Вісім десятиліть тому розпочалися сталінські репресії, у яких постраждали сотні тисяч людей. Про ті жахливі часи не варто забувати. І виконання указу Президента України «Про заходи у зв’язку з 80-ми роковинами Великого терору — масових політичних репресій 1937—1938 років» покликане донести до сучасників інформацію про страхіття минулого.

Навряд чи в нашій країні ще залишилися живими люди, по яких важким котком прокотилася радянська тоталітарна машина у довоєнні роки. Небагато серед живих і постраждалих за брежнєвських переслідувань у 1960—1970-х роках. На жаль, у сучасній Україні не надто дбають про людей, які виборювали незалежність, за що й поневірялися у мордовських та колимських таборах. Ігнорують їхню нинішню активну діяльність. А це вже порушення законодавства України.

Така ситуація не залишила байдужим колишнього політичного в’язня головного редактора журналу «Зона» письменника Олексу Різниківа з Одеси. Він звернувся з відкритим листом до вищого керівництва держави — Президента, Прем’єр-міністра, спікера парламенту, а також голови Українського добровільного культурно-просвітницького правозахисного благодійного товариства «Меморіал» ім. В. Стуса Степана Кубіва. «Це не лист до вас, а крик душі колишніх політв’язнів! — написав пан Олекса. — Нам перекривають дихання, нас позбавляють спілкування, а часто й самого існування! Нам, які боролися за Україну, нам, які були за ґратами десятки років, нам, яких катували, мордували, розпинали, принижували, убивали за те лишень, що ми мріяли і боролися за постання вимріяної незалежної України!»

За словами Олекси Різниківа, чиновники бойкотують указ Президента Кучми від 14 травня 2001 року «Про заходи щодо державної підтримки колишніх політичних в’язнів і репресованих». У документі йдеться про те, що Кабінету Міністрів, Раді міністрів АР Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським держадміністраціям слід передбачати у проектах держбюджету та місцевих бюджетів на 2002-й і наступні роки кошти для підтримки статутної діяльності Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих та його місцевих осередків.

Чиновники не хочуть виконувати й указу Президента Ющенка від 11 липня 2005 року «Про заходи щодо посилення державної підтримки колишніх політичних в’язнів, репресованих та їх громадських організацій». Необхідно вирішити питання з фінансуванням видання журналу «Зона», підготовкою та випуском книжкової серії «Україна XX століття. Енциклопедія боротьби і репресій», сприяти видавничій діяльності Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих, Українського добровільного культурно-просвітницького правозахисного благодійного товариства «Меморіал» ім. В. Стуса, Асоціації дослідників голодоморів в Україні, інших громадських організацій колишніх політв’язнів і репресованих.

«Вони бойкотують указ Президента України Порошенка №75/2017 «Про заходи у зв’язку з 80-ми роковинами Великого терору — масових політичних репресій 1937—1938 років», — продовжив пан Олекса. — А нам вкрай необхідно було провести збір членів Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих у травні цього року, бо ж 21 травня — День пам’яті жертв політичних репресій. На «Зону» гроші не виділяли уже 4 роки!» У статті 6 Закону «Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті» від 9 квітня 2015 року зазначено: «Громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, які публічно виявляють зневажливе ставлення до осіб, зазначених у статті 1 цього Закону, перешкоджають реалізації прав борців за незалежність України у XX столітті, несуть відповідальність відповідно до законодавства».

«Але ми не вимагаємо покарання чиновників, які перешкоджають нам чи зневажають наші права чи саботують ваші укази! — повідомив Олекса Різників. — Ми вимагаємо субсидувати видання «Зони», зокрема ювілейного тридцятого числа, присвяченого 80-м роковинам страшних репресій».

У соцмережі «Фейсбук» Олекса Різників звернув увагу, що торік чимало високопосадовців НАЗК і ГПУ отримали премії по кілька сотень тисяч гривень. З одеською безпосередністю він запропонував їм перерахувати частину грошей на журнал товариства політв’язнів. Потрібно небагато — приблизно 30 тисяч гривень. Тим більше, що з окремими чиновниками зі списку письменник трохи знайомий. Мовляв, від читання чиновницьких декларацій волосся стає дибки — йдеться про центнери доларів, а для того, щоб ожило товариство, достатньо й одного-двох кілограмів.

Головний редактор журналу «Зона» нагадав про тих, хто виборював незалежність України: «Василь Стус, Олекса Тихий, Юрій Литвин, Василь Лісовий, Іван Сокульський, Ярослав Лесів, Зеновій Красівський, Світличні Надія, Іван, Леоніда, Євген Сверстюк, Оксана Мешко, син її Олесь Сергієнко, Ігор та Ірина Калинці, Левко Лук’яненко, Микола Горбаль, Юрко Шухевич, Петро Франко, Михайло Сорока, Іван Гель, Володимир Мармус, Василь Овсієнко, Віталій Калиниченко, Святослав Караванський, Ніна Строката, Ганна Михайленко, брати Горині… Сотні, тисячі борців, мучеників».

Цьогоріч Олексі Різниківу виповнилося 80. Двічі репресований — у 1959 і 1971 роках. Відбув сім років концтаборів.

Віктор ЦВІЛІХОВСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»