ПРАВОСУДДЯ

П’ятий рік триває судовий процес щодо вибуху газу в житловій багатоповерхівці в Дніпропетровську. Нещодавно резонансна справа отримала новий поворот

Коли згадую події суботи 13 жовтня 2007 року, починає щеміти серце. Пам’ятаю і завали зруйнованих двох під’їздів

10-поверхового будинку на вул. Мандриківській, 127, і обличчя людей, які втратили у цій трагедії близьких. Здебільшого це мами та бабусі, в яких загинули діти чи онуки. Згадую, як пізно ввечері  до школи, де розташувався штаб ліквідації аварії, вбігли хлопці з радісною звісткою: «Дівчинку під завалами знайшли! Жива!» На жаль, новина не підтвердилася. Як тоді мені пояснили рятувальники, вони справді знайшли дівчину, але «швидка» забрала лише її тіло… Згадую молоду жінку, якій хтось сказав, що бачив на вулиці її семирічну доньку вже після вибуху. Правоохоронці ретельно перевіряли всі підвали й закутки житлового масиву, розшукуючи дитину. Потім серед останніх знайшли її тіло під плитами зруйнованого будинку.

Після закриття справи Жовт?невим районним судом Дніпропетровська і оголошення амністії колишнім керівникам «Дніпрогазу» (серед причин задоволення клопотання про амністію була і наявність у підсудних неповнолітніх дітей) одна з потерпілих жінок у відчаї кричала: «А де ж наші діти? Хто винен, що моя донька сьогодні не привітає мене з днем народження?» 

 Нещодавно розпочалося нове судове слідство у справі колишніх очільників «Дніпрогазу», яке веде районний суд Запоріжжя. На прохання потерпілих проводять виїзні судові засідання в Дніпропетровську.

Фото автора

Люди загинули, а підсудних відпустили

 Після трагедії тодішнім очільникам ВАТ «Дніпрогаз» — генеральному директорові Ігорю Іванкову, його першому заступникові Максимові Сорокіну, головному інженерові Сергієві Бачуріну було висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 367 КК України. Службова халатність із тяжкими наслідками. Позбавлення волі на строк до п’яти років.

У ході судового процесу колишні керівники «Дніпрогазу» винними себе не визнали (хоча клопотання про амністію свідчить про протилежне), давати покази відмовлялися.

Після двох апеляцій до Дніпропетровського апеляційного суду рішення Жовтневого районного суду Дніпропетровська про амністію станом на 12 серпня 2009 року залишилося незмінним. Як пояснювали тоді судді, не могли не задовольнити клопотання: стаття про халатність не вважається тяжкою.

Захисники ж потерпілих звертали увагу зокрема на те, що досудове слідство неправильно кваліфікувало провину підсудних. Адже «Дніпрогаз» — підприємство підвищеної небезпеки, тому залучати його керівників до відповідальності слід за іншими статтями, що не підпадають під амністію. До того ж, на думку потерпілої сторони, обвинувачення було висунуто не за всіма епізодами. Зокрема залишилося нез’ясованим, чому ніхто не вжив заходів з рятування населення і як мали діяти інші співробітники міськгазу згідно з Планом ліквідації аварійних ситуацій (ПЛАС).  А ПЛАС передбачає негайне сповіщення міської влади, залучення міліції і МНС до евакуації людей.

У свою чергу адвокати обвинувачених намагалися довести, що причина аварії не з’ясована і взагалі не відомо, чи саме газ вибухнув. Слідство попередньою причиною трагедії називало потрапляння до газових мереж з низьким тиском (підключених до житлових будинків) газу з підвищеним тиском. А захисні механізми (клапани і регулятори) у ГРП (газо-розподільчому пункті) з незрозумілих причин не спрацювали. Представники ж «Дніпрогазу» висували зручніші для них версії: через несанкціоноване втручання сторонніх осіб у газові мережі міг потрапити кисень. Або коли мешканці будинку перекривали крани, то пошкодили їх у третьому під’їзді, де й стався вибух.

Перевірки лише на папері

Останній закид явно стосувався потерпілих, які, ризикуючи життям, намагалися запобігти трагедії — на відміну від тих, хто був зобов’язаний її не допустити.

«Дивлюся — полум’я із конфорок десь по 30 сантиметрів. Я зрозумів, що тиск високий, — згадував колишній мешканець постраждалого будинку Олександр Пронік. — Тут зайшов сусід Сашко Васькевич, і ми пішли перекривати вентилі. Він кинувся у третій під’їзд, а я — в наш, четвертий. Підійшов до великого крана, а з нього все шипить. Тоді я перекрив вентилі на стояку. Посадив дружину і дітей у машину, і ми поїхали шукати аварійку. За кілька хвилин пролунав вибух. Я підбіг до третього під’їзду, Сашко Васькевич був ще при тямі, його відвезли до лікарні, але він у реанімації помер». Олександрові Васькевичу було 42 роки. Кажуть, що він намагався закрутити останній вентиль, вже обпалюючи руки.

У ході першого досудового слідства було проведено три експертизи. На суді голова державної експертної комісії Володимир Кисельов озвучив кричущі факти. Застаріле обладнання ГРП продовжувало працювати, відслуживши два належних за правилами техніки безпеки строки (по 18 років). Крім того, експерти знайшли там нестандартні й саморобні деталі. Щомісяця газовики повинні проводити налаштування обладнання і щотри дні його перевіряти. Усе це вони й робили — тільки на папері. За словами

В. Кисельова, у відповідних журналах записи про перевірки є, а насправді їх не виконували.

По черговому колу

Шоковані рішенням дніпропетровських суддів і рішуче налаштовані пройти шлях до Європейського суду, потерпілі звернулися до Уповноваженого з прав людини Ніни Карпачової та Верховного суду України (ВСУ). Колегія суддів ВСУ направила справу на новий розгляд, але вже у Запоріжжя. Проте Заводський районний суд міста трійку колишніх «дніпрогазовців»… знов амністував і звільнив.

Апеляційний суд Запорізької області виніс ухвалу, якою постанову нижчої інстанції скасував і доправив справу на додаткове розслідування прокуророві Дніпропетровської області (третьому відтоді, як сталася аварія). Апеляційний суд вказав слідству на необхідність перевірки ознак більш тяжких складів злочинів і на розгляд питання притягнення до відповідальності інших осіб.

У ході додаткового розслідування допитали 320 свідків, провели низку нових експертиз, зокрема й вибухово- та пожежно-технічну (сторона підсудних вперто стверджує, що такої не було). Експерти підтвердили висновки про невідповідність технічного стану ГРП №160,161, 162 належній якості й обсягу проведених робіт з технічного обслуговування. А це призвело до створення аварійної ситуації.

«Безпосередньою причиною підвищення тиску в газопроводах низького тиску, до яких були приєднані споживачі газу у житловому будинку №127 на вул. Мандриківській у Дніпропетровську, 13.10.2007 полягали в невідповідній нормі регулювання (несправності) вихідної частини регулятора, мембранної камери і регулятора управління РДУК 2-100Н, ймовірно, в ГРП №160, а також в невідповідних нормах регулювання запірно-скидного клапана, встановленого в цьому та інших ГРП, — йдеться у висновках експертів. — Причиною руйнування частини конструкцій житлового будинку став вибух газоповітряної вибухонебезпечної суміші, як в об’ємі приміщень під’їзду №3, так і газової хмари, що утворилася зовні будівлі, переважно напроти вказаної сходової клітки».

Слідство також перевірило версію про несанкціоноване втручання сторонніх осіб у роботу внутрішньобудинкового газопроводу і необережне пошкодження газового крану мешканцями будинку під час спроби його перекрити. Ця версія не підтвердилася.

«Додаткове розслідування дало підстави для перекваліфікації дій колишніх посадовців «Дніпрогазу» на ст.72, ч.2, що амністії не передбачає. Також до відповідальності за цією статтею притягнуто четверту особу — майстра служби ВЕС-1 Максима Мурзіна, — розповів заступник завідуючого відділу Секретаріату Уповноваженого з прав людини Верховної Ради Анатолій Мельник, який представляє в суді інтереси потерпілих. — Крім того, Іванкову, Бачуріну і Сорокіну запобіжний захід змінено на тримання під вартою». Своє рішення суд мотивував тим, що останні «без дозволу суду та слідства змінили місце проживання та мешкають у Києві, Луганську, Донецьку відповідно». Кажуть, там вони обіймали керівні посади у газових структурах.

Постраждалі вважають, що сторона підсудних навмисно штучно затягує судовий процес. «Держава обіцяла знайти і покарати винних, а ми досі у цьому процесі. Всі ці роки ми як головою об стіну б’ємося. Нам залишається здогадуватися, чому справа так довго тягнеться. Багато адвокатів відмовилися захищати нас через те, що друга сторона — «Дніпрогаз». Ми не бачимо зацікавленості держави у покаранні винних. Чому люди гуляли три роки, поки справа знову не потрапила до прокуратури? Ми вирішили діяти самі і без адвокатів дійшли до Верховного суду. Єдиний, хто сьогодні представляє наші інтереси — тих, у кого в сім’ї є загиблі,  — Анатолій Мельник. Ми вдячні йому і прокуророві Дніпропетровської області Наталії Марчук, яка змінила ставлення до цієї справи», — каже Вікторія Єгорова (її доньку-студентку Світлану вбила бетонна плита у приватному будинку, розташованому напроти багатоповерхівки, що вибухнула).

Нове судове слідство «Мандриківську» справу знову розглядає спочатку. Тривалий судовий розгляд тільки розпочався. Після нього, напевно, знову підуть апеляції тощо. Цього жовтня мине вже п’ять років з дня трагедії. Чи будуть до цього часу названо винних? Попри все, люди, які втратили своїх близьких, налаштовані йти до кінця. А більш за все потерпілих обурює відсутність хоч якихось ознак каяття і визнання своєї провини у колишніх керівників газового підприємства, які не спромоглися навіть попередити жителів про можливу небезпеку.