музею нашої новітньої історії. Сподіваємося…
ПРЯМА МОВА
Валентина Ангельчук,
жителька Херсонської області:
— Жодних проблем у перетинанні кордону не відчула. Пройшла два пункти хвилин за 20. Звісно, у вихідні людей значно більше, тож утворюються черги. Спекотної пори вистояти в них складно. Може, й треба передбачити якісь місця для перепочинку, забезпечити питною водою. Але все відбувається доволі швидко. Пройшла з 500 метрів, мене вже чекає автобус, на ньому доїду додому. А в Криму в мене родичі, бачимося часто. Інколи продукти їм привожу».
Роман,
колишній житель селища Приморське (АРК):
— Народився в Криму, через міждержавний конфлікт переїхав у Херсон. Утім, на півострові залишилися родичі, друзі, знайомі. Звісно, був там на морі, відпочивав. Народу більше, ніж торік. І відпочивальників з України вистачає. Але покупатися в морі можна й у нас, у Скадовську наприклад. Дешевше вийде. А на перетин кордонів витратив не більше однієї години. Якщо порівнювати, де краще облаштували пункти, то насправді у них трохи краще, але і в нас зроблять. Тимчасові труднощі нескладно пережити.
Наталія Андріївна,
жителька АРК:
— Їду до брата в Кривий Ріг. Він хворий на діабет, треба його підтримати. За кермом — син, він киянин, займається пейнтболом, звик їздити у Крим на ігри та зустрічі з друзями. Знаєте, не така страшна й важка процедура перетину так званих кордонів, страшніше те, що відбувається. Взяли нас і розділили. Без сліз не можу казати про цю ситуацію. Вибачте...
Леонід,
далекобійник, житель Миколаєва:
— У Крим відправляють часто. Веземо наші українські продукти: молочку, ковбаси. Там попит дуже великий на українське, бо якість перевірена роками. Звідти веземо водичку питну для діток. Нею і завантажена фура. Стосовно перетину кордону, то у нас усе швидше відбувається, а по той бік часто зволікають, чіпляються до дрібниць. А зручності? Туалет на нашому КПП є, тож немає проблем. Як помитися-поголитися, приготувати їжу — самі знаємо. Ми ж далекобійники. До всього звикли.
А ТИМ ЧАСОМ
Третього серпня цього року на КПП «Чонгар» встановлено намет, який слугуватиме місцем очікування перетину адміністративного кордону зі спеціальним терміналом проходження черги та всіма необхідними мінімальними послугами для комфорту пасажирів.
Заступник голови Херсонської облдержадміністрації Вадим Чабан, який відповідає за питання оборони та інфраструктури, прокоментував ситуацію про хід робіт зі створення коридора пересування: «Як і було заплановано, у визначені строки встановили конструкцію. Вже за тиждень погодимо питання підключення електроенергії з обленерго, і впродовж наступних 12 годин коридор з терміналом можна запускати в роботу. Конструкцію встановили коштом небайдужих громадян та благодійників задля комфорту пішоходів та їхнього безпечного пересування і без перешкод для транспорту. Всі наступні роботи і закупівлю матеріалів для покращення умов пунктів в’їзду-виїзду виконуватимуть коштом державного бюджету, і кожен громадянин зможе відстежувати, на що і як саме витрачають ці гроші за допомогою прозорого електронного адміністрування».
Ми в Google+