Три місяці окупації Слов’янська стали тим періодом, що змусив багатьох містян визначитися з відповіддю на запитання: «Хто ти?» Вона вклалася у дві короткі фрази: «Я людина. Я громадянин України». Адже поставлені на межу життя і смерті, незалежності й окупації, люди раптом зрозуміли: можна легко втратити рідне місто, власний дім та близьких. Тобто все те, що є Батьківщиною. І тому не дивно, що після визволення Слов’янська у липні 2014 року тут відбувся сплеск громадянської активності.
Що ти зробив для міста?
Активність потребувала мети та об’єднавчої ідеї. Такі ідеї влітку 2014 року лежали на поверхні суспільного життя: допомога всім, хто постраждав від бойових дій, підтримка ЗСУ та ствердження українськості Донбасу. У місті почали діяти міжнародні та вітчизняні благодійні організації, безліч волонтерів і просто небайдужих людей, які доклали рук до відродження Слов’янська. Вони збирали благодійну допомогу, жертвували кошти для армії, правоохоронців і рятувальників. Люди стали забувати звуки артилерії, але про війну нагадувала величезна кількість переселенців з окупованої території та новини з лінії фронту. Саме за цих умов Слов’янськ і вступив у новий період історії — локальне «після війни».
Після перших повоєнних виборів місто отримало нового голову Вадима Ляха. Було сформовано легітимну систему місцевого самоврядування. Мирне життя поставило перед активістами звичне запитання: «Що робити далі?» Відповідь на нього тепер не лежала на поверхні. Тому одні пішли традиційним для себе шляхом протесту і з головою пірнули в атмосферу мітингів. Інші влаштовували полювання на відьом, ставлячи кожному зустрічному запитання: «Що ти робив під час окупації?», забуваючи про власну пасивну позицію. Проте були й ті, хто просто хотів зробити Слов’янськ іншим, кращим. І саме вони виявилися активною більшістю.
Слов’янськ здавна важко уявити без міського парку із красивою народною назвою Шовковичний, що має цікаву історію, яка, втім, довела його на початку 2000-х до досить жалюгідного стану. Розташований на двох десятках гектарів, він фактично перетворився на єдину центральну алею до меморіалу воїнів Другої світової війни. Уся інша територія поступово перетворювалася на лісовий масив і болото. Атракціони радянських часів вийшли з ладу і покрились іржею, алеї й доріжки потонули у наступаючому болоті. За сумною іронією, його територію навіть використовували кінематографісти для зйомок фільму про…Чорнобильську зону.
Вдихнути нове життя у парк намагалися спортсмени, які власними силами створили тут майданчик для гри у пляжний волейбол. Ентузіаст аматорської джазової музики Наталія Рамазанова і керований нею ансамбль «Імпровіз» регулярно проводили джазові вечори у старій благенькій мушлі літньої естради. Багаторічний директор парку Олексій Солодовников щороку влаштовував сезонний живий куточок зі свійськими тваринами.
Проте всього цього було замало, адже для повноцінного відродження потрібно було об’єднати зусилля всіх небайдужих, залучити значні кошти. А найголовніше — створити нову концепцію розвитку парку, формування якої розпочалося 2016 року.
Клуб друзів
«Першим кроком на цьому шляху стало загальноміське святкування Масляної у Шовковичному, до якого долучилися кілька тисяч людей, — згадує місцевий житель Олександр. — Напередодні капітально відремонтували літню естраду, і навіть цей нехитрий захід дав результати. Про зміни на краще дуже швидко дізналися багато слов’янців, а відновлення естради стало своєрідною пропозицією міської влади всім небайдужим: «Почалися зміни на краще. Приєднуйтеся!» Це спрацювало: мушля стала місцем зібрання громадських організацій, а інтерес до долі парку зростав».
Приблизно в той самий час житель Слов’янська Антон Оборозний розпочав у соціальних мережах обговорення ідеї воркаутного майданчика у міському парку. Це зацікавило представників Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), і формат спілкування став більш представницьким. Дискусія продовжилася у стінах міської ради, де її модераторами стали міський голова Вадим Лях та представник USAID Бен Лонг. З’ясувалося: проект може стати масштабнішим, ніж просте встановлення майданчика. Тим більш, що вже вдалося залучити нового партнера — київську громадську організація «Місто-сад», яку очолює Євгенія Кулеба. Маючи досвід реалізації резонансного проекту скверу Небесної Сотні у столиці, партнери з ентузіазмом взялися до роботи у Слов’янську.
Попри все, 2016-й так і не став роком кардинальних змін, але саме тоді було здійснено головне: на парку зосередилася спільна увага міської влади та творчої соціально активної громадськості, виявлено пріоритетні напрями роботи і нарешті парк повернув історичну назву Шовковичний. Більшу частину зобов’язань щодо робіт взяла на себе міська влада: відновлення комунікацій, створення дитячого й танцювального майданчиків, підготовка елементів спортивного ядра, мощення алей. За закупівлю паркового обладнання відповідало USAID, громадські організації переймалися креативною інформаційною кампанією, а волонтери долучилися до підготовчої роботи до змін у Шовковичному. Також у Слов’янську запрацював перший у країні клуб друзів парку.
Отже, роком відчутних змін у Шовковичному став 2017-й. Роботи на заболоченій місцевості йшли важко і становили для міської влади певні іміджеві загрози. Адже кілька попередніх керівників міста вже намагалися змінити парк на краще, і щоразу роботи припиняли без видимих результатів. Скептиків, як водиться, не бракувало, але всі сумніви розвіялися на День Незалежності.
Саме тоді під час традиційного фестивалю «День народження країни» Вадим Лях, Бен Лонг та Антон Оборозний презентували перші результати спільної роботи. Слов’янці та гості міста залюбки гуляли алеями, відпочивали на нових зручних паркових лавочках тощо. Малеча тим часом розважалася на новому дитячому майданчику, виконаному в стилі піратської атрибутики.
Восени у Шовковичному встановили спортивні тренажери, а завдяки реалізації ініційованого головою Донецької облдержадміністрації Павлом Жебрівським проекту парк отримав сучасне футбольне поле зі штучним покриттям.
Робота з відродження міського парку триває: виготовлено наступний проект з його озеленення та подальшої реконструкції інфраструктури. Зацікавленість у його реалізації виявили керівники Донеччини — вже з’явилося рішення про надання для цього 18 мільйонів гривень з обласного бюджету. А тим часом кількість друзів Шовковичного парку зростає. І тепер ніхто в місті не сумнівається: колись занедбана територія стала його окрасою.
Ми в Google+