Мене, жителя Черкас, завжди цікавила історія рідного краю, міста. Як би хотілося дізнатися, хто ходив цими вулицями в минулому, як вони жили, який вигляд мали, чим займалися! Завдяки археологам та історикам-краєзнавцям уже знаємо чимало про наших предків. Однак ще далеко не все. Нагода з’ясувати деталі трапилася недавно. На черкаському Подолі, поблизу пагорба Слави, де планують спорудження житлового комплексу, тривають розкопки на вимогу громади.

Археологи — майже криміналісти

Поділ — один з найстаріших житлових масивів міста, який затопили під час будівництва Кременчуцького водосховища. Відомо, що в давнину саме тут був головний майдан, сюди з’їжджалися торгівці. Життя на березі Дніпра вирувало. Які ж сліди залишили наші предки?

Метр за метром досліджують археологи територію стародавнього міста, якому, за висновками науковців, більш як 700 років. Дехто з них вважає, що значно більше. Не сперечатимемося. Хай говорять ліпше знахідки, яких уже чимало.

Команда дослідників, яку очолює старший науковий співробітник Інституту археології НАН України кандидат історичних наук Дмитро Куштан, дуже професійна, компетентна. Розкопки ведуть ретельно, бережно, адже будь-яка деталь має значення. Поряд з досвідченими фахівцями працюють студенти. Територію розкопок поділили на квадрати. Досліджують сантиметр за сантиметром. Як пояснив керівник Черкаського міського археологічного музею Середньої Наддніпрянщини Михайло Сиволап, археологи — це значною мірою криміналісти, ось тільки приходять вони на місце події не одразу, а через сотні чи навіть тисячі років. Їм важливий не тільки кожен предмет, а навіть прошарки пороху. Буває, річ не збереглася, але порох може про неї багато що розповісти.

Місце, де проводять розкопки, розповів Дмитро Куштан, колись було густонаселене й лежало між двома замками — литовським і польським. Поряд височіла стара Свято-Троїцька церква. Тоді це була дерев’яна споруда 1671 року. Вона проіснувала тут аж до середини XIX століття. Потім приміщення розібрали й збудували нове, з цегли — на місці сучасного пагорба Слави.

Серед матеріалів, які знайшли тут нещодавно (датовані XVI— XVIII століттями), — уламки посуду, монети Речі Посполитої, московського царства та російської імперії, а також християнські поховання, оскільки поряд була церква. А ще знайдень предмет, який наводить на певні роздуми.

Біблійний сюжет «Соломонів суд» був доволі популярним, тож не дивно, що й на черкаській знахідці відтворено сюжет цієї історіїЩо вирішив цар Соломон

Що ж зі знайденого особливо схвилювало, спричинило, так би мовити, незвичний інтерес, змусило прискорено битися серця археологів? Виявлені поховання на місцевому цвинтарі (датують його приблизно ХVІІІ століттям) становлять певний науковий інтерес. Їх традиційно здійснено за християнським обрядом: тіло витягнуте на спині головою на захід. Усі поховання безінвентарні, збереглися тільки залишки домовин.

Як розповів дослідник Микола Кривенко, знайшли скелет дитини. За метр — кістяк дорослого. Відкопавши його, тепер рятують від води, щоб запобігти  руйнуванню. Останки з поховань ще досліджуватимуть науковці, щоб точніше встановити вік померлих та інші особливості.

Проте один з виявлених предметів зацікавив експедицію чи не найбільше. Як ідеться на сайті Національної академії наук України, під час розкопок у межах культурного шару пізньосередньовічно-ранньомодерного міста на території так званого черкаського Подолу фахівці знайшли металевий перстень-печатку. Його виготовлено з міді, поверхню вкрито позолотою. Щиток округлий, суцільний із дужкою. На пласкій поверхні щитка ювелір вигравіював матрицю — негатив печатки, яка зображує сцену за участі групи людей. І хоч гравіювання доволі схематичне, археологам вдалося дешифрувати зображення на печатці. Це біблійний сюжет «Соломонів суд» («Перша книга Царів», 3:16-28).

У Національній академії наук України нагадали біблійну історію. Про що йдеться у старозаповітній притчі? «Якось до царя Соломона звернулися дві жінки-блудниці. Обидві вони мешкали в одній оселі й мали немовлят. Одна дитина померла, а її мати підмінила немовлят, залишивши собі живого. Аби з’ясувати, котрій із матерів належить живе немовля, Соломон наказав своєму воякові розрубати дитину навпіл. Перша жінка сказала: «Рубайте, щоб не дісталося ні їй, ні мені». Друга благала, щоб дитину віддали першій жінці. Зрозумівши, що остання і є справжньою матір’ю немовляти, Соломон віддав їй дитину».

Сюжет був доволі популярним у мистецтві Старого Світу в XIV та на початку XIX століття, пояснили археологи. Сцену зображали на фресках, картинах, гравюрах, скульптурах та прикрасах. Очевидно, й на черкаській знахідці відтворено сюжет цієї історії. Як припускають дослідники, такий перстень міг замовити в ювеліра містянин, який не мав родового шляхетського герба і вирішив замінити його таким малюнком. Зазвичай печатки використовували для скріплення листів чи документів воском чи сургучем. Можливо, власник персня мав стосунок до суддівства чи юриспруденції.

До речі, перстнів-печаток із сюжетом «Соломонів суд» під час розкопок в інших містах виявлено десятки. У сфрагістичній (сфрагістика — наука про печатки) культурі, зазначають науковці, цей сюжет побутував часто. Зображення, зрозуміло, мають різні якості виконання й ступінь деталізації, але характеризуються усталеною композицією, подібною до тієї, що й на персні з Черкас. Отож за ним можна принаймні припустити, ким був його власник і чим займався.

Кому належав перстень з печаткою, достеменно не відомо

Кого оберігав «Бульдог»?

Як зауважує Дмитро Куштан, фактично вся територія Старого міста — і нагорі, і на Подолі — дуже цікава і перспективна для археологічних досліджень. На жаль, нині розкопки ускладнюють ґрунтові води, але фахівці продовжують роботи. Після досліджень антропологів кістки перезахоронять, а інші знахідки з цієї місцевості після опрацювання стануть експонатами черкаських музеїв.

Археологічні дослідження на території Черкас, які тривають тут уже не один рік, дають змогу краще ознайомитися з матеріальною культурою не лише стародавніх жителів, а й містян, які жили тут не так давно, вже в модерну добу, 200—100 років тому.

Яскравий приклад таких знахідок — невеличкий револьвер, який виявили 2010 року під час археологічних розкопок під керівництвом Дмитра Куштана на території черкаського Подолу за адресою: Замковий узвіз, 7 (колишня вулиця Старобазарна). Ділянка лежить між відомими архітектурними будівлями кінця ХІХ століття, які вціліли до нашого часу, — будинками єврейського купця Школьникова та підприємця Куперштейна.

Знайдений револьвер, як розповів керівник досліджень, належить до так званих кишенькових, або дамських (завдяки невеликим розмірам його можна було сховати в кишені або дамській сумочці). Зберігся корпус пістолета без барабана, спускового гачка, шомпола та накладок на руків’я. Такий тип мініатюрних п’яти- або шестизарядних револьверів має назву «Бульдог» і походить від британських револьверів British Bulldog, які серійно виготовляли з 1872 року. Завдяки вкороченому стволу цей різновид пістолетів набув мініатюрних розмірів, проте це негативно позначилося на дальності й прицільності стрільби: попри великий калібр, вони були ефективні лише для використання майже впритул.

Розкопки на Подолі тривають

Музей, який ще належить розкопати

Історична та культурна спадщина черкаського краю справді унікальна. Розташований на перехресті шляхів величезного євразійського субконтиненту, він зберігає сліди перебування, культурні шари багатьох людей, цілих народів та епох. Як пояснює доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри археології Черкаського національного університету ім. Б. Хмельницького Анатолій Морозов, наших предків здавна приваблювала територія цього краю. Адже природа створила чудові умови для життя й розвитку: тут зона лісостепу, тобто є вода й ліс, є де випасати худобу. Беручи участь в археологічних розкопках, студенти — майбутні історики мають змогу послухати провідних науковців з Інституту археології, фахівців різних періодів, відзначив директор Центру вивчення пам’яток археології університету, викладач кафедри історії України Андрій Касян.

Місць, які чекають на дослідників, на всій території області, зокрема й у Черкасах, ще багато. По суті, під землею — цілий музей, давні поховання, тисячі артефактів, чималий культурний шар Черкас XV—XVIII сторіч із загадками різних етапів історії міста.

«Тут ще чимало того, про що ми й не здогадуємося», — зауважує черкаський археолог Михайло Сиволап.

Археологи та громадськість намагаються убезпечити місто від свавілля новітніх забудовників, які нерідко не зважають на необхідність збереження історичної та культурної спадщини. Проте це вже інша історія, про яку ще буде нагода розповісти.

Історична довідка

Компактні розміри цього виду зброї зробили її популярною в усьому світі, особливо у кримінальних та терористичних колах. Наприклад, саме з такого револьвера 1878 року здійснила замах на петербурзького градоначальника ф. трєпова терористка-народниця вєра засуліч. 1881 року з револьвера системи «Бульдог» Шарль Гіто смертельно поранив 20-го президента США Джеймса Абрахама Гарфілда.

Проте яка доля випала черкаському «Бульдогу», хто з містян кінця ХІХ століття був його власником, достеменно не відомо. Але цей предмет — важливе свідчення історії міста модерної доби. Нині знахідка зберігається у фондах Черкаського обласного краєзнавчого музею.