Внаслідок війни з агресором Росією, яка триває вже сьомий рік поспіль, в Україні постала нова спільнота — ветерани АТО/ООС. Герої повертаються у свої міста і села з надією на добробут у громадах, самореалізацію та діалог із владою.
Одним з інструментів гармонійної реінтеграції наших героїв у громадах є ветеранські простори. Міжнародний досвід США, Канади, Хорватії демонструє важливість таких осередків взаємодії, де ветерани, їхні родини, представники влади та співвітчизники можуть спілкуватися та об’єднуватися навколо спільних ідей та цілей. Нині в Україні є достатньо досвіду зі створення та плідної роботи таких осередків.
Для адаптації, спілкування та плідної праці
Розвиток ветеранських просторів — запорука ефективної адаптації учасників бойових дій до мирного життя. На цьому наголосила міністерка у справах ветеранів Юлія Лапутіна під час презентації аналітичного дослідження «Ветерани: долаємо соціальне утриманство», яке провела команда ГО «Простір можливостей» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».
«Нині в Україні бачимо синергію громадянського суспільства, органів державної влади, національних та міжнародних партнерів в тому, щоб розвивати ветеранську політику. Створення таких осередків — один із кроків, який надає можливість ветеранам зустрічатися, обговорювати проблеми, вирішувати нагальні питання саме у своїх населених пунктах. Це комунікаційні хаби, які розвивають їхні спроможності», — зазначила вона.
А також наголосила на важливості трансформації ветеранів із пільгоорієнтованої категорії осіб на активних провідників змін у державі, суспільстві та громадах. І саме завдяки мережам ветеранських просторів вони матимуть можливість розвивати ці спроможності. Крім того, це додатковий майданчик для ветеранського бізнесу та стартапів.
«Такий активний підхід — це про ветерана-захисника в країні, яка воює, де він має не лише й далі бути оборонцем, готовим знову стати на захист держави, а й розвивати свою економіку, соціально-культурну сферу, національно-патріотичне виховання, громадянську ідентичність — це все про стійкість», — переконана урядовиця.
Очільниця Мінветеранів подякувала команді дослідників за проведену аналітичну роботу та зазначила, що міністерство обов’язково поширюватиме надану аналітику серед ветеранської спільноти на своїх інформаційних ресурсах, а також враховуватиме дані дослідження під час розробки нормативно-правових документів, орієнтованих на всебічну підтримку тих, хто повернувся з війни та інтегрується в мирне життя.
А представниця Міжнародного фонду «Відродження» Інна Підлуська наголосила, що фахівці фонду націлені на довгострокову перспективу в співпраці з державним та громадським сектором у питаннях розвитку та підтримки ветеранської спільноти.
Ветеранські простори — це місця, де мужні й самодостатні люди посилюють один одного, і за принципом «рівний рівному» впроваджують важливі зміни. Саме вони підтримують своїм потенціалом громади, куди повертаються. Це важливий і цінний ресурс. «Ми бачимо, як держава докладає величезних зусиль на всіх рівнях, щоб ветеранська спільнота мала можливості працювати з іншими спільнотами і над собою. А ми вам у цьому допоможемо», — запевнила вона.
Хоч молоді, та вже обпалені війною
А презентувала звіт керівниця проєктів ГО «Простір можливостей» Оксана Коляда. Вона зазначила, що посилення ветеранських просторів та їхніх команд — це ще один крок до суб’єктності ветеранського руху та його консолідації навколо цінностей співпраці та діалогу. Організовані, вкорінені та об’єднані ветеранські простори матимуть можливість обстоювати інтереси ветеранів на місцевому та національному рівнях.
Вона розповіла, що перші такі простори почали з’являтися в Україні у 2015 році на виконання указу Президента про відкриття центрів для надання допомоги учасникам бойових дій. Вони працювали, трансформувалися, накопичували досвід роботи. І нині в державі, у різних її областях, їх нараховується вже понад 20.
Тож протягом шести місяців фахівці здійснили візити до 11 областей, де вони розташовуються, провели шість онлайн-зустрічей із їхніми представниками, а також проаналізували бюджетні місцеві програми на підтримку ветеранів.
У процесі роботи дослідники дійшли висновку, що нині ветеранські простори здебільшого є ініціативою місцевих спільнот ветеранів, а також волонтерів та подекуди донорів і грантодавців.
За своїм функціоналом ці осередки відповідають запитам ветеранів у підтримці в певному регіоні. А найголовнішим чинником їхньої успішності є те, що працюють там саме ветерани. Адже їхня мотивація, активна позиція, бажання допомагати та лобіювати важливі для них питання перед місцевою владою є передумовою сталості існування просторів, навіть за недостатності фінансування.
За результатами дослідження, по-перше, створено каталог-базу таких просторів. У ній є всі їхні адреси в регіонах, контакти очільників та інших фахівців (психологів, реабілітологів та ін.). Звіт було передано до Мінветеранів. Тож усі охочі зможуть знайти ці дані на сайті міністерства, а також на інтернет-ресурсі ГО «Простір можливостей».
По-друге, формується комплексна програма підтримки розвитку ветеранів. Під час дослідження спілкувалися не лише із ветеранами, а й з представниками місцевої влади. Аналізували плани розвитку громад і чи достатньо там приділяється уваги розвитку ветеранської спільноти.
І фокусували керівників громад на тому, що спільнота сучасних ветеранів — це спільнота доволі молодих людей, 35+ та навіть значно молодше. А отже, на заслужений відпочинок їм ще зарано. Натомість їх цікавлять питання додатковї освіти, перекваліфікації, відкриття власної справи. З’ясувалося, що такої підтримки їм часто навіть не пропонували. Здебільшого — лише соціальні або медичні послуги, які, звісно, теж потрібні. Але не лише вони.
Проаналізували під час дослідження і послуги, які надають самі ветеранські простори. Серед них екстрена психологічна підтримка в кризових ситуаціях, фізична реабілітація (адже деякі простори відкривали на базі реабілітаційних центрів), юридична підтримка та допомога в працевлаштуванні або у відкритті власної справи (в деяких регіонах навіть є програми підтримки бізнесу ветеранів та фінансування їхніх стартапів). А також національно-патріотичне виховання — складова, яка допомагає ветеранам інтегруватися в мирне життя і громаду. Послуги ці важливі і потрібні. Проте їх перелік потрібно розширювати.
Важлива співпраця з громадами
І дуже важливо, аби створення й роботу цих ветеранських осередків всіляко підтримувала місцева влада. На цьому наголосила голова ГО «Простір можливостей» Ірина Лоюк. А для цього, на її переконання, слід ввести ветеранські простори в місцеві програми і стратегії розвитку. Адже безперечно, що кошти, які вкладає місцева влада в освіту та працевлаштування ветеранів, обов’язково повернуться в економіку держави і регіону. Бо саме в такий спосіб ці сильні і мужні люди перестають бути утриманцями, залежними від держдопомог і соцвиплат, а самі стають наповнювачами бюджету через податки і, можливо, створення нових робочих місць.
Вона також закликала ветеранів в областях, де таких просторів ще не створено, шукати одне одного, об’єднуватися, напрацьовувати спільні програми та звертатися до держави за їх фінансуванням. А ГО «Простір можливостей» завжди допоможе їм в адвокації та юридичному супроводі таких програм, аби ветерани могли якісно реалізовувати їх в регіонах.
Гарними прикладами тут є Миколаївщина, де вже активно працює програма підтримки ветеранського бізнесу, та Хмельниччина зі сталою підпрограмою підтримки ветеранського простору. Фахівець також зауважила: якщо такі простори працюють в комунальних установах, зазвичай місцева влада надає їм приміщення безоплатно, відшкодовуює комунальні послуги та навіть оплачує зарплати частині допоміжного персоналу. І це можна робити в усіх областях, адже загальна сума, закладена в спеціальні програми обласних бюджетів, що спрямована виключно на підтримку ветеранів АТО\ООС, нині становить понад 800 мільйонів гривень.
А ще одна представниця Міжнародного фонду «Відродження» Ольга Гальченко зауважила, що кількість ветеранських просторів із часом неодмінно зростатиме. Адже війна поки що, на жаль, не закінчується.
І якщо перші з них створювали на хвилі ентузіазму, волонтерства і меценатства, то ті, які створюють нині, вже мають запит на стандартизацію і сталість. Для спокійної і плідної роботи їм, звісно, потрібна фінансова і ресурсна сталість, яку можуть отримати з різних джерел — від держави, місцевої влади, міжнародних донорів. Щодо стандартизації, має постати структурованість всередині самих цих просторів та системність в їхній роботі. Потрібна і зовнішня координація — плідна взаємодія з іншим такими самими просторами, обмін досвідом та вдало реалізованими проєктами.
А також ветерани мають навчатися правильно комунікувати із владою на всіх рівнях, доносити свої ідеї та потреби, а їхні учасники самі мають навчитися бути ідейними, креативними та комунікабельними.
Вона також висловила сподівання, що найкращі практики, цікаві проєкти та пропозиції від ветеранів з областей, які вдалося побачити протягом підготовки дослідження, будуть обов’язково імплементовані на рівні державної політики. А розвиток ветеранських просторів вже найближчим часом знайде своє відображення в програмі діяльності уряду й державних цільових програмах.
Постануть ветеранські бренди
Резюмуючи, міністерка Юлія Лапутіна зазначила, що Мінветеранів готове підтримати ветеранські спільноти в усіх їхніх починаннях.
Зі свого боку фахівці очолюваного нею відомства нині наполегливо працюють над тим, щоб створити Всеукраїнський ветеранський фонд. Це буде велика й потужна організація, яка стане дієвим інструментом у залученні багатьох інституцій до допомоги в реалізації конкретних програм ветеранського розвитку.
Щодо підтримки розвитку ветеранського бізнесу та стартапів, міністерство розробляє і скоро затвердить бренд «Зроблено захисниками України». Міністерка переконана, що така продукція користуватиметься заслуженим попитом серед українців. Підтримують і ветеранську освіту — укладено 26 меморандумів із вищими освітніми закладами, а згодом можливо постане і бренд «Навчаємо захисників України».
Є плани й щодо розв’язання житлової проблеми героїв. Адже в черзі їх перебуває стільки, що нинішніми темпами до задоволення потреб усіх, знадобиться щонайменше 10 років. Тому Мінветеранів ініціює комунікацію із забудовниками щодо соціальної відповідальності бізнесу. І можливо, у спорудах, які вони зводитимуть, певну кількість квадратних метрів безоплатно віддаватимуть під житло саме ветеранам. А на дахах таких будинків з’явиться бренд «Будуємо для захисників України».
Отже, планів і наполегливої та плідної роботи у співпраці з ветеранами та громадськістю, за словами Юлії Лапутіної, дуже багато. А головне — бажання, наполегливість та натхнення.