У Житомирі представили нову концепцію міських пасажирських перевезень, розроблену виконавчою владою. Нововведення зводяться до вже звичної для багатьох міст-мільйонників схеми, коли громадський транспорт на радіальних лініях руху підвозить пасажирів до кільця в центрі, яке поєднує в єдине ціле весь пасажиропотік.

Для зручності користувачів, які змушені будуть здійснювати кілька пересадок, планують запровадити єдиний квиток, що діятиме впродовж 30 хвилин. За задумом реформаторів, цього достатньо, щоб, змінивши до чотирьох залізних коней, добратися зі спальних околиць міста до його промислових районів, розташованих з абсолютно іншого боку Житомира.

Теоретично така оперативність і синхронність руху комунального транспорту, коли він працює як єдиний годинниковий механізм, напевно, можлива. Однак кожен житомирець, який, на відміну від чиновників із персональним автотранспортом, постійно користується тролейбусами, трамваями і маршрутками Житомира, услід за Станіславським вигукне: не вірю! Наприклад, у моєму густонаселеному мікрорайоні Богунія навіть у розпал робочого дня, не кажучи вже про вихідні чи непікові періоди вранці й увечері, на тролейбус (не потрібного маршруту, а найперший) доводиться очікувати в середньому 10—15 хвилин. Помножте це на дві-чотири пересадки і додайте тривалість самого руху, щоб усвідомити явну недостатність обіцяних 30 хвилин.

Тож платній категорії пасажирів загрожує ймовірність придбання не одного, а двох квитків для однієї поїздки! До того ж якщо нині в Житомирі разова подорож у тролейбусі чи трамваї коштує 2 гривні, а в маршрутці — 5 гривень, то єдиний квиток буде за ціною, яку неважко спрогнозувати. У цій ситуації слабка втіха — запевнення влади, що, мовляв, житомирці зможуть заощадити завдяки проїзним квиткам, вартість закладеної поїздки до яких буде нижчою.

Головна мета запроваджуваної концепції — зрозуміло, «турбота про пасажира», якого, мовляв, швидше і зручніше довозитимуть із точки А до точки Б. Цього нібито досягнуть завдяки скороченню протяжності маршрутів, що навіть за незмінної кількості транспортних одиниць дасть змогу здійснювати більше ходок. Крім того, пасажири вже не чекатимуть потрібний для них номер тролейбуса, бо всі вони на кільці і радіальних лініях їздитимуть однаково.

Натомість додаткові незручності, коли в години пік пасажирів змусять по кілька разів набиватися у переповнені транспортні одиниці, а інвалідів, літніх людей, пасажирів із важкими сумками, дітьми чи дитячими візочками у спеку, дощ чи сніг примусово зобов’яжуть пересідати з одного транспорту на інший, горе-реформатори до уваги не беруть. Найцікавіше, що самі розробники нової концепції явно не користуються послугами мережі громадського транспорту, за реформування якої взялися. Інакше вони знали б, що запропоновані ними пересадочні станції в Житомирі уже давно є!

Численна категорія пільговиків (до речі, в Житомирі завдяки місцевій владі віднедавна пенсіонерів без жодних обмежень за кількістю і часом перевозять безкоштовно не лише у трамваях і тролейбусах, а й у маршрутках) давно вже не чекає потрібного для них номера маршруту. Вони сідають у перший, який прибув на зупинку, щоб пересісти на потрібний у місцях, де за задумом реформаторів буде облаштовано примусові пересадочні станції. Однак ті пільговики, які не поспішають або обтяжені багажем чи нездоров’ям, терпляче чекають на тролейбуси потрібного маршруту.

Отож житомирські реформатори фактично пропонують примусово поширити досвід ще бадьорої категорії пільговиків на всіх пасажирів. Натомість значно простіше, вигідніше і справді зручніше для пасажирів — дозволити за купленим у трамваї чи тролейбусі квитком (до речі, вже кілька місяців його в міському електротранспорті кондуктори видають через електронні валідатори, тобто із вказаною датою і часом продажу) впродовж години пересідати з одного маршруту на інший.

На жаль, міська влада Житомира чомусь вирішила прирівняти своє невелике місто із 270 тисячами жителів до Києва, Дніпра, Харкова і Львова як за вартістю проїзду в маршрутках, так і за організацією схем руху транспорту. Звісно, як жартують лікарі, гланди можна рвати не лише через рот, однак реформаторська сверблячка і в лікуванні, і в транспортній галузі не має бути на шкоду тим, про кого нібито так щиро піклуються.