Звичний мітинг посеред Донецька кипів проросійськими здравицями, пінився антиукраїнською люттю і ненавистю та шкірився триколірними прапорами й нашвидкуруч написаними гаслами. Мою увагу найдужче привернули плакати: «Путін ввіді войска!» та «Фашизм нє пройдьот!» Адже знавіснілі носії недолугих закликів іноді так стояли у натовпі, що оті слова читалися у скороченому і ще потворнішому варіанті: «Путін ввіді… фашизм». Ця ситуативна моторошна гра слів уже тоді, навесні 2014 року, на відміну від вигаданої тиражованої загрози донеччанам від «українських фашистів», стала жахливою реальністю для жителів Донецька. Бо ця й інші території краю потрапили під окупацію режиму, що справді має всі ознаки фашизму, один із сучасних проявів якого навіть спонукав до виникнення неологізму рашизм.

Не секрет, що серед основ, на яких тримається ідеологія фашизму, є утвердження насилля і терору задля придушення політичного супротивника і будь-яких форм інакодумства. На жорсткій практиці маємо досвід проведення проукраїнських мітингів у Донецьку, коли рашисти били, калічили і вбивали місцевих інакодумців тільки за те, що ті стояли під прапорами України чи мали інші атрибути з національними кольорами. Щоправда, спершу вони це робили примітивними знаряддями розправи: дерев’яними палицями, металевими трубами і ланцюгами, кастетами і ножами, каменюками. А вже трохи згодом, отримавши вогнепальну зброю і важку техніку з російського воєнторгу, неонацисти розстрілювали політичних опонентів не тільки нишком і подалі від людських очей, а й навіть показово та з особливою жорстокістю. Так, приміром, було в липні 2014-го із 16-річним школярем із Краматорська Степаном Чубенком, якого стратили тільки за те, що мав «відмінні від того (Погодіна В.) політичні та ідеологічні погляди, які суперечать ідеям побудови «ДНР». Саме так засвідчив у протоколі допиту один із учасників розстрілу Ю. Москальов. Іншими словами, неповнолітнього хлопчака, десятикласника, воротаря футбольної команди «Авангард» схопили в Донецьку тільки за те, що він мав серед своїх речей синьо-жовту стрічку. А коли знайшли ще й шарф футбольного клубу «Карпати» з бандерівського Львова, бранця автоматично звинуватили у причетності до «Правого сектору» і трагічних травневих подій в Одесі (до речі, документально підтверджено, що в ті дні Степан перебував у Росії). Спершу полоненого підлітка немало попобили, вимагаючи якихось зізнань про диверсійну діяльність, а потім розстріляли.

Завдяки наполегливості рідних хлопця (його мама, яка має громадянство Росії, зуміла зустрітися з лідером «ДНР» О. Захарченком) згодом вдалося відшукати в селищі Горбачево-Михайлівка місце поховання малолітнього мученика, свідків тих страшних подій і встановити причетних до вбивства. Кати 16-річного підлітка — «Керч», «Буба» і «Жора». А точніше, бойовики незаконного збройного формування — батальйону «Керч» — В. Погодін (командир підрозділу), М. Сухомлинов і Ю. Москальов. Один із учасників розстрілу розповів, що попередньо виродки здерли зі зв’язаного й побитого бранця кросівки. Перший постріл із пістолета в потилицю жертви, поставленої на коліна, зробив «Буба» (Сухомлинов), а затим «Керч» (Погодін) для надійності вистрілив ще чотири рази…

Оскільки цей «героїзм» озброєних до зубів бойовиків проти неповнолітнього бранця набрав розголосу, в «ДНР» спершу спробували зробити подобу притягнення до відповідальності нелюдів. Їх звинуватили у вбивстві групою осіб, здійсненому «з мотивів ідеологічної ненависті», і суд навіть постановив взяти їх під варту. Втім, згодом «прокуратура «ДНР» повідомила, що точне місцезнаходження підозрюваних не відоме. Трійця карателів скористалася можливістю втекти з «республіки»: сліди двох губляться в Росії, а Погодін також обрав надійне місце схову — в окупованому Криму. Він якийсь час перебував у СІЗО (затримали після запиту через Інтерпол), проте недавно знову вийшов на волю. І це попри те, що Україна подала в міжнародний розшук трьох учасників звірячої розправи, а Генпрокуратура України звернулася до Генпрокуратури РФ із проханням видати організатора й учасника вбивства українського школяра. І треба було бачити сучасний рашизм в дії: у Росії організували жваву акцію на захист «захисника Донбасу», «борця з фашизмом» і «героя Новоросії» В. Погодіна, який насправді більше відомий як жорстокий вбивця. Активно його захищали деякі депутати Держдуми, а найдужче старалися росіяни колишній «міністр оборони «ДНР» Ігор Гіркін-Стрєлков та колишній прем’єр-міністр горе-«республіки» Олександр Бородай, за якими також давно українські в’язниці плачуть.

Оте «Путін ввіді … фашизм» сьогодні, на жаль, уже відгукується ще реальніше і страшніше, ніж три роки тому. Бо отримавши моральну підтримку й рятівну волю, В. Погодін у соціальних мережах та інтерв’ю тепер всіляко відкараскується від убивства 16-річного Степана Чубенка і заодно продовжує цинічно називати невинного хлопця нацистом і правосеком, а себе — захисником населення Донецька, яке, мовляв, «Правий сектор» збирався вирізати. Чим мали різати донеччан «нацисти»? Схоже, синьо-жовтою стрічкою, одну з яких того фатального дня знайшли у школяра, і вона стала головним доказом його провини і причиною розстрілу групою неонацистів і просто неадекватних осіб — виродків...