Родина з Лисичанська створює мультики українською
ХОБІ. Хтось пече «миколайчики», а ось Альона і Сергій Тученки вже подарували малечі анімаційну казочку про свято «Хмаринка», яку можна подивитися у YouTube. Мультфільми вони почали створювати для свого 3-річного синочка Максимка лише кілька місяців тому.
«Перші місяці життя синочка Максимка припали на бойові дії в нашому рідному місті, збіглися із захопленням бойовиками та визволенням. Ніколи не могли подумати, що на вулицях рідного міста побачимо танки, а у супермаркетах — порожні полиці. Не було ні світла, ні газу. Хліб (це були коржі) пекли на вогнищі на подвір’ї будинку. Бомбардування перечікували у підвалах. Лисичанськ визволяли важко», — згадують Альона й Сергій Тученки. Вони розповідають, яким святом стало для людей визволення міста, повернення до мирного життя.
«Напевно, саме тоді ми зрозуміли значення України й української мови для нас, а особливо для нашої дитини та її майбутнього, — діляться молоді батьки. — Максимко росте допитливим, щодня ставить сотні запитань. Та коли почали шукати пізнавальні мультфільми для сина українською мовою, виявилося, що їх дуже мало. Так виникла ідея створити власні. І перший сюжет був таким: тато намалював трактор, що віз цифри, які ми саме вивчали».
Далі був сюжет про добрих тварин, потім — про різні види транспорту, продемонстрували звуки сирени швидкої, пожежної машини, дзвінок трамвая, гуркіт поїзда та літака (Сергій Тученко до початку АТО працював у сєверодонецькому аеропорту). Одне слово, сюжети й казочки множилися.
Згодом об’єднали їх образом Хмаринки, яка їх розповідає дітям. Чому саме така казкарка?
«Це все від нашого прізвища, — сміються Альоша і Сергій. — Якщо його перекласти українською, вийде, що наш Максимко — хмаринка». А її візуальний образ намалювала мама. Альона зізнається, що мучилася довго, щоб вийшов гарним.
Чи не щодня, повернувшись із роботи (Альона економіст, а Сергій енергетик), батьки чаклують біля комп’ютера, освоюють нові програми. Максимко завжди поряд — йому цікаво, хоче допомагати. Він озвучив заставку, і тепер кожний мультик починається привітанням Максимка.
У Лисичанську нечасто почуєш українську. Та й свята Миколая у дитинстві Сергія й Альони не було. На Донбасі дітки чекають на Діда Мороза з подарунками. Та часи змінюються, і тепер уже й бабусі з дідусями долучаються до нових свят і традицій, вітають онуків з днем Святого Миколая, готують подаруночки.
«Треба було синочкові розповісти історію цього свята. Про чарівну ніч, про подарунки під подушкою для тих дітей, які добре поводяться. Так з’явився мультик про Святого Миколая і святкові традиції. Виклали все зрозумілою дітям мовою», — розповідають Альона й Сергій.
Максимко намагається поводитися добре, а Святому Миколаєві написав-намалював лист і замовив… автобус. А його батьки мріють побувати на Західній Україні, ближче ознайомитися з традиціями й попрактикувати українську мову, щоб казки Хмаринки звучали бездоганно.
Іванка МІЩЕНКО для «Урядового кур’єра»
Ялинка, дідух, собака і дух свята
КОНКУРС. Святий Миколай до українців уже завітав, подарунки під подушку поклав. А ще нагадав, що до Різдва Христового та Новоріччя треба готуватися, аби весело й гідно їх зустріти. У нашого народу із цими святами пов’язано чимало яскравих звичаїв та обрядів. Зокрема, прикрашати ялинку. Але не обов’язково задля цього вирубувати вічнозелене деревце. Вже понад десять років у нашій країні організовують виставку-конкурс «Замість ялинки — зимовий букет». Такий проект, за словами Тетяни Нюні, методиста Тернопільського комунального центру науково-освітніх інновацій та моніторингу, спрямований на відродження українських різдвяних традицій, екологічного виховання дітей, розвитку їхніх творчих здібностей.
Цього року понад 40 загальноосвітніх, професійно-технічних, а також дошкільних і позашкільних навчальних закладів Тернополя вирішили представити власні творчі роботи на виставці-конкурсі. Переможців визначало фахове журі. Оцінювали не лише креативність, а й те, щоб понад 70% матеріалів виробу були природними. Переможців визначали у номінаціях «галицькі сувеніри», «ялинка», «різдвяний дідух».
Нинішнього грудня в Україні вперше вихідним і святковим днем стане відзначення Різдва Христового й за григоріанським календарем. Учні 8-Б класу третьої тернопільської школи з огляду на це підготували композицію «Різдво — єдине у своїй суті», в якій продемонстрували головне у традиціях відзначення Різдва західного і східного віросповідання. «Хоч способи та символи відрізняються, вони сповнюють нашу душу святковістю, теплом, милосердям», — каже учениця Дарина Сліпченко.
Ось медово-мигдальний будиночок — символ католицького Різдва. А це вже віфлеємська зірка, з якою українські дітки ходять колядувати. Батьки допомагали дітям у створенні конкурсної різдвяної композиції.
До речей-атрибутів восьмикласники додали також дідуха, янголів, козака, горішки, ляльку-мотанку, картинку «Ніч перед Різдвом», яку створили за допомогою борошна та клею. Виставили й глиняний посуд, який власноруч виготовили в гуртку гончарства. Можна побачити також дерев’яне кухонне начиння, сімейну реліквію родини Біликів-Федонюків, бо в ній упродовж Різдвяних свят прийнято споживати їжу лише з дерев’яного посуду.
Учні Тернопільської класичної гімназії виготовили ялинку достатку. Вчитель трудового навчання Наталія Остапенко розповідає, що для цієї роботи застосували волоські горішки та ліщину, шпагат, мішковину, свічку, ялинкові шишки, елементи декору.
Стилізовану ялинку репрезентували й учні ЗОШ №23. Основу її зробили з тканини. По спіралі, зазначає Оксана Харковська, вчитель образотворчого мистецтва, декорували витинанками — сценками з різдвяного вертепу, зимовими пейзажами, деревами, хатинами, ялинками. Їх виготовили учні школи, які відвідують гурток «Барви Галичини».
Восьма тернопільська школа вирішила на виставці-конкурсі показати кілька композицій. Звісно ж, учні разом з учителями подбали про «Зимовий візерунок», застосувавши такий вид рукоділля, як джутова філігрань.
2018-й за східним календарем — рік Собаки. Отож школярі взялися за втілення теми «Шукаю друга в новому році». І доброго, лагідного песика створили з природних матеріалів, передусім із суцвіття очерету.
Утім, які матеріали тільки не використовували вмілі дитячі руки! Це справді великий і пишний зимовий букет розмаїття робіт, якими можна прикрасити свята.
Микола ШОТ, «Урядовий кур’єр»
В Одесі до чергового рекорду з добрих справ готові
БЛАГОДІЙНІСТЬ. До дня Святого Миколая одесити, місцева влада та громадські організації готувалися заздалегідь. Поряд із символом Одеси — пам’ятником Дюку де Рішельє з’явився павільйон «Медівникові казки». Він діятиме протягом усіх Новорічних і Різдвяних свят. Проект фінансує міська рада, а втілює в життя команда кондитера-підприємця Світлани Бубликової.
Пані Світлану недарма називають «медівниковою феєю». Вона уславилася кількома кондитерськими шедеврами: тортом-картиною на одній із Гуморин і різдвяним пряничним містечком загальною вагою тонна(!) в місті Южному. Деякі з цих її досягнень вписано в Книгу рекордів України.
.jpg)
Нинішній проект теж досить амбітний. Протягом трьох попередніх днів на площі 18 квадратних метрів змонтували солодку композицію із символікою Одеси, метровою шоколадною ялинкою та інсталяцією з пряників, цукерок і сувенірних будиночків. Так Світлана Бубликова вкотре пішла на національний рекорд України.
Крім того, на честь свята Миколая маленьким одеситам роздадуть 3 тисячі випечених солодких сердець, розмальованих під тільняшки і прикрашених якорями. Протягом усіх свят у павільйоні діятимуть спеціальні фотозони, можна буде багато чим поласувати і придбати розписні пряники ручної роботи. До речі, для виготовлення такого пряника необхідно аж чотири дні: першого його випікають, другого — охолоджують, третього — глазурують і нарешті вкривають розписом.
Не така масова, але не менш креативна акція порадує одеситів: 5-й Фестиваль пряничних будиночків. Цього разу будиночки прикрашають за космічною тематикою, у дусі «Зоряних війн» або «Маленького принца». Останні три роки організатори — громадська організація «Про добро» співпрацює з благодійним фондом «Час добрих справ». Надані на виставку роботи виставлять на аукціон, а отримані кошти перерахують на лікування Петі Попаза.
«Вартість робіт різна, — розповідає менеджер проекту Наталя Василенко. — Багато залежить від розміру, особливостей декору. Торік вартість наших лотів коливалася від ста до тисячі гривень. Загалом же зібрали 25 тисяч гривень, які перерахували на лікування та післяопераційну реабілітацію двох дітей. Мені дуже приємно, що наш фестиваль вийшов за межі Одеси. Зовсім недавно я забирала роботи, які надійшли до нас із Харкова й Коломиї. Кілька років ми співпрацювали з Чернівцями, а нині вони в себе теж почали проводити подібний аукціон. Добрі справи варто поширювати». За традиціями доброчинця і чудотворця Святого Миколая.
Наталя ШЕВЧУК для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+