Позитивну відповідь на актуальне запитання, винесене в заголовок, частина жителів Донеччини дала ще у трагічному 2014 році. Щоб протистояти російським найманцям, які тоді діяли досить навчено, швидко і цілеспрямовано, місцеві люди створювали загони для оборони своїх міст і селищ. І те, що до багатьох населених пунктів краю не пустили на поріг «рускій мір», — заслуга підрозділів добровольців. 2014-го з донеччан було сформовано батальйони територіальної оборони, які поряд із ЗСУ брали участь у боях проти російських загарбників. А з огляду на сусідство з лінією зіткнення та окупованою територією Донбасу, насиченою російською військовою технікою та кадровими «відпускниками», бригаду добровольців у Донецькій області створили ще до ухвалення закону про національний спротив, який на початку цього року виокремив територіальну оборону в окремий вид військ.
Нині на Донеччині під контролем українського уряду створено і діють батальйони територіальної оборони у великих містах Бахмут, Волноваха, Краматорськ, Покровськ та Маріуполь. Оскільки всі тероборонці — місцеві жителі, які встигли зблизька побачити жахіття російської окупації, повірте, вони не потребують додаткової мотивації для захисту своїх населених пунктів, Донбасу та всієї України.
Роби, як Валентина!
Нітрохи не сумніваюся, що проросійська пропаганда брутально перекрутить цей факт і використає його у вже звичному для неї збоченому трактуванні. Про що йдеться? Про навчання цивільного населення Маріуполя, які провів полк «Азов» минулої неділі. Того для на міському стадіоні «Іллічівець» зібралося чимало людей різного віку — від дошкільнят до пенсіонерів. Серед найстарших була 78-річна Валентина Костянтинівська, фото якої з автоматом Калашникова враз стало дуже популярним у соціальних мережах. Зокрема маріупольці взялись активно поширювати промовистий знімок та допис під закликом «Роби, як Валентина!»
До речі, Валентина Костянтинівська зовсім не випадково прийшла на заняття, де вчили елементарних знань та вміння протидіяти озброєним сусідам, які тривалий час стовбичать біля державного кордону і загрожують прифронтовому Маріуполю і на суші, і з Азовського моря. Вона та її однодумці ще з 2014 року разом плетуть маскувальні сітки та надають іншу допомогу українським військовим.
«На такому вишколі я вперше і, мабуть, приходитиму ще. Хоч напевне не стрілятиму — не вистачає сил. А дуже надихає те, що на навчаннях дуже багато молоді. Прийшли люди різного віку з діточками. І ми, старші, будемо у строю, якщо доведеться», — каже жителька Маріуполя.
Знову-таки, всупереч російській пропаганді, яка вже вісім років поширює дезінформацію про «загрозу» чи «наступ» України, в Маріуполі місцевих людей вчили не нападати, а захищатися у разі воєнної агресії РФ, ймовірність якої залишається дуже високою. Насамперед військові ділилися із цивільними людьми необхідними знаннями про поводження у разі надзвичайних ситуацій (тривожна валізка, захист від обстрілів тощо) та навичками надання першої домедичної допомоги. Ще всі охочі вчилися правил поводження зі зброєю та мінної безпеки.
«Навчання спрямовано на те, щоб насамперед зберегти життя і здоров’я цивільних громадян, які живуть у Маріуполі та прифронтовій зоні», — підтвердив справжню мету цієї ініціативи командир полку «Азов» Денис Прокопенко.
Щодо безпосередньо територіальної оборони Маріуполя, то її важливість і доцільність підтверджено ще у 2014—2015 роках: саме завдяки активності місцевих добровольців приморське місто перетворилося на південний форпост України. За словами одного з ініціаторів створення маріупольського батальйону тероборони Дмитра Виходцева, і тоді, й нині важливо насамперед об’єднати людей з великою мотивацією захищати своє місто та державу.
«Ми пропонували створити територіальну оборону передовсім для тих, хто не міг або не хотів іти служити в частини ЗСУ чи добробати, але міг би стати корисним у разі воєнного часу», — розповідає Дмитро.
Окупантів зустрічатимуть. Однак не з квітами
Добровольці Донеччини тепер згадують, що з початком гібридної війни і бойових дій на території краю, формуючи територіальну оборону, вони використовували досвід колег, яким також випало «щастя» жити по сусідству з РФ, зокрема балтійських країн. Із цієї причини наприклад в Естонії люди вже звикли вважати, що у них зовсім немає цивільних професій, оскільки представники кожної з них відповідно навчені, отже за потреби готові стати на захист держави й ефективно протидіяти агресорові.
За подібними стандартами намагаються створювати підрозділи тероборони і у прифронтових містах Донеччини. А відповідні ультимативні заяви та дії Кремля на кордоні тільки зайвий раз спонукали місцевих жителів, серед яких чимало учасників АТО/ООС, згуртуватися і прискорити темпи підготовки.
У теперішньому адміністративному центрі Донецької області Краматорську не бракує охочих поповнити батальйон територіальної оборони. У цьому переконався і журналіст одного з місцевих видань Олексій Ладика, якому у військкоматі підтвердили: тероборону вже повністю укомплектовано. Проте колега, як і багато його земляків, попросився бодай до резерву і тепер проходить медкомісію та інші додаткові обстеження.
«Навіщо це роблю? Як відомо, в людини є три види реакції, коли на неї нападають: тікати, завмерти чи бити. Я для себе обрав останнє. Я не воїн, але багато таких людей, як я, у 2014 році пішли в добровольчі батальйони і дали відсіч ворогові. Тоді до цього я не був готовий, а тепер уже не бачу іншого вибору», — розмірковує Олексій.
Повністю укомплектований батальйон територіальної оборони й у Покровську, де основу становлять військові, які встигли повоювати на Донбасі з російськими загарбниками. Проте охочих приєднатися до спільної справи захисту міста і держави не стає менше.
«Люди приходять і питають: чим можемо бути корисними у разі повномасштабної агресії? Чим зможемо допомогти, якщо залишимося у місті? Це означає, що вони розуміють власну відповідальність за наше майбутнє. Тому щоб кожен знав, як діяти у разі небезпеки, раджу всім відвідувати наші заняття, під час яких досвідчені спеціалісти усе доступно пояснюють. Це точно не буде зайвим ні для кого», — розповідає командир Покровського окремого батальйону тероборони Анатолій Вишневський.
І справді, до занять, на яких місцеві жителі вивчають загальновійськову тактику, вогневу підготовку й тактичну медицину, долучаються дедалі більше людей. Їхня кількість зростає паралельно з військовою напругою на державному кордоні.
Прагнучи миру, Донеччина, як вся Україна, змушена готуватися до можливих бойових дій, які для прифронтового регіону, на жаль, давно стали реальністю. Військові фахівці підтверджують: у разі широкомасштабного ворожого вторгнення найважливішими чинниками стануть два параметри: час, за який доброволець займе своє місце у строю, і якість його військової підготовки.
Проте навіть у цей тривожний мирний час територіальна оборона вже спрацювала і стала серйозним запобіжним чинником для ворога. Велика активність цивільного населення довкола формування підрозділів територіальної оборони змусила всерйоз замислитися недругів по той бік державного кордону чи лінії зіткнення на Донбасі. Вони помітно розчаровані і стурбовані тим, що далеко не всі жителі України готові зустрічати російські танки із квітами в руках. А з чим саме? Побувайте на заняттях місцевих батальйонів територіальної оборони і дізнаєтеся. Може, згодитися на майбутнє.
Хочеш миру — готуйся до війни.