Василь БЕДЗІР,
«Урядовий кур’єр»
(фото автора)

На цю гору в Другу світову, 1944-го, впав німецький літак, збитий гарматою Червоної армії. Той випадок ще пам’ятають старожили. У всі наступні десятиріччя ця гора над містом Перечин залишалася безіменною, і лише останні три роки її знають за назвою Лавандова. Тут найбільша в Україні плантація цієї рослини — гості з південних широт. «Урядовий кур’єр» побував у господарстві фермера Юрія Качура і дізнвся, як він налагодив оригінальний сімейний бізнес.

За прикладом італійців

Юрій Качур — корінний житель Перечина. Йому 44 роки, і він має аж три спеціальності: кухар 4-го розряду, водій на вантажних автомобілях і юрист із дипломом про вищу освіту. Молодша за нього на сім років дружина Мирослава — дипломована викладачка німецької мови. Раніше подружжя мало власний невеликий бізнес у торгівлі будматеріалами, який вісім років непогано годував сім’ю. Та неймовірна конкуренція, недосипання і життя у стресі, а віднедавна й мізерні заробітки змусили Юрія задуматися: чим ще можна зайнятися, щоб це приносило відчутні прибутки? Тоді й вирішили зробити щось таке, чого до них не було в Україні: вирощувати лаванду.

А до цієї ідеї його з дружиною підштовхнула подорож до Венеції. Про це пан Юрій розповідає так: «Сім років тому, гуляючи Венецією, ми з дружиною побачили в тамтешніх крафтових магазинчиках чимало різних виробів і серед них — парфуми з лаванди. Придбавши їх, ввечері того самого дня надихнулися не тільки приємним ароматом, а й подумали, чому б самим не зайнятися вирощуванням лаванди. В Україні її вирощували у Криму, який тепер вже став недоступним. А більше в жодному районі не практикували цього. Врешті-решт поїхали до Болгарії, де купили 400 кущиків лаванди. Щоправда, то була аж четверта спроба придбати її в тій країні: попередні три завершилися невдало — нас обманули».

Пропустивши два сезони через недобросовісних болгарських продавців і ще один — через експериментування із сортом, підприємці вирощують лаванду лише два роки. Кущі, що нині рівними рядами прикрашають Лавандову гору, вже добре вкоренилися і рясно вкриті маленькими фіолетовими квіточками.

«Існує 28 різних сортів лаванди, — розповідає Юрій Качур. — Нас цікавили стійкі до морозів і посух, позаяк клімат у нас мінливий. Зупинилися на сорті лаванда вузьколиста (Lavandula angustifolia), бо саме він повністю відповідає цим вимогам. Рослину можна використовувати і як лікарський засіб. Французькі ж сорти, які ми теж випробовували, зовсім не підходять для нашого клімату — взимку вимерзають».

Усе обміркувавши, вирішили, що якщо вже робити, то робити. І замахнулися на збільшення плантації. Щороку додають площу насаджень, і тепер у них під лавандою понад десять гектарів землі.

У сім’ї Качурів у роботі і дорослі, й діти

Землю орендують на 49 років

Як отримали такий великий шмат землі? Юрій Качур розповідає: «Сусід — колишній фермер мав бажання продати 10 гектарів. Ми з ним довго домовлялися і попервах безуспішно. Аж через сім місяців він сказав, що готовий. Оформили все документально і отримали цю землю у власність. Але згодом побачили, що на горі незайняті ще понад 20 гектарів. Звернулися із проханням до райдержадміністрації і, хоч мало хто в це вірив, без зволікань і ускладнень нам цю землю надали в оренду на 49 років. На менше не погоджувалися, бо ж інвестиція на роки».

Угіддя, які раніше заростали чагарями й березами, тепер отримали господаря і дбайливий догляд. Нині у власності сім’ї 33 гектари, з яких 10 засаджено лавандою, два з половиною — трояндою (особливого сорту — дамаською, який використовують у косметології та кулінарії) й стільки само фундуком. Так сім’я Качур володіє найбільшими насадженнями лаванди в Україні.

Велетенська гойдалка — одна з улюблених фотозон

Робітників наймають за крайньої потреби

Важко повірити, але з основними роботами у господарстві подружжя порається саме. Та й діти допомагають: Ася, якій 12, і 16-річна Анюта. П’ятеро однокласників старшої доньки знайшли собі тут тимчасовий підробіток — екскурсоводами з гостями. Розповідають, що тут було раніше, як вирощують лаванду.

Найскладніший період для фермерів — весняний, коли буйно ростуть бур’яни. Не застосовуючи гербіцидів і пестицидів, господарі Лавандової гори прополюють рослини вручну, а міжряддя — трактором. Раз упродовж місяця наймають людей для прополювання, решту часу все роблять самі.

Перевірки їхньої продукції в лабораторії підтверджують, що немає жодних хімічних речовин. Це дає змогу рекомендувати закарпатську лаванду і вироби з неї як цілком безпечні для здоров’я.

Квітне лаванда блакитно-фіолетовим цвітом протягом трьох тижнів аж до липня. Тож одна зі статей прибутків у цей час — організація фотосесій. У деякі дні кількість охочих сфотографуватися посеред квітучого прованського пейзажу, за словами пана Юрія, доходила до тисячі.

Для гостей облаштували кілька фотозон: з вишуканими кріслами, заквітчаним велосипедом, гойдалкою заввишки шість метрів. Щоб зробити неперевершені світлини, декотрі з дівчат приїжджають із професійним фотографом. До цього господарі звикли і не дивуються. Навпаки, навіть шикарні білі сукні мають для тих, хто хоче бути дуже привабливою й неперевершеною, і здають напрокат.

Влаштовують лавандові дегустації — із чаєм, лимонадом, морозивом, конфітюром. Кондитерам замовляють тістечка й печиво із запашними квіточками. Дегустації проводять під навісом, де тюками із соломою прикрасили дерев’яні лежаки. Кав’ярню спорудили у стилі прованс.

А щоб враження від Лавандової гори стали ще яскравішими, залучили місцевих аматорів. Працівники культосвітніх закладів Перечина у складі вокального ансамблю «Карічка» (місцевою говіркою кружечок), вбрані у традиційні для цього регіону костюми, знають і виконують десятки українських народних пісень. Виконавців слухають і з великим завзяттям їм аплодують.

У діло йде все без залишку

Торік не продавали лаванди, бо її ледь вистачало для виготовлення власної продукції. А це конфітюр, сироп, печиво, три види чаїв, морозиво, ефірна олія і міцелярна вода (очищає шкіру, не містить мила й інших лужних компонентів). Так довели, що лаванда — це не лише пахучий засіб, а й косметика, ліки і смаколики.

У фермера є власний переробний цех. У ньому третину або й більше врожаю переробляють на ефірну олію, яку використовують у виробництві косметичних засобів. 20% духмяної сировини переробляють на настоянку — лавандівку, варять з нею конфітюри й сиропи. 30%, що залишаються, сушать. Із сухої рослини виготовляють букети, а ще приправи. Популярні серед споживачів саджанці лаванди, які подружжя теж реалізує.

А ось доньки вигадали й виготовляють власну продукцію — шиють м’які іграшки, наповнені пахучою лавандою. Старша Анюта навчилася виготовляти з додаванням лаванди бомбочки. Їх кидають у ванну, і вони, розчиняючись у воді, наповнюють її незбагненними пахощами. Зрештою, ніхто не залишає місцевого магазинчика без того, щоб не вподобати якусь річ і не піти з нею додому.

Якщо торік подружжя мало лише дві точки з продажу власної продукції — на курортах Буковель і Ясіня, то нині її можна побачити у супермаркетах області. У планах сім’ї фермера — придбати обладнання, яке полегшить агротехнічні операції. Насамперед треба механізувати скошування.

Насамкінець.  Про швидку вигоду Юрій і Мирослава і раніше не думали, і тепер ще не можна говорити про великі прибутки. Їхня справа розрахована на перспективу: перший прибуток сподіваються отримати за п’ять років після започаткування бізнесу. Поки що всі кошти, які отримують, інвестують у розвиток. А далі будуть наступні етапи і, треба сподіватися, вагомі прибутки. Щоб вони були, всі в цій сім’ї живуть не рожевими мріями, а невтомною роботою щодня і цілий рік.