Віднедавна засоби масової інформації поширюють повідомлення про шведську політичну активістку Грету Тунберг, яка виступає за збереження довкілля і закликає людство вжити заходів, щоб зупинити глобальне потепління й запобігти кліматичній кризі. Питання, які вона порушує, надактуальні. Але не до кінця обґрунтовані, і вирішення їх так, як вона пропонує, може призвести до неприємних наслідків. Зокрема для мене неприйнятний заклик: відмовимося від м’яса — більше вегетаріанців — менше корів — менше метану в атмосфері. І ось чому.

Пересядемо з автомобілів на електрокари?

Згідно з даними Міжнародної продовольчої організації ООН (FAO), велика рогата худоба генерує 9,5% загального обсягу парникових газів, що потрапляють в атмосферу, передовсім метану. За добу кожна корова виробляє 300—500 л цього газу — така фізіологія тварини. Не думаю, що це так шкодить людині, довкіллю. Я народився і провів дитинство в селі на Черкащині, в якому було чотири великі череди корів. І нічого не відчував, жодного метану, люди були здоровими. Нині на Полтавщині у всіх категоріях господарств 117,9 тисячі голів корів, у 2000 році їх було 232,9 тисячі голів. І той метан, який вони виділяють, за шкідливістю навколишньому середовищу не можна порівняти зі шкодою, якої завдає надмірне застосування хімічних засобів захисту рослин.

Грета закликає відмовитися від м’яса. Офіційна медицина, навпаки, акцентує на важливості його споживання для потреб людського організму. А перехід виключно на рослинну їжу призведе до банкрутства не тільки господарств, які займаються тваринництвом, а й тих, що вирощують кормові культури і зокрема кукурудзу. Відмова від тваринництва призведе до збільшення безробіття, залишить землю без основного органічного добрива — гною. Парникових газів, зокрема метану, стане менше, але й щасливих і здорових людей також. Щоб потрапити із Швеції до США і виступити на Генеральній Асамблеї ООН, Грета протягом двох тижнів перетинала Атлантику на яхті із сонячними батареями з нульовим впливом на довкілля.

За оцінкою Міжнародної організації цивільної авіації ІСАО, у 2018 році на більш ніж 38 мільйонах рейсів літали 4,3 мільярда людей. Масова відмова від авіаперельотів призведе передовсім до незручностей у пересуванні людей, від цього постраждають туристичний бізнес і економіка традиційно туристичних країн.

Грета не користується автомобілями, бо, за даними Міжнародної асоціації виробників автомобілів (ОІСА), у 2015 році на планеті налічувалося 947 мільйонів легкових автомобілів і 335 мільйонів одиниць комерційного транспорту, і пропонує перейти на електрокари. Виникає питання: що це дасть, адже й електрокари екологічно небезпечні. Людство поки що не розв’язало проблеми утилізації батарейок. Нині їх переробляють не більш як 5%, решту 95% (вони токсичні) зберігають власники.

Для виробництва електроенергії, якою заряджають електрокари, використовують традиційні корисні копалини, зокрема вугілля, якого в нас і так не вистачає.

Не забезпечать потреби в енергії й сонячні батареї, а також атомні електростанції з двох причин: перша — багатьом країнам вони недоступні, друга — небезпечні (приклад — Чорнобиль).

Грета правильно каже, що необхідно з дошкільного, а потім шкільного віку орієнтувати дітей на збереження довкілля, бережливе ставлення до всього сущого на землі. Проте вона ще не зрозуміла, мабуть, через юний вік — їй 16 років, що людство не може відмовитися від науково-технічного прогресу, ліквідувати велику рогату худобу, яка забезпечує його молочними і м’ясними продуктами. Адже це і зростання економіки, і продовольчого забезпечення населення. І якщо на терези поставити ці дві обставини, а також відмову від тваринництва й автомобілів, то, мабуть, люди виберуть перше.

Глобальне потепління, грандіозна кліматична катастрофа, яку породило саме людство, — це біль не лише Грети, а й наш спільний. Мене як людину, усе трудове життя якої було пов’язане із сільським господарством і аграрною наукою, й більшу частину аграрної спільноти турбує головне нині питання — доля нашого основного багатства, даного нам природою в користування, — землі.

Землю треба обробляти, а не експлуатувати

Всесвітньо відомий ґрунтознавець Василь Докучаєв ще 1890 року, досліджуючи ґрунти Полтавської губернії, писав: «Говоритиму про царя ґрунтів, основне наше багатство. Чорнозем нагадує нам арабського чистокровного коня, загнаного, забитого. Дайте йому відпочити, відновіть його сили, і він знову буде ніколи не обігнаним скакуном. Так само і з чорноземом: відновіть його зернисту структуру, і він знову даватиме незрівнянні врожаї».

Як же ми бережемо ґрунт, відновлюємо родючу силу? Тепер вміст гумусу в ґрунтах Полтавської області становить у середньому 3,53% (у 1890 році цей показник був 8,0—8,8%). Збільшити його вміст немає змоги, бо не вносимо в ґрунт основного органічного добрива — гною. Ми ігноруємо закон землеробства — науково обґрунтовану сівозміну. Маючи 1,74 тисячі гектарів ріллі в області, засіваємо майже 600 тисяч гектарів кукурудзою. Озиму пшеницю сіємо по соняшнику, тваринництво, яким колись славилася Полтавщина, зведено нанівець, а зерно кукурудзи продаємо за кордон. А чому не продукти його переробки? Хто має з цього вигоду? Звісно, не товаровиробник. Різке зменшення поголів’я худоби, розорювання внаслідок нестачі державного контролю луків і пасовищ позбавляє можливості утримувати худобу в особистих селянських господарствах, знищує природні екосистеми. Надмірне вирощування просапних культур — кукурудзи, соняшнику, сої призводить до посилення водної й вітрової ерозії.

На жаль, багато хто не розуміє важливості лісів в умовах зміни клімату. Незаконне їх вирубування призводить до зменшення кількості кисню для людини, а також до зневоднення й опустелювання. Тільки за останні роки зона лісостепу в Україні зменшилася на понад 200 кілометрів, поступившись степу. Бездумно, по-хижацьки знищують лісосмуги, які мають надзвичайно важливе значення в захисті полів від суховіїв, різних негативних природних явищ. Усе це призводить до висихання боліт, ставків, обміління річок, значного зниження рівня підґрунтових вод. 60% земель у країні потребують зрошення.

За роки незалежності жоден уряд нічого не зробив, щоб запобігти наслідкам змін клімату, глобального потепління. Рішення, які ухвалювали на державному рівні з питань збереження родючості ґрунтів, дотримання сівозмін, не виконують. Ми забуваємо, що земля — це основа, на якій базується все: будівництво, транспорт, економіка, у ній корисні копалини.

Нині в нас одна проблема — ринок землі. Добре, якщо ринок у межах України. Якщо ж він пов’язаний з іноземцями, то продаж землі — це продаж усього, що на ній і в ній, а загалом це продаж держави. Ми знищимо село — колиску української нації.

Щодо ринку землі, то у керівні державні структури надходила велика кількість пропозицій із цього питання, але, на жаль, кардинально їх не враховано.

На землі потрібно працювати, а не експлуатувати її. А щоб успішно працювати в нинішніх умовах глобального потепління, в умовах дефіциту вологи, зберегти і примножити родючість наших українських чорноземів, необхідно: зменшити розорюваність земель, яка вже досягла неприпустимих масштабів; заліснити береги річок, непродуктивні піщані землі, крутосхили, адже ліси — це зелені легені.

Таке ставлення до них, як нині, призведе до виникнення смогів, які нещодавно накрили Україну, до того, що нашим нащадкам не буде чим дихати. Слід провести комплекс агротехнічних, протиерозійних заходів, відновити зрошувані землі, створювати нові й реконструювати наявні (частково вже напівзнищені) лісосмуги, провести консервацію деградованих і малопродуктивних земель, розширювати площі органічного землеробства, створювати високопродуктивні посухостійкі сорти й гібриди сільськогосподарських культур.

Саме ці проблеми мають стати на всіх рівнях керівництва і по вертикалі, і по горизонталі. Земля в нас одна, і зберегти її багатою, родючою, прекрасною прийдешнім поколінням — наш святий обов’язок.

Микола ОПАРА,
професор кафедри землеробства і агрохімії ім. В.І. Сазанова
Полтавської державної аграрної академії,
для «Урядового кур’єра»