Одна з недавніх сесій Сумської міської ради мала незвичну родзинку. На засідання завітала група жительок обласного центру з розкішним короваєм, а міський голова Олександр Лисенко оголосив про участь у роботі депутатів восьми сумчанок, які мешкають у багатоповерхівці по вулиці Дем’яна Коротченка, 33/1.

Жінки вирішили долучитися до втілення міської програми «Євродвір», яка стартувала менш як два роки тому за ініціативи міського голови і депутатського корпусу міста. Вони не чекали, доки хтось наведе лад у дворі їхнього будинку та на прилеглій території, а самі активно взялися за роботу.

Доречно нагадати: допомагають найчастіше тим, хто сам активно прагне щось зробити. Ось і тут за вказаною адресою свого часу прибули працівники дорожньої служби, які за порівняно короткий час заасфальтували подвір’я, доріжки, впорядкували дитячий майданчик, одне слово, навели зовнішній марафет. Але ж цього замало, щоб у дворі стало чисто і затишно. Тому й вирішили мешканки двох під’їздів дев’ятиповерхівки довести до кінця розпочате. Це була громадська ініціатива, в основі якої — бажання зробити щось корисне і потрібне для самих себе та всіх, хто тут мешкає.

Нічого особливого? Навряд. Скільки є прикладів байдужості до спільного житла, території тощо, які з колективної вини не мають справжніх господарів. Навіть ОСББ часто розсипаються лише з небажання брати на себе тягар відповідальності.

Та хіба тільки вони?

Про це і сказав Олександр Лисенко на сесії, щиро подякувавши небайдужим сумчанкам за ініціативу. А ще вручив їм подарунки.

Лідія Шеремет, Меланія Щербинкова, Віра Мяус облаштували гарний декоративний парканчик біля свого будинку. Фото Володимира Коваленка

Ініціатива Лідії Шеремет

Сумчанку Лідію Шеремет знають багато городян. Вона з тих, про кого кажуть: неспокійна ініціативна натура.

Ще коли очолювала відомий на весь світ степовий заповідник «Михайлівська цілина» у Лебединському районі на Сумщині, відзначалася особливою енергійністю: проводила численні екскурсії, переймалася збереженням флори і фауни, запрошувала науковців, щоб допомогли рятувати рідкісні види трав, які споконвіку ростуть на цілинній землі. Її ідеї й починання фонтанували потужно і постійно.

Коли ж переїхала до обласного центру, стала депутатом міської ради. І знову — ініціативи, ідеї, як і належить справжньому народному обранцеві.

І навіть вийшовши на заслужений відпочинок, не збирається відсиджуватися на домашньому дивані чи у кріслі.

«Коли побачила, як у нас асфальтують двір, а навколо — ні квіточки, по-справжньому захвилювалася. Хто ж за нас посадить їх? Чи гоже чекати на красу, яку можна створити власними руками? Та треба ж усе зробити, щоб у дворі було по-домашньому затишно, красиво, чисто. Щоб і мами з візочками тут відпочивали, та й мешканці могли помилуватися матіолами чи чорнобривцями».

Лідія Григорівна розповідає емоційно, захопливо. Каже, що спершу порадилася з найближчими подругами та сусідками. Ті підтримали, і згодом сформувалося ядро активісток, до якого ввійшли Віра Мяус, Валентина Медведєва, Меланія Щербинкова, Лідія Ясинська, Валентина Палієнко, Лідія Поволоцька, Галина Гавриленко. Замість складання та узгодження планів взялися за роботу.

На запитання «А чому серед активістів немає чоловіків?» Лідія Шеремет розвела руками: вочевидь, зайняті глобальними справами і їм поки що не до клумб та алей.

До квітів — ліски і паркани

Що саме треба зробити насамперед, не роздумували. Звісно ж, зробити клумби, алеї, придбати насіння, саджанці. Перевагу віддали трояндам. Адже Суми вважають містом цих квітів, навіть кажуть, що у 1980-х роках їх в обласному центрі було не менш як мільйон кущів.

Правда це чи красивий домисел, не важливо. Але відразу ж виникла назва — «Трояндовий батальйон». Тільки до троянд долучили чорнобривці, матіоли, барвінок, десятки інших видів квітів і трав. Хто-хто, а Лідія Шеремет, яка тривалий час працювала на «Михайлівській цілині», на цій справі знається!

Невдовзі двір почав змінюватися. Навколо все зацвіло, забуяло, наповнилося п’янким ароматом різноманітних квіток.

Якось завітали мешканці сусідніх багатоповерхівок: здивувалися, захопилися. Мовляв, треба і собі так зробити. Дедалі частіше з’являлися мами з дитячими візочками. Гарно ж посидіти у такій оазі!

А «Трояндовий батальйон» не зупиняється на досягнутому. Задумали встановити декоративний паркан — такий, як колись були в українських селах. Для цього провели ретельну ревізію власних дачних будиночків. І якщо раніше все, що захаращувало міську квартиру, вивозили, то тепер повернули.

Назабаром задум став реальністю. Огорожі прикрасили справжнісіньким глечиками, гладущиками, калиною — стало, як у музеї вжиткового мистецтва. Тож почали сюди навідуватися не тільки допитливі, а й ті, хто уміє цінувати красу.

Тепер жінки переймаються проблемами бійців, які обстоюють незалежність України в зоні АТО. У теплу погоду на парканах сушили трави на чай, готували борщові набори, плели захисні сітки. А похолоднішало — перенесли роботу до приміщень, волонтерських центрів. Чекають тепла, щоб продовжувати розпочате. Мають багато задумів, зокрема планують прикрасити двір  горщиками для квітів — буде ще красивіше і затишніше.

А що ж сусіди, інші городяни? Чи не хочуть зробити так, як «Трояндовий батальйон»? Хочуть. Але поки що далі бажання справа не рухається. Втім, як запевняють представниці квіткового підрозділу, все з’ясується навесні.

Бо вже навідуються представники інших будинків, щоб запозичити досвід творення краси.