СПЕЦРЕПОРТАЖ

На макіївській шахті імені В.М. Бажанова про поганий стан копра
знали за кілька днів до катастрофи

...У останній день серпня машиніст підйому шахти ім. Бажанова Наталя Ємченко мала б відзначати своє 58-річчя. Втім, за два дні до цього звична робоча зміна стала останньою в її житті. І похоронили жінку якраз у день її народження…

На жаль, горе прийшло не тільки в згадану сім’ю. Під важкими бетонними брилами шахтного копра, який раптово розвалився, загинули 11 людей. Ще четверо опинилися на лікарняних ліжках з різноманітними травмами.

«Рятувальники там мордуються, а ми — тут…»

Рівно через добу після трагедії (як вже повідомляла наша газета, аварія сталася о 9.20. у п’ятницю) кількість сімей, де ще намагалися вірити в порятунок своїх рідних, зменшилася до чотирьох. З-під уламків споруди вже дістали семеро загиблих, а четверо гірників госпіталізували. Доля ще чотирьох людей вважалася невідомою. Їхні родичі досі чергують біля шахти і вже розуміють — шансів на порятунок людей дедалі менше й менше.   

«Як тільки вчора взнав про аварію, відразу сюди примчав, — розповідає кореспонденту «УК» Віктор Бондаренко, який, за його словами, прийшов по сина. Адже десь під завалами залишився 44-річний електрослюсар Олександр Бондаренко. — Шукають-шукають, та поки все марно. Але рятувальників можна зрозуміти: там залізо, бетон — місиво жахливе. Балки вниз у ствол попадали… А розбирати все доводиться вручну. Рятувальники там мордуються, а ми — тут… Намагаються нам допомагати психологи. Недавно вже запрошували когось з родичів, аби розпізнали своїх серед тих, кого вже знайшли. Бо декого там сильно плитами придавило… Взнають тільки по обручках на пальцях чи по ланцюжках…»

Після цих слів мати ще не відшуканого електрослюсаря, яка сидить поруч, тремтячими руками починає капати собі заспокійливе. А після довгої паузи видавлює з себе: «Скільки ж ще чекати?.. Сергій сказав: там дуже великий завал…». Сергій — їхній молодший син, який зараз разом із колегами-рятувальниками намагається відшукати під уламками копра свого старшого брата. І він вже знає про загибель на робочому місці своєї тещі — машиніста підйому, яка два дні не дожила до свого дня народження…

Рятувальники розбирають завали переважно вручну, побоюючись вибуху від найменшої іскри. Приблизно така ж напружена ситуація і серед рідних потерпілих, які «спалахують», згадуючи своє добове чергування біля шахти. «За весь цей час ніхто нам до пуття нічого не пояснював: мовляв, чекайте і все! — обурюються люди. — Ні директор, ні заступник, ні профспілки — ніхто нічого… Ото тільки психологи від нас не відходять…».

Ніде в світі такого не було

Зрозуміти емоції пригнічених горем людей неважко. Бо навіть ті, кого цього разу обійшло лихо, не приховують, що шоковані падінням височенного копра шахти (67, 8 метра — по технічному паспорту). У червні 2008 року серйозних пошкоджень зазнав копер на шахті ім. Карла Маркса в Єнакієвому, проте там був потужний підземний вибух. А яка причина падіння копра на шахті ім. Бажанова, збудованого на початку 60-х років?  Спеціалісти поки що утримуються називати причини, бо йдеться про прецедент.   

«Подібної аварії досі ні в Україні, ні в Європі, де продовжують працювати такі споруди, ще не було», — підтверджує директор Донецького науково-дослідного вугільного інституту Борис Грядущий. За його словами, напередодні керівники шахти викликали фахівців одного з проектних інститутів саме для огляду копра. А нині причини аварії з’ясовує експертна комісія, до складу якої увійшли представники провідних галузевих інститутів вугільної промисловості, будівельники.

Про причини розмірковують і гірники, які працюють на шахті ім. Бажанова. Найпоширеніша серед них оцінка аварії — саркастичне «Дохазяйнувалися!..».

«Комісія й справді перевіряла стан копра, — підтверджує «УК» один з місцевих шахтарів, попрохавши не називати його прізвище. — І слюсарі доповідали про пошкодження, і головний механік знав про це… Але керівникам потрібно тільки одне — видобуток вугілля. А на те, що копер може розвалитися, — їм наплювати!..».

Звичайно, зараз ретельно вивчаються всі передумови аварії і обласна прокуратура вже порушила карну справу за ч.2. ст. 272 КК України, що передбачає відповідальність у вигляді позбавлення волі від 5 до 8 років.

… Люди, які ще продовжують чекати звісток з місця ліквідації аварії, здригаються від кожного телефонного дзвінка чи від будь-якого усного повідомлення про хід рятувальних робіт.

«Головне наше завдання зараз — звільнити з-під руїн людей, — каже перший заступник міністра енергетики та вугільної промисловості Ігор Попович. — А складність тільки в тому, що ці роботи не дозволяють використовувати техніку і ведуться в ручному режимі. Поки ще не відшукали чотирьох потерпілих. Ми знаємо місця  розташування людей і робимо все, для їх звільнення».  Також урядовець повідомив — відповідно до спільного наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості та МНС протягом двох місяців буде проведено перевірку всіх копрів та копрових споруд на шахтах галузі (зараз діють 49 таких об’єктів). Само собою, вже розпочалася підготовка до організації похорон та виплат компенсацій сім’ям загиблих гірників.

«Зараз ведуться відповідні розрахунки і, я переконаний, будуть виділені додаткові кошти після переговорів з кожною із сімей потерпілих, — розповідає голова Донецької облдержадміністрації Андрій Шишацький. — Враховуватимуться їхні потреби: на освіту, на лікування, на покращення житлових умов. Ще вчора до нас вже надійшли 2 мільйони гривень — оперативно спрацював Кабінет Міністрів і ці кошти через рахунок обл?держадміністрації вже пішли на рахунок об’єднання «Макіїввугілля». Тепер вирішується, як саме допомогти потерпілим… 

Після аварії деякі гірники побоюються, що після закриття шахти можуть опинитися без роботи. Втім, керівники галузі іншої думки. «Вже створена робоча група, куди  увійшли шахтобудівники та інші фахівців і обговорюються перспективи відбудови споруди, — підтвердив перший заступник міністра енергетики та вугільної промисловості. — Ще потрібно визначитися з коштами, та ми розглядаємо такий варіант, коли затримки з фінансуванням цих робіт не буде. Бо наше завдання — якомога швидше відновити роботу шахти». А щодо працевлаштування гірників (зараз на шахті працюють 3 тисячі 200 осіб), то їх тимчасово переведуть на підприємства «Макіїввугілля», які потребують робочих рук. 

Години завдовжки з вічність

«…Це була всього одна миттєвість: все зненацька зашуміло, потемніло і кудись провалилося, — починає згадувати аварію машиніст підйому Наталя Міленіна, яка зараз перебуває на лікуванні в клінічній рудничній лікарні Макіївки. — Ніхто нічого зрозуміти не встиг… Пам’ятаю чиїсь відчайдушні крики, а потім все і всі полетіли донизу…».

Аварія застала жінку на робочому місці, розташованому на висоті 43 метри. Отямилася вона вже серед руїн під куполом з бетонних плит. В очікуванні допомоги провела тут майже шість годин. Попри кілька переломів, потерпіла жодного разу не втрачала свідомості. І добре чула, як десь недалеко під бетонними плитами стогне знайомий слюсар. Потім важко травмований чоловік марив і голосно кликав свою дружину… Ті моторошні години здавалися вічністю.

 «Я чула рятувальників, що пробивалися до нас… — розповідає вона. — Першим дістали слюсаря.  А перегодя побачила світло від ліхтаря… — А ще побачила страшну картину. Спершу бетонний купол наді мною висів високо — руку можна було підняти. А коли мене діставали, оця «стеля» сіла настільки, що до голови залишалося кілька сантиметрів».

Один з потерпілих у важкому стані перебуває в лікарні обласного центру. А в травматології рудничної лікарні Макіївки одужують ще дві жінки, які працювали в копрі. «У них численні травми: відкриті та закриті переломи, струси мозку, травматичний шок, — свідчить завідуючий відділенням Олег Черевко. — Потерпілим проведено протишокові заходи, їх прооперували. Зараз стан жінок відносно задовільний, вони отримують допомогу в повному обсязі, і ми робимо все, аби не допустити ускладнень».

«Як узагалі могло таке трапитися?..»

… Уранці в неділю вмерли останні надії на порятунок людей під завалами: кількість загиблих збільшилася до 11, троє з яких — жінки. Цього ж дня — в день похорон шести потерпілих у Макіївці побував Прем’єр-міністр Микола Азаров. 

Насамперед глава уряду відвідав клінічну рудничну лікарню Макіївки і зустрівся з трьома постраждалими під час аварії жінками. Прем’єр-міністр дав відповідні доручення щодо покращення житлових умов потерпілих та виплат компенсацій і пообіцяв тримати цю ситуацію на особистому контролі.

А відвідини аварійної шахти, схоже, справили на Миколу Азарова гнітюче враження і він піддав різкій критиці роботу керівників та технічного персоналу підприємства. «Таких випадків, щоб падали копри на шахтах, ні в нас, ні за кордоном не було зафіксовано, — відзначив він у своїй заяві. — Ми створили прецедент і тепер виникає питання:  як узагалі таке могло трапитися? Я не бачу інших причин аварії, окрім недбалості, безвідповідальності і невиконання своїх обов’язків посадовцями шахти». 

Глава уряду підкреслив, що не хоче випереджати висновки експертів та рішення державної комісії, але за попередньою інформацією, якою він володіє, технічний стан копра, особливо нижньої його частини був нижчим за критичні можливості. Можливо, рядові працівники могли й не оцінити рівень небезпеки, та чому проігнорували аварійний стан споруди керівники підприємства? Також він повідомив — почуті під час наради пояснення від керівників шахти та об’єднання «Макіїввугілля» є непереконливими і його не задовольнили. Тому державна комісія тепер має докопатися до суті і з’ясувати причини безпрецедентної аварії. «І якщо є ті, хто недогледів, вони повинні понести жорстку відповідальність», — переконаний Микола Азаров.

На нараді також йшлося про перспективи відновлення аварійної шахти ім. Бажанова. Допоки прийнято рішення: на період відновлювальних робіт всіх гірників переведуть на роботу на сусідні вугільні підприємства. «План по відновленню розрахований на 16 місяців, — повідомив Прем’єр-міністр. — Після цього шахта повинна запрацювати. І ми докладемо всіх зусиль, аби вона стала більш безпечною».