Торік Україна заслужено здобула славу одного з провідних постачальників вершкового масла на світові ринки. Однак цього року ситуація істотно змінилася, зауважують експерти Ради з питань експорту продовольства (UFEB). На падіння експорту негативно вплинуло зниження виробництва.
Згідно з даними Державної служби статистики, загальний обсяг виробництва вершкового масла в березні 2019 року був на 22,3% нижчим, ніж за той самий місяць торік (6,9 тис. т проти 8,903 тис. т). Зменшення виробництва за перший квартал року становило 18%. І це попри те, що якраз у березні починається сезонний приріст надоїв!
«Зниження вітчизняної пропозиції мало негативний вплив на експорт. За підсумками чотирьох місяців 2019 року воно становило 39% (з 12,2 тис. т у 2018 році до 7,4 тис. т у 2019-му). Протягом квітня 2019 року ціна на європейське масло знижувалася, а вартість українського продукту трималась у межах ціни польського масла. Торгівля маслом на міжнародному ринку в квітні була стабільною. Показник експорту в квітні становив 1,6 тис. т, що на 51% менше, ніж у квітні 2018 року (3,1 тис. т)», — стверджує аналітик UFEB Олександра Кищук. Вочевидь, дається взнаки подальше скорочення поголів’я великої рогатої худоби, і це тема для окремої розмови.
Основними ринками збуту в квітні були Азербайджан (258 тонн), Нідерланди (220 тонн), Туреччина (150 тонн), Молдова (125 тонн) і Грузія (117 тонн). Головною експортною позицією квітня було масло солодковершкове із вмістом жиру 72%, 73%, 82% і 85%.
Однак, попри все, Україна в першій п’ятірці топ-експортерів масла цього року, тому що інші провідні експортери теж мають негативну динаміку. Виняток — хіба що Нова Зеландія, яка наростила експорт масла на 28%, тоді як США скоротили на 3,2%, Білорусь — на 4 і країни ЄС — аж на 22%.
Дещо інша картина щодо рослинних олій. Правда, говорити про врожай поки що зарано, але певні оптимістичні тенденції спостерігаються. Цього року серед олійних культур найбільші посівні площі відведено під соняшник. Утім, тут є певне скорочення: якщо торік посівні площі цієї культури становили 6,117 млн га, то в нинішньому було заявлено 5,8 млн га, а фактично станом на травень засіяно лише 2,2 млн га, тобто 38%. Натомість посівні площі під соєю та озимим ріпаком, навпаки, збільшилися: на 6,2% та 33% відповідно. Станом на травень соєю було засіяно 177 тис. га, а озимим ріпаком — 1,3 млн га.
Щодо прогнозів майбутнього врожаю фахівці зауважують, що він залежить від двох чинників: помилки самих аграріїв (не витримано термін сівби, добрив внесено недостатньо або не в тій фазі розвитку рослин) і погодні умови. Температурна складова та розподіл опадів — основні показники, які можуть вплинути на врожай.
За попередніми прогнозами, фахівці очікують врожай соняшнику 13,360 млн тонн, що на 5,7% менше за торішній. Натомість врожай сої — орієнтовно 4,703 млн тонн, що на 5,1% більше, ніж 2018-го; ріпаку — 3,445 млн тонн, що більше аж на 20,2%.
З огляду на надходження сировини на переробні підприємства можемо прогнозувати обсяги виробництва олії. Промовисті тут показники першого кварталу 2019 року. Рафінованої олії українські компанії виробили 197,53 тис. тонн, що на 21% перевищує показник аналогічного періоду 2018 року, а обсяг виробництва нерафінованої олії зріс на 14% (до 1,487 млн тонн). Справжній злет продемонструвала соєва олія — зростання на 34,5%.
Щодо експорту, то порівняння показників I кварталу 2019 та 2018 років свідчить про тенденцію до зростання. Особливо це стосується соєвої та ріпакової олії: з України відвантажено 98,53 тис. тонн соєвої олії (+40% проти січня — березня 2018 року), 2,29 тис. тонн ріпакової (+39%), тоді як експорт соняшникової олії зріс лише на 16,6%.
Вочевидь, дається взнаки те, що скасовано відшкодування ПДВ з експорту насіння сої та ріпаку. Раніше олію з нашого насіння виробляли за кордоном, тепер воліють робити це в нас, а вивозити готову продукцію, що загалом добре.
Але є один нюанс. Чи є в Україні імпортна рослинна олія? Трохи є, але дуже мало. Переважно це знову-таки ріпакова олія. Вона має попит серед прихильників здорового харчування: за корисністю не поступається оливковій, містить вітамін E, ненасичені жирні кислоти Омега 6, Омега 3 й Омега 9, потрібні для профілактики серцево-судинних захворювань, але при цьому істотно дешевша за оливкову.
Проте навіщо завозити до нас ріпакову олію, якщо її достатньо виробляють у самій Україні? Але вітчизняної ріпакової чи також корисної соєвої олії в українських крамницях знайти майже неможливо, та й імпортна трапляється далеко не всюди.
Виробникам вигідніше вивезти її на експорт, ніж продавати співвітчизникам. Тому не позбавлена сенсу пропозиція обкласти ріпакову олію десятивідсотковим вивізним митом — може, тоді вітчизняні споживачі нарешті побачать її на полицях магазинів? Щоправда, це лише думка окремих фахівців, а не законопроект.
Ми в Google+