Василь КОРНІЄНКО,
заступник голови Черкаської облдержадміністрації


Продовольче питання завжди було найголовнішим. Тим більше не знімається воно з порядку денного й сьогодні, коли на світових ринках зернових культур склався дефіцит. У країнах ЄС зібрано цього року далеко не рекордний урожай, а Росія заборонила експортувати своє зерно у зв'язку з необхідністю задовольнити власні потреби. Тож ми маємо унікальну можливість зміцнити свої провідні позиції як основного постачальника зерна на світовому ринку.

Саме це питання і стало темою інтерв'ю із заступником голови Черкаської облдержадміністрації Василем КОРНІЄНКОМ.

- Василю Івановичу, як ви оцінюєте сьогоднішні експортні можливості зернових області? Чи забезпечить Черкащина власні потреби з урожаю, вирощеного цього року?

- Зерна у нас буде вдосталь. Судіть самі: зібрано майже 900 тис. тонн пшениці, з них продовольчої - 700 тис. тонн. Для потреб хлібопечення в області потрібно приблино 250 тис. тонн, у тому числі для промислових хлібопекарень - 75 тис. тонн. Якщо відкинути зерно, закладене на насіннєві потреби, це - майже 130 тис. тонн, отже, ми можемо спокійно експортувати до 300 тис. тонн збіжжя. А ще триває збирання кукурудзи, враховуючи яку матимемо зерновий вал 2600-2700 тис. тонн.

Тобто можемо зимувати спокійно, знаючи про достатні запаси до врожаю наступного року, та ще й заробляти на експорті. Щоб зберігати вирощене, в області цілком достатньо елеваторів, потужності яких обчислюються 1 млн 400 тис. тонн, а для експортування також створені необхідні можливості. Ціна, яка сьогодні встановилася, - 1540 грн за тонну пшениці, цілком прийнятна для сільгоспвиробників. Тонна кукурудзи, якої плануємо одержати по 55 ц/га, нині коштує 1400 грн, що також непогано. Отож виробники зможуть поповнити свої ресурси для дальшого розвитку та ефективного господарювання. До того ж держава вже виділила кошти для відшкодування сільськогосподарським виробникам відсотків по кредитах, яких банки надали майже 400 млн грн.

- Наскільки активно виробники продають вирощене за кордон?

- Тільки за останні два-три тижні пшениці поставлено на експорт 86 тис. тонн, кукурудзи - 17 тис. тонн, ячменю - 88 тис. тонн, соняшнику - 3400 тонн, ріпаку 51 тис. тонн. Отож Черкащина активно сприяє поверненню Україні титулу "житниці Європи". A цей титул Україні до лиця.

- Очевидно, свою роль у стабілізації ціни на продовольство зіграє й Аграрний фонд, який має закуповувати у виробників зерно за рекордно високою ціною - $160-190 за тонну, тоді як трейдери намагаються купувати його значно дешевше?

- Аграрний фонд уже закуповує збіжжя цьогорічного врожаю у сільгосппідприємств області. На сьогодні його закладено 12 тис. тонн. Це дасть змогу не тільки сприяти стабілізації цін, а й створити резерв продовольства. До речі, завдання закласти в державні ресурси 52 тис. тонн зерна та 55 тис. у регіональні також неодмінно буде виконане.

- Нещодавній ажіотаж з цінами на гречку, картоплю та інші продукти, викликає в деяких людей занепокоєння: чи не доведеться взимку обмежувати свої потреби?

- Я б заспокоїв їх. І гречки, і картоплі, і цукру, й овочів в області цілком достатньо, аби не панікувати. Для підвищення цін немає жодних підстав. Їх накручують ділки від торгівлі, з якими ми успішно боремося. Візьмімо, наприклад, цукор. Нинішнього сезону його виробляють шість заводів області. Два з них - Тальнівський і Цибулівський - уперше відновили роботу нинішнього року. За прогнозами фахівців, сподіваємося зібрати приблизно 1 млн тонн цукрових буряків, з яких виробимо 100 тис. тонн цукру. Оскільки споживаємо майже 72 тис. тонн на рік, то виробленого, як кажуть, вистачить з головою. Отже, дефіциту не очікується.

- Ведучи мову про продовольчу проблему, важко обминути м'ясо-молочну тему. Загальновідомо, що молочне поголів'я за останні роки в області різко скоротилося. Як і загалом поголів'я ВРХ. М'ясна галузь тримається в основному на птахівництві, а точніше, на виробництві курятини. Але ж така ситуація далека від нормальної...

- Цілком згоден. Тому фахівці та місцеві органи влади і працюють над збільшенням поголів'я ВРХ та свиней. Я нещодавно повернувся з відрядження з Донеччини, де є вдалі приклади розв'язання цих проблем. Зараз ведемо переговори, аби наступного року в одному з районів нашої області розмістити стотисячник з виробництва м'яса із замкнутим циклом: це виробництво комбікормів, вирощування свиней, їх забій та реалізація через мережу магазинів. У стадії переговорів - будівництво ще одного молочного комплексу на тисячу голів. Адже вирощене зерно даватиме значно більшу віддачу, якщо його не просто реалізовувати, а використовувати значну частину на фуражні цілі.

До речі, наразі вже припинилося зменшення кількості поголів'я ВРХ, навпаки, за нашими підрахунками, є збільшення на 20 тис. голів, у тому числі поступово нарощується й молочне стадо. Причиною різкого зменшення поголів'я корів у населення стала цінова ситуація. Нині її вдалося стабілізувати: здавачі молока тепер одержують за кожен літр по 2,5-2,8 грн. До заготівлі молока та іншої продукції сільського господарства беруться заготівельні кооперативи, активізують роботу обласне та районні споживчі товариства.

Одне слово, перспективи цілком пристойні, потрібно лише сільгоспвиробникам та місцевим керівникам поставитись до розв'язання проблем села, яких ще чимало, з усією відповідальністю.