Після того як канув у небуття  проект створення «Південного потоку», Росія взялася за новий — «Турецький потік». Про це заявив глава відомства Олексій Міллер на зустрічі з віце-президентом Єврокомісії Енергосоюзу Марошем Шефчовичем. Міллер доніс до єврокомісара, що майбутній газопровід стане єдиним маршрутом, яким зможуть доставляти 63 мільярди кубометрів російського газу, що нині йдуть транзитом через Україну. І Європа повинна поспішити з будівництвом газотранспортних потужностей, щоб отримати російський газ у новій точці здачі-прийому блакитного палива. 

«У вас на це є максимум кілька років. Це дуже жорсткий графік. Щоб укластися в ці терміни, роботу з будівництва нових магістральних газопроводів у країнах ЄС повинні розпочати просто сьогодні. Інакше ці обсяги газу можуть опинитися на інших ринках», — застеріг він. Ця заява здивувала єврочиновника, адже він приїхав до Москви обговорювати енергобезпеку Південної Європи. «Сьогодні ми дізналися, що той газ, який іде транзитом через Україну, буде перенаправлено в уже новий трубопровід. 

Ідеться про великі обсяги газу, який, напевно, не потрібен ні Туреччині, ні країнам Південно-Східної Європи. Ми повинні спочатку проаналізувати, скільки газу потрібно Туреччині, країнам Південної та Центральної Європи. При цьому виникає запитання, що повинні робити далі країни Центральної Європи. Можливо, ми зможемо знайти краще рішення, економічно більш обгрунтоване», — сказав Марош Шефчович.

Наша пісня стара нова

Вітчизняні експерти газового ринку стверджують, що цей меседж про будівництво нової труби було подано так, ніби вже завтра вентиль на кордоні з Україною перекриють і ми залишимося зі своєю нікому не потрібною газовою системою.

Насправді все заявлене — справа не одного року. Нині немає не те що труби «Турецького потоку», а й навіть проекту, як цей газопровід проходитиме. Точніше, немає документа, в якому Росія й Туреччина погоджуються, що цей проект буде реалізовано. Декларації про наміри враховувати не варто.

Натомість ситуація така, що треба з Туреччиною домовлятися не лише про будівництво газопроводу, а й про транзит до Європи. Анкара вже, напевно, втомилася натякати Москві, що вона тільки за будівництво нової труби. Але при цьому турки не хочуть бути звичайним транзитером, їм більше до душі роль посередника і можливість реекспортувати газ. У цьому разі «Газпром» може опинитися у прямій залежності від Туреччини, що нівелює його монопольне становище. 

Крім того, існує й політична складова. Росія не виконала обіцянки щодо прав татарського народу в анексованому Криму. Так, міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу заявив в інтерв’ю «Анатолійському агентству» (Anadolu ajansi), що до сьогодні жодну з обіцянок Росія не виконала. Міністр нагадав, що Росія обіцяла зробити кримськотатарську мову державною на півострові, дати кримським татарам необхідні права і забезпечити в уряді місця для представників кримськотатарського народу. Він нагадав, що для Туреччини Росія — один з важливих торговельних партнерів і в Анкари є власна точка зору щодо введення санкцій проти Росії. Проте підкреслив, що добрі відносини з Росією зовсім не означають, що Туреччина визнає її дії в Україні і анексію Криму. Отже, «Газпрому» ще треба отримати гарантії, що керівництво Росії виконає дані зобов’язання і компанія в разі побудови труби не стане заручником їх невиконання.

Де гроші взяти, Вово?

А ще Росії треба знайти кошти на цей мегапроект. Нині у країні не найкраща економічна ситуація. У світі ніхто не хоче позичати гроші російським енергетичним гігантам, діють економічні санкції. У «Газпромі» кажуть, що гроші є, вони призначалися на будівництво «Південного потоку».  Проте «Турецький потік» буде істотно дорожчим, ніж  «Південний». Останній, до речі, оцінювали в 24 мільярди доларів.

І найголовніше. Росії треба вмовити Європу на новий маршрут поставок. Ідеться про відмову від українського транзиту і про нав’язування ЄС газової залежності від Туреччини і необхідності будувати нові газопроводи.

Поки що в ЄК, звичайно ж, відкинули пропозицію Москви. Щоправда, поки що в питанні будівництва. Єврокомісар Шефчович сказав, що транзит газу до Європи через територію України не повинен припинятися, навіть якщо російська сторона побудує нові трубопроводи в обхід української території.

Коментуючи цю новину, голова  НАК «Нафтогаз України» Андрій Коболєв сказав, що  намір Росії направити транзит газу в ЄС через Туреччину замість України не має економічного сенсу. На його думку, можливий новий газопровід через Туреччину становить значні ризики технічних перебоїв, не пропонуючи споживачам ЄС жодних переваг.

Експерти переконані: новою ідеєю російський монополіст намагається шантажувати Європу, обіцяючи, що вже в найближчому майбутньому весь його газ піде в обхід нашої країни. Але коли настане це «найближче майбутнє» і чи настане — ніхто не знає.

КОМПЕТЕНТНО

«До будівництва є багато питань»

Дмитро МАРУНИЧ,
співголова Фонду енергетичних стратегій:

— Заява керівника «Газпрому» про наміри відмовитися від транзиту газу до ЄС через територію України містить певні елементи тиску на Брюссель. «Газпром» уже попереджав про наміри припинити транспортування газу через Україну після завершення терміну дії чинного контракту, тобто з 2019 року. Теоретично таке можливо за умови побудови обхідних газопроводів потужністю приблизно 60 мільярдів  кубів газу на рік (такий обсяг транзиту через Україну в 2014-му). На практиці «Газпром» неминуче стикнеться з проблемами, розв’язання яких значною мірою залежатиме від зовнішніх чинників.

Основна проблема — брак упевненості в появі додаткового попиту на природний газ. Економіка ЄС стагнує, попит на газ зменшується. Якщо ж влада ЄС таки ухвалить плани масштабної декарбонізації економіки ЄС, тобто відмови від використання вуглеводнів, то попит на газ зменшуватиметься. Тож найближчим часом побачимо, як поставляться компанії-партнери «Газпрому» в ЄС до пропозиції самостійно розбудовувати інфраструктуру, за допомогою якої можна постачати газ від турецького кордону вглиб європейського континенту.