московська бридка пропаганда упевнено йде згубним фарватером за однойменним кораблем. Черговий крах агресивної ідеології підтвердили активні маневри росіян після чергового кремлівського божевілля з назвою «могилізація». Що маємо? Понад десятиліття надпотужна пропагандистська машина поширювала мілітаристську риторику, спекулювала подіями та пам’яттю про Другу світову війну, заохочувала брутальне «побєдобєсіє» та істерію на кшталт: «Дєдиваєвалі!», «Можемпавтаріть!» чи «На Бєрлін!». Ще скоробрехи кремля свідомо ліпили образ лютого ворога з України: «неонацисти», «фашисти», «бандеровці» і наче вишенька на торті — «загроза державності рф». У супроводі цієї токсичної брехні відбулися анексія Криму та загарбання частини Донбасу.

Ще огиднішу антиукраїнську істерію влаштували путінські ідеологи напередодні 24 лютого. Буквально контужені від пропагандистських бомбардувань неправдою пересічні росіяни здебільшого підтримали свого фюрера і були готові Україну роздерти на шмаття чи втопити в ложці води. До того вони були переконані, що «друга у світі армія» впорається із цим «однією лівою» за два-три дні.

За пів року, що минули відтоді, ідеологія відверто тероросійської держави не змінилася. Навпаки, на тлі гірких воєнних поразок, величезних втрат живої сили і техніки брехня стала ще брутальнішою, цинічнішою й жорстокішою. Та коли змарнілий і перевтомлений тривалими невдачами верховний головнокомандувач змушений був оголосити мобілізацію на війну проти України, вся тероросія перетворилася на посміховисько. У всьому світі знову пригадали давні теревені про загадкову російську душу. Адже ті чоловіки, які недавно волали: «На Київ!» чи «На Львів!», на літаках, автобусах, потягах, автомобілях, мотоциклах, велосипедах, човнах, плотах і пішки кинулися… у протилежний від України бік. Ніхто з них не захотів воювати. І ще дужче ніхто не хотів вмирати за божевільні амбіції неадекватного лідера кремля.

Сказати, що брехлива російська пропаганда під час масового переміщення потенційних убивць українців на «вигідніші позиції» нагадувала побитого пса чи мармизу ініціатора «могилізації», — це нічого не сказати. Проте робити відносно нормальну міну, коли погана гра, було і є головним завданням кремля, а після 24 лютого — і поготів. Скоробрехи кремля миттю заходилися відволікати росіян від ганебної втечі із країни великої кількості «захисників» брехнею про чергові «перемоги» в загарбницькій війні проти України. 

«Отримали, можна не розписуватися!»   

Найбільшим успіхом тероросійська держава віднедавна вважає масований ракетний обстріл України. До того ж агресори навіть не приховують і активно тиражують власні жорстокі дії проти цивільного населення. І само собою, довкола цього воєнного злочину відразу вигулькнула сила-силенна брехливих повідомлень. «російські ракети влучили у Верховну Раду та СБУ», «Зеленський втік з Києва в бік кордону з Польщею», «Посольства країн ЄС розпочали термінову евакуацію з Києва», «Спільно з ракетними ударами по містах України розпочався наступ з білорусі на всій лінії фронту», «У магазинах Києва закінчуються продукти». І на десерт: «У Залужного браслет зі свастикою».

Ці та інші заголовки фейків і очевидних дурниць оперативно з’явились у соціальних мережах та інших медійних ресурсах. Принагідно зверніть увагу на риторику провідних друкованих рупорів кремля, які з радістю, гордістю і пихою розповідають росіянам про вчинені ними жахіття на вулицях Києва та в інших українських містах.

«москва зважилася діяти не лицарською шпагою, а всією ведмежою лапою», — пише «комсомольська пр…», точніше, пропагандистська хвойда, про паралельну дійсність, в якій давно виживає її головний читач. І далі сплеск рашистського блюзнірства та ницості аж через край: «москва раніше ніби намагалася колупати бандерівський мурашник лицарською шпагою, щоб не дай Боже жодна людина, не причетна до нацистських батальйонів і режиму, випадково не постраждала».

Ви це бачили? Ідеологічні виродки, згадуючи про Бога, поширюють нікчемні теревені про лицарство і шпагу. І це після стертого з лиця землі Маріуполя, розтрощеної Волновахи, не бачених у цих краях звірств рашистських нелюдів у Бучі чи на Харківщині.

І чорним по білому кровожерливі московити через свою «комсомолку» підтверджують чергові факти міжнародного тероризму. «10 жовтня стало датою найпотужнішого з початку спецоперації удару по Україні. Ракети летіли просто на найбільші міста: Київ, Харків, Львів, Одеса, Кривий Ріг. Точково вибивали інфраструктуру — зв’язок, електрику. І спростовували браваду Зеленського, що «калібри» в росії закінчилися. Близько 200 ракет за один ранок забезпечили удари по Україні та вибухи у Києві. Отримали, можна не розписуватися».

Як бачимо, тероросія через власні медійні ресурси підтвердила і розписалася під жахливим військовим злочином проти мирного населення українських міст. кремль відверто натякнув лідерам країн Заходу, що вони можуть стати наступними. «І удари розплати по Києву — це і попередження НАТО. Не дражніть, не заривайтеся, інакше ракети знайдуться і для вас, тільки серйозніші: «Кинджали» з «Посейдонами», — погрожують ідеологічні шантажисти і терористи.

рашистські військові експерти не перестають лякати досі невиліковно залежних від пропаганди росіян нісенітницями про підготовку Україною удару по рф «брудною атомною бомбою». Зокрема просторікування тероросійського «генерал-лейтенанта у відставці» з’явилися у «нєзавісімой газєтє».

«Київ продовжує переговори з Великою Британією про передачу Україні ядерної зброї. Начебто раніше Лондон таємно пообіцяв Києву кілька тактичних ядерних боєприпасів. Але нині, коли замість Бориса Джонсона прем’єром країни стала Ліз Трасс, переговори призупинилися. Проте, за моїми даними, Зеленський дав команду готувати до застосування проти рф брудної ядерної бомби», — марить цей експерт. А колись поважне видання мимохіть відверто пояснює справжні причини захоплення території Запорізької АЕС та ймовірні подальші наміри загарбників: «Брудна бомба — це пристрій для розсіювання радіації. На відміну від ядерної бомби, такий заряд за допомогою простої вибухової речовини чи інших засобів тільки розсіює радіоактивні матеріали, заражаючи територію та людей. Аналогічного ефекту можна досягти за подальшого бомбардування артилерією ЗСУ енергоблоків Запорізької АЕС».

Тобто напустивши спершу туману з Лондона, газета спрогнозувала один з варіантів використання рашистами ядерної зброї, якою розмахують у кремлі. І вже навіть назвали причетного до масштабної трагедії — ЗСУ.

«Свобода слова» по-донецькому

Після тривалих провалів, невдач і великих втрат «другої у світі армії» риторика кремлівських пропагандистів зазнала досі не бачених і загаломі неймовірних змін. Бридкі рупори, які навіть терміна «війна» не вживали, нині вже стали жалісно писати про фіаско «визволителів» і навіть обурено… критикувати міноборони рф та його бовдуруватих генералів і маршалів. Такий приклад несподівано та зухвало підхопили і «воєнкори» на окупованій території Донеччини.

Нині там відбуваються просто фантастичні метаморфози. Тамтешні «тюльки пера», які про кремль, рф та її керівників вісім років писали, немов про покійників, — гарно і дуже гарно, нині немов із ланцюга зірвалися. Вони сміливо критикують лідерів держави-агресора і тих паркетних горе-генералів. Якби ще рік тому комусь із цих примітивних писак щось подібне примарилося уві сні, він би прокинувся принаймні заїкою. А нині із власними порадами москві, як треба воювати проти України, вони так розперезалися, хоч їх зв’язуй!

«росії пора відповідати! І не в білих рукавичках, і не з допомогою «панів» із міністерства висловлення занепокоєння (нічого собі! — П.К.), а з допомогою ракет і «Шахідів», які «Герань»! І не длубати сараї на задвірках Харкова чи Запоріжжя, а довбати мости й електростанції. Нам довго обіцяли, що відповідь буде жорстока і рішуча, проте ми цього досі не бачимо!» — аж кричить своїм текстом бувалий у бувальцях «воєнкор Дубовий». І далі рішуче шмагає кремлівських «слабаків» на кшталт істеричного соловйова та іноді тверезого медвєдєва, які найчастіше патякають про використання пуйлом ядерної зброї.

«Більше жодного слова про використання ядерної зброї! Вибачте, проте ТЯЗ — це доля слабаків. Україна, яка не має такої зброї, чомусь поки що прекрасно справляється й без неї. Без найкращих у світі танків, без найдосконаліших літаків, без унікальних систем ППО — і справляється! Парадокс! А в нас щодня тільки й розмов: «Давно пора ядерним бабахнути!» — несподівано розхвалює дубовий ЗСУ і радить цим та інших одіозним персонам тримати язики за зубами.

З огляду на те, що донедавна навіть мікроскопічних ознак свободи слова у Донецьку не помічено, цей текст — справді парадокс року і всіх попередніх восьми.

І така критика не поодинока. Фактично підтримав цю зухвалість «заступник міністра інформації днр» безсонов. «Воєнкори звертають увагу на реальні проблеми і беруть участь у їх розв’язанні. Коли всюди існують проблеми, які замовчують, то серед потерпілих від цих проблем виникають протестні настрої. Та коли проблему обговорюють у публічному інформаційному просторі, то соціальна напруга знижується. Усі розуміють: якщо проблему обговорювати публічно, то рано чи пізно вона розв’яжеться», — трохи завуальовано, однак підтримує він отого воєнкора.

Але… Горе-вояки окупантів, у яких зараз проблем, як у Сірка бліх, м’яко кажучи, не в захваті від писанини кишенькових пропагандистів, котрі недавно були сумирними, а тепер раптом «оборзєлі». Зовсім недавно «воєнкор руденко», який готує пропагандистські відходи життєдіяльності тварин для тероросійського ТБ, спробував здійняти галас і звинуватив самого «заступника мдб днр», бо той, падлюка, начебто застосував проти нього вогнепальну зброю.

Гм… Як було діло? Потерпілий кричить: він прибув до центру Донецька, аби підготувати сюжет про обстріл «з боку ЗСУ». Та раптом, ще дужче обурюється він, по ньому особисто і по «свободі слова» почав стріляти отой навіжений «гебіст». А далі озброєні гевали поклали голосного пропагандиста пикою в асфальт. Щоб замовк, товкли ногами та прикладами, а потім відвезли до відділення поліції, де продовжували духопелити.

Пізніше з’ясувалася вірогідна версія подій: цей «воєнкор» потрапив під роздачу через іншого колегу, який вже встиг напартачити і розлютив військових та спецслужби. Той телепень випустив сюжет у телеграм-каналі, де розповів про влучання «снаряда калібру 155 міліметрів від НАТО», але далі сказав, що наслідки «страшного обстрілу» комунальники швиденько… змітають віниками з гілок дерев. Тобто фактично спростував використання важкої зброї НАТО, руїни і «геноцид Донбасу». Та за це побили не його, а колегу. І не віничком.

Після виховання галасливого пропагандиста поліцейські спершу встановили відносно нейтральний офіційний діагноз: «перебуваючи у шоковому стані, намагався прорватися через оточення і з огляду на свій стан не зміг адекватно оцінити обстановку та дії правоохоронців». Згодом просто підтвердили, що «воєнкор» був п’янючий як чіп.

Знаєте, шановні читачі, а це саме той випадок, коли кулаки, важкі армійські шкарбани чи приклади автоматів — цілком нормальна реакція на істину. Бо коли стикаєшся з тим, що верзуть пропагандисти кремля та «воєнкори» на окупованих тероросією територіях України, складається враження, що вони або неадекватні, або п’яні, або під дією наркотичних речовин. Або все разом.