З творчістю вишивальниці Тетяни Протчевої я познайомилася кілька років тому в Державному музеї іграшок. Тоді увагу привернули лялечки в українському вбранні. Тож прихопила візитівку майстрині із зображенням голки й нитки в образі птаха. І тепер, після бесіди з мисткинею, розумію, як високо злетів той «птах». І скільки в нього попереду, враховуючи її постійну спрагу до нових ідей. Одна з останніх — вишитий автентичний почерк Тараса Шевченка, котрий недавно презентували в Каневі та Києві. А свого часу зазнали слави її вишиті краватки, метелики та хустинки, що прикрашають фраки знаних українців.
Рукотвори Протчевої вже стали «вишитим обличчям» нашої країни на міжнародних виставках. Вона відкрила в Києві Музей вишивки з так званою «Живою галереєю». Він приголомшує вишивками-загадками, роботами, що активують властивості людського зору. Однак головна його особливість — знайомство з «GLOW ART» (мистецтвом, що сяє). Цей стиль вишивки з використанням ниток, що світяться в темряві, уже внесено в Книгу рекордів України. І ось Тетяна Протчева вимикає світло — і навколо виринають образи Ісуса Христа, Тараса Шевченка, Леонардо да Вінчі, Гіппократа, Ейнштейна, Стіва Джобса... У такій загадковій атмосфері ми й зустрілися.
— Тетяно, в яких куточках світу вже побачили ваші вишиті 3D картини?
— «Живу галерею» Музею вишивки побачили у Франції, Бразилії, Ізраїлі, США. Цього року мала нагоду представити свої роботи в Австралії. Хоч спочатку мені з сином не відкрили віз до Австралії. Написали у відмові — невпевнені, що ми повернемося до України в цей складний час. Ми подавали апеляцію з поясненням, що вже весь світ облітали і завжди поверталися. Подіяло — відкрили. Ця поїздка стала дуже успішною: вишитий портрет Шевченка придбали для австралійського Музею народного мистецтва.
— І це не остання ваша робота, присвячена Поету…
— Символічно, що в рік 200-ліття з дня народження Шевченка в Україні розробили комп’ютерний шрифт Kobzar KS, що повністю відтворює почерк Поета. Я використала цю інновацію — вишила на антикварному домотканому полотні слова Тараса Шевченка «Якби ми вчились так, як треба, то й мудрість би була своя...». Таким чином, поєднала енергію самої тканини та відобразила через почерк потужну енергію Великого Кобзаря, адже літери, написані від руки, мають генетичну пам’ять.
— Свого часу ви зробили промо України своїми вишитими мапами...
— Перша розміром
— Як українці реагують на нові віяння у вишивці?
— На щастя, їх цікавлять мої роботи. Знаєте, до «Живої галереї» постійно замовляють екскурсії школярі, адже музей має культурно-просвітницьке спрямування, до того ж я провожу майстер-класи. Впевнена, якби наш заклад був у центрі Києва, він творив би гідний імідж України. А ще впевнена, що чим більше знають культуру країни, тим більше їй довіряють.
— Самі відвідувачі поповнюють колекцію Музею вишивки?
— До Музею приносять багато подарунків. Але прийняти всі немає — змоги через обмежену площу експонування. Тож здебільшого дарунки тільки фотографую. А ось книжки з вишивки із задоволенням приймаю, бо вони займають мало місця та містять багато інформації. Також привожу книги з усіх країн, де буваю. Потім схемами вишивки з цих книжок можуть скористатися всі охочі.
— Тетяно, а хто підтримує вас на творчому шляху?
— Своїми успіхами я передусім завдячую материнському благословенню й підтримці чоловіка та сина. Наприклад, саме син Олександр запропонував створити інтерактивний Музей вишивки.
— Що цікавого плануєте на найближчий час?
— У творчих планах — дизайнерська колекція вишитих котів на одязі, яких можна буде побачити в темній кімнаті. Їх експонуватиму в Музеї вишивки під звукові муркотіння.
— Нині митці активно підтримують українських військових. Вас теж підхопила ця хвиля?
— Знаєте, недавно мені написала жінка, яка вирішила створити обереги для наших захисників. Тож попросила моєї поради у виборі відповідного візерунку. Я залюбки провела так би мовити віртуальний майстер-клас. До речі, можу провести його спеціально для ваших читачів. Хай творять обереги для себе, своїх рідних. Тож вишиваємо український орнамент — восьмипелюсткову квітку сонця, що символізує енергію й нескінченність життя, а також хрест.
Використовуємо кольори чернігівського регіону — червоно-чорні. Вишиваємо два однакових за розміром квадрати в дві нитки муліне. По краю — стібок «бекстіч», за допомогою якого зшиваємо подушечку. До того ж в один день вишите завжди дуже цінується. Вважалося, що річ, вишита в період від світанку до заходу, набуває особливої оберегової сили. Отож, беріть голку — і з першим промінням сонця за роботу! Цей оберіг, за повір’ям, міг відвести лихо та захистити від смерті. Сподіваюся, що така вишивка підніме бойовий дух українських солдатів, сприятиме одужанню поранених у зоні АТО.
— Ви даруєте людям світлі емоції. А що вишивання дає вам?
— Я відчуваю, що змінюю світ своєю працею, відроджуючи традиції, надаючи їм сучасного звучання. Вишивка давно перетворилася з хобі на другу професію. Вона оточує мене всюди — вдома, в музеї і навіть в офісі, де працюю. Коли почала вишивати, зрозуміла, що змінилася. Вишивання мене внутрішньо гармонізувало. Дуже комфортно почуваюся у вишитих сорочках. А ті, хто носить мої краватки та метелики, розповідали, що ці аксесуари надають їм впевненості в собі. Удома маю галерею вишивок. Коли їх знімаю для виставок, то в приміщенні стає енергетично холодно. Тож вишивка дарує мені тепло, і мені приємно ділитися ним.
Дарина ФІАЛКО
для «Урядового кур’єра»
ДОСЬЄ «УК»
Тетяна ПРОТЧЕВА. Народилася в Києві 1962 року. У роботах переважають три напрями: квіти, посуд, українські орнаменти. Працює завідуючою бюро приватизації житла Деснянського району м. Києва. Член громадської ради при Мінкульті України та член Ради старійшин МГО «Ми Українці». Представляла роботи зокрема в США, Шотландії, Японії, Китаї, Великій Британії, Ізраїлі, Австралії, Бразилії. Її метод вишивки нитками німба ікон та картин на біблейську тематику, що світяться в темряві, а також вишивка на шкарлупі, зареєстровані у Книзі рекордів України. У 2011 році відкрила Музей вишивки.
Ми в Google+