На п’ятому році «процвітання» самопроголошеної «ДНР» у тимчасово окупованому і вже колишньому місті металургів і шахтарів Єнакієвому стався дуже показовий випадок. Недавно окупаційна влада ошелешила місцевих людей повідомленням, що їм доведеться платити за те, що вони… сидять на лавках в альтанках міського парку. Година відпочинку тут коштує 40 рублів (трохи менш як 20 гривень). Може, діє спритник на кшталт Остапа Бендера, який продавав квитки до Провалу? Ні, видано відповідне розпорядження №297 глави міської адміністрації про розцінки, і навіть видають квитки на «атракціон альтанка».
Поки що без світла в кінці тунелю
Ситуація у парку Єнакієвого символічна, бо й вся самопроголошена «республіка» більш нагадує масштабний атракціон, схожий на кімнату жаху. Точніше, республіку жаху. І не безкоштовну, бо за це жахіття люди тепер розплачуються понівеченими долями, втраченим здоров’ям і навіть життям. А визначення «народна» таки відповідає назві потворного явища по той бік лінії розмежування на Донбасі. Бо саме люди колись розвиненого в усіх сенсах краю стали найбільшими потерпілими після окупації проросійськими незаконними збройними формуваннями. Буквально у кожній сфері свого життя жителі окупованих Донецька, Єнакієвого, Горлівки, Дебальцевого та інших міст і сіл останніми роками зіштовхнулися з величезними проблемами. Доведені до відчаю мало не вголос кажуть, що життя «до війни» чи «за України» їм тепер видається майже райським.
А тим часом «процвітання» триває. Приміром, нещодавно «міністерство агропромислової політики та продовольства» попередило земляків про зростання цін на поки що найдоступніші харчові товари — хлібобулочні вироби та борошно. Заодно анонсують подорожчання птахівницької та м’ясо-молочної продукції. Головною причиною продовольчої кризи керівні аграрії називають зменшення вражаю зернових майже наполовину через складні погодні умови, нестачу техніки та пального тощо. Тим часом місцеві жителі вже переконалися, що першопричини безкінечних економічних «тимчасових труднощів» інші.
Розказуючи про міфічні досягнення, некомпетентні й злодійкуваті керівники, яким російські куратори довірили «трон», уже встигли розвалити навіть ті господарства, які свого часу годували не одне покоління донеччан. Приміром, на території «ДНР» залишилися птахофабрики — державні у минулому та фермерські. Однак про їхню роботу найкраще свідчить те, що м’ясо птиці та яйця сюди тепер завозять з Росії чи аж із Казахстану. Зрозуміло, далеко не найвищої якості. Та й ціни кусаються! За минулий серпневий тиждень вартість м’яса в Донецьку зросла майже на 30 відсотків: куряче філе коштує вже більш як 200 рублів за кілограм, до 300 рублів подорожчала і свинина.
Дедалі частіше донеччани нарікають на ситуацію на паливному ринку. Свого часу вони дуже хвалилися, що завдяки Росії мали й завжди матимуть дешевих газу, бензину, дизельного палива — хоч залийся! Проте потім на зміну безпідставному оптимізму прийшов гнітючий песимізм. А цінники на заправках викликають гнів і обурення на кшталт: «За що боролися!?»
У серпні знову підвищилися ціни на бензин, дизельне паливо і газ. Водії нарікають, що вартість газу за добу зросла на 3—5 рублів і вже становить 35. І це не межа: власники автотранспорту тепер обговорюють поширювану серед них інформацію, що до кінця серпня ціна на газ підскочить до 40 рублів, а бензину — до 70 рублів за літр (нині 60).
Поневіряння не закінчуються
Порівняно недавно влада «ДНР» знову шокувала і без того знедолених жителів окупованої території. З нового навчального року вводять нову шкільну форму, і батьки дітей змушені купувати одяг за власний рахунок. Людей обурює, що «вожді» зовсім не знають ситуації й не мають інформації про життя пересічних донеччан. Комплект шкільної форми (піджак, штани, жилет, дві сорочки) для хлопчиків 1—4 класів коштує 5150 рублів, а це перевищує обсяг середньої зарплати в «республіці». А за одяг для старшокласників доведеться заплатити майже 7 тисяч рублів.
«Вони там геть з глузду з’їхали! — емоційно каже одна з жительок Донецька. — Моїм знайомим тепер краще двох дітей у школу не віддавати, бо майже два місяці треба працювати тільки на одну форму. А ще ж слід купити портфель, зошити, ручки тощо. Багатьом людям, які змушені економити навіть на продуктах, придбати форму не під силу!»
Неприємні зміни відбуваються в комунальній сфері. Казки з ящика про найдешевші у світі послуги суперечать реальності. Комунальники, намагаючись здерти зі споживачів гроші, вдаються до таких ноу-хау, після яких люди не можуть оговтатися. Наприклад, деякі жителі Донецька отримують від підприємства «Донецьктепломережа» повідомлення про необхідність погашення боргу за 2014—2015 роки. Це підприємство перереєстрували в «ДНР» пізніше, але борги вимагають ще й перед Україною. Звичайно, боржники спробували нагадати, що вони тепер живуть у «ДНР», однак комунальники стоять на своєму: платити доведеться, бо «республіка» таки у складі… України!
«У Донецьку майже всі клянуть Олександра Захарченка та його оточення, які, швидко розбагатівши на цій війні, знехтували долями людей, — стверджує житель Горлівки. — Однак доводиться погодитися з тим, що ми й самі винні. У 2014-му дали себе одурити і повірили обіцянкам про російські громадянство, зарплати й пенсії. Та якби хоч на мить тоді зазирнули у своє майбутнє, то голіруч би вигнали з міста і області російських «туристів» та місцевих «патріотів», які тоді нас використали і влаштували цей шабаш!»
А тим часом сам «вождь», який ще недавно обіцяв проведення виборів (він перебуває на посаді глави «держави» вже чотири відведені йому роки), раптово передумав. На початку серпня провладна політична сила «Донецька республіка» взялася переконувати земляків у необхідності відмовитися від виборів, продовживши повноваження Захарченка. Серед аргументів — традиційні штампи від лукавого: «дати час для реалізації стратегії розвитку» чи «коней на переправі не змінюють». Оточення лідера апелює до практики інших країн, де чотири роки вважають замалим строком для керівника держави. Мовляв, у РФ термін повноважень президента — 6 років, а в Таджикистані, Туреччині чи Узбекистані — аж 7.
Не дивно, що цинічні маніпуляції викликали шквал критики від представників нечисленної опозиції та простих людей, які донедавна покладали чималі надії на вибори і зміну керівників. Розчаровані та обурені донеччани розуміють, що рішення про скасування виборів ухвалювали не в Донецьку, а у Кремлі, в якого свої плани стосовно Донбасу. І дуже колоритну оцінку цьому дав у соціальних мережах один із палких прихильників сусідньої держави і «ДНР»: «Ми готові виконувати все що завгодно: якщо Росія скаже йти на Київ і здохнути, ми підемо і здохнемо. Та ми хотіли б попросити, щоб до нас ставилися не так зневажливо. Навіщо нас виставляти дурнями у власних очах?»
Отож хоч на п’ятому році існування республіки жаху її палкі прихильники та інші жителі нарешті зрозуміли, за кого їх насправді має Москва у власних геополітичних маневрах.
Ми в Google+