Микола Халупняк й Андрій Крижанівський пройшли через Майдан. Тут їм і щиросердо допомагали люди усім, зокрема й продуктами. «Взяли принесену квашену капусту, почистили картоплю, моркву, трохи сальця, й варили. Який же був смачний тоді капусняк!» — згадує пан Микола. Революція гідності перемогла, але російський агресор із посіпаками-терористами взявся роздирати українську землю.
Торішньої осені двоє майданівських побратимів випадково зустрілися на тернопільській вулиці. З’ясувалося, що серця їхні прагнуть одного: підтримати наших воїнів на передовій смачними наїдками. Стояв уже листопад. Фермери кількох районів відгукнулися на прохання волонтерів, привезли овочі. Микола, Андрій і ще четверо помічників заквасили понад 10 тонн капусти. А ще приготували буряк і моркву по-корейськи. Спакували все у пластикові відерця й відправили через волонтерів на фронт.
Вдала доброчинна акція окрилила Миколу та Андрія. А тут серед родичів, знайомих знаходилося дедалі більше охочих допомогти в добрій справі. Звернулися до міської влади із проханням надати приміщення для громадського об’єднання. Облаштували його у середмісті Тернополя — в підвалі обласного лікувально-фізкультурного диспансеру. Чим не криївка або бункер? Тож і назвали волонтерську спільноту «Бункер-С», а заодно й розширили поле куховарської діяльності. Увагу звернули на славні українські вареники.
Щоправда, спочатку непокоїлися, чи захочуть жінки велику кількість їх ліпити, чи не зіпсуються вироби в дорозі на схід? Та хвилювання виявилися зайвими, бо ж відшукали давній народний рецепт. Вареники ліпили, варили, складали у п’ятилітрове відерце, поливали їх смальцем і шкварками. Щільно посудину закривали кришкою, перевертали догори дном, смалець застигав і ставав захисною плівкою.
Вареники з «Бункера-С» уже скуштували на різних ділянках і позиціях на Донбасі. Про це свідчать численні подяки тернопільським куховарам-волонтерам і від армійців, і від бійців добровольчих батальйонів. Навіть повідомили, що ці вареники не лише підсмажують, а й кидають вміст відеречка в окріп. Вареники виймають, їдять гарячими, а на воді зі смальцем у казані варять суп, кашу чи іншу страву.
Волонтер Тетяна Семенець жартома зауважує, що їхній «Бункер-С» — військова позиція, а вареники — зброя. Адже ліплять їх із любов’ю. Такі години перетворюються, як каже Світлана Чихарівська, на українські вечорниці, бо тут завжди є місце різним оповідкам, жартам, співам. Ліпити вареники сходяться і вчителі, і медики, і працівники облдержадміністрації, і головного управління Пенсійного фонду України в області, студенти. Приходять подружжя, сестри, брати, бабусі з онучками, свахи, куми. За рік відправили майже півмільйона вареників.
Окрім того, упродовж року заквасили 15 тонн капусти, переробили майже вісім тонн моркви і столового буряку. А знаєте, як першу річницю заснування «Бункера-С» відзначили? Приготували ледь не три тисячі вареників і 100 кілограмів буряку по-корейськи. Картоплю, моркву, буряки, борошно добровольчій спільноті часто допомагають заготовляти фермери, жителі сіл краю. У бійців АТО добровольці «Бункера-С» поцікавилися, чи, бува, не хочуть, щоб замість вареників готувати їм інші наїдки.
«Ні, ні, в жодному разі від вареників не відмовимося», — почули від військових. Це не може не заохочувати куховарів до жертовної праці. І «бункерівці», як стверджує Тетяна Семенець, і надалі енергійно допомагатимуть оборонцям української землі.
Ми в Google+