Польща — один з головних союзників України в часи російсько-української війни. Її внесок у допомогу Україні та українцям важко переоцінити. Про військовий компонент цієї допомоги, оцінки євроатлантичних перспектив України та російської загрози в інтерв’ю Укрінформу розповів віцепрем’єр-міністр, міністр національної оборони Польщі Маріуш БЛАЩАК.

— Пане віцепрем’єре, як ви оцінюєте нинішню ситуацію на сході та півдні України? На вашу думку, російський наступ, про який останнім часом багато говорять, уже триває чи ще не почався? Якщо ні, то коли його очікувати?

— Найкраще відповідь на це запитання знають військові. Хоч зі зрозумілих причин у Польщі та серед союзників з НАТО ми постійно говоримо про підтримку України, а також те, що відбувається на фронті.

Минуло більш як рік з моменту повномасштабного нападу росії на незалежну та суверенну Україну. Цей напад мав бути короткою операцією, а виявився важкою кампанією, яка спричиняє величезні втрати. Тому вважаю, що в росіян немає шансів завдати Україні остаточного удару під час весняного наступу. Сподіваюся, що союзники України допоможуть їй досягти якнайбільшого успіху під час контрнаступу українських військ.

Ми підтримуватимемо Київ так довго, скільки це буде необхідно. Ми всі думаємо однаково і розуміємо, що мусимо перемогти. І це можливо, якщо Київ отримає всебічну допомогу.

— Які ваші прогнози щодо закінчення цієї війни: скільки вона триватиме, якими будуть наслідки?

— Це радше питання місяців, а не тижнів. росія застрягла в Україні, як раніше в Афганістані. Вихід із війни зараз означав би для кремля визнання помилки та необхідності відповідати за наслідки цього варварського нападу. Жорстока агресія путіна змінила безпекове середовище у світі. Хочу наголосити, що якнайшвидше припинення цієї війни в інтересах незалежної України, безпечної Польщі та справедливого світу.

Перший етап цієї війни українці вже виграли. Вони відтіснили росіян від Києва, зупинили їх на сході й успішно утримують довгу лінію фронту. росія, попри всю свою пропаганду успіху, зазнала невдачі, а «спеціальна воєнна операція», яка мала завершитися за кілька днів, втягнула росіян у тривалий конфлікт, який дискредитував їх на міжнародному рівні та в якому вони зазнають величезних втрат. Це наслідок двох нерозривних фактів: героїзму та стійкості українського народу й підтримки Заходу. Збереження цієї підтримки — єдиний шлях до перемоги і підтримання фундаментальних принципів міжнародного права у відносинах між державами.

— Окремі західні політики й експерти кажуть, що Україні доведеться погодитися із втратою частини території як передумовою для мирних переговорів з росією. Яка ваша думка із цього приводу?

— Це означало б, що ми дозволяємо росії руйнувати весь післявоєнний порядок. Цього не можна допустити. У довгостроковій перспективі ця війна означає кінець путіна. Вважаю, що повне визволення окупованих українських територій — лише питання часу, і це матиме наслідком те, що умови миру визначатимуть українці.

Стає дедалі більш очевидним, що путін не зможе зберегти обличчя внаслідок цієї війни. Україна має перемогти, інакше це буде заохоченням для росії знову завдати удару або по Україні, або по інших країнах. Укладення іншого договору на кшталт так званого мінська-2 слугуватиме лише відбудові військового потенціалу росії для відновлення воєнних дій.

Тому постачання зброї в Україну, економічний і політичний тиск на росію — нині найкращий інструмент стримування кремля. Ми не можемо почуватися втомленими чи звільненими від нашого обов’язку підтримувати Україну, оскільки її народ бореться за свободу всіх європейців і за їхні цінності.

— Як ви оцінюєте нинішню військову допомогу Україні від Заходу? Чи її достатньо, щоб українські війська мали змогу провести успішний контрнаступ і вибити росіян з України? Якщо ні, то що потрібно зробити, щоб цієї допомоги було більше?

— Повторюю ще раз: уся євроатлантична спільнота має протистояти російським намірам зруйнувати чинний порядок. Вважаю, те, що говорять президент США Джо Байден і Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, — дуже важливо, оскільки це створює тиск на всіх союзників. Ключову роль відіграє моя країна, Польща. Ми сусіди України і підтримуємо її із самого початку. Ми хочемо межувати з вільною Україною, а не з росією. Польська оборонна промисловість бере активну участь у процесі підтримки, але її виробничі потужності не замінять співпраці з іншими ОПК країн ЄС, НАТО чи навіть так званої контактної групи із 50 країн у питанні військової допомоги.

Разом ми можемо багато чого досягти. Факт: раніше говорили, що неможливо передати ЗРК Patriot Україні. Польський тиск спричинився до того, що ЗРК Patriot буде туди доставлено. Раніше говорили, що танки Leopard не можуть потрапити в Україну. Однак завдяки нашим дипломатичним зусиллям вдалося відкрити шлях для передачі цілого батальйону. Це свідчить про те, що ця боротьба, зокрема й на дипломатичному фронті, ключова. Тому ми постійно говоримо про форми підтримки України. Знаємо, що великий виклик — запчастини, виробництво боєприпасів. Але все це приводить до того, що Європа, Захід відбудовує свої оборонні можливості, які останніми роками скорочували. російську загрозу недооцінювали, були країни, які навіть співпрацювали з росією, путіним, даючи йому підстави для будування військової сили.

Проте після більш ніж року імперської агресії росії проти України НАТО об’єднане, як ніколи раніше, і готове до взаємної співпраці й допомоги. Потрібно підтримувати Україну стільки, скільки це необхідно. Нині від ситуації в Україні залежить безпека Польщі та всього східного флангу НАТО.

— Пане віцепрем’єре, ви повідомили, що всі польські танки Leopard 2 передано Україні. Як голова всієї танкової коаліції щодо передачі танків Україні чи можете сказати, коли в Україну прибуде весь танковий батальйон Leopard 2, тобто танки і з інших країн?

— Ми зробили так, що у складі міжнародної коаліції буде сформовано батальйон танків Leopard 2A4 (маю на увазі український батальйон, який налічуватиме щонайменше 31 танк). Укладення угод про постачання в Україну західної бронетехніки вже дало перші результати. Польща першою поставила Україні 14 танків Leopard у версії 2A4. До складу танкового батальйону, який незабаром передадуть Україні, увійдуть ще вісім одиниць з Канади, вісім — з Норвегії та не менш як шість — з Іспанії. Із міністром оборони Іспанії Маргаритою Роблес веду переговори про передачу ще чотирьох додаткових танків. У межах цієї коаліції Фінляндія надасть допоміжні транспортні засоби. Усі заявлені танки або вже в Україні, або прибудуть туди незабаром. Розраховую, що до передачі Україні танків Leopard приєднаються чергові країни.

— Перша група українських танкістів пройшла навчання на танках Leopard 2 в польському Сьвєнтошуві. Чи навчатимуться там чергові групи українських танкістів? Скільки українських військових зараз навчається в Польщі?

— Підтримка української армії важкою бронетехнікою і навчання солдатів з експлуатації техніки, яку надав Захід, мають ключове значення для захисту України від російського вторгнення. У межах пакета підтримки ми вже провели навчання груп українських військових. Тривають чергові навчання українських екіпажів.

Хочу підкреслити, що Польща — лідер не лише в забезпеченні України бронетехнікою та підготовці українських Збройних сил, а й у наданні притулку українським біженцям, за що я вдячний своїм співвітчизникам.

— Пане віцепрем’єре, ви говорили про плани створити в Польщі на оборонному підприємстві Bumar-abdy сервісний хаб для переданих Україні танків. Коли цей хаб запрацює?

— Як я неодноразово казав, ми готові відкрити сервісний хаб у Польщі. Ідеться про хаб, де ремонтуватимуться та обслуговуватимуть поставлені в Україну танки Leopard. Нині найважливіше — вийти з глухого кута щодо постачання Німеччиною запчастин для танків Leopard. Я вже обговорював це питання з німецьким колегою. Хочу зазначити: польська оборонна промисловість готова виробляти запчастини для танків Leopard, але документацію, необхідну для того, щоб цей проєкт запрацював, має німецька компанія Rheinmetall. Підприємства Bumar-abdy мають належні умови для відновлення виробничої лінії, закритої 20 років тому. Звичайно, це буде у співпраці з Німеччиною.

— Польща також планує передати Україні 60 старих танків Т-72 і PT-91 із власних ресурсів. Коли це може статися?

— Від початку повномасштабної війни Польща передала Україні понад 200 танків T-72. Хочу підкреслити, що ми передамо чергові танки і БМП. Але щоб і надалі підтримувати наших українських друзів, маємо поповнювати бойові можливості своїх бронетанкових підрозділів. Тому постійно закуповуємо сучасну техніку, яка незабаром потрапить до польських військових, зокрема танки Abrams, танки K2, гаубиці K9, пускові установки HIMARS, винищувачі F-35, літаки FA-50 та реактивні системи залпового вогню K239 CHUNMOO.

— Під час однієї з попередніх зустрічей міністрів оборони у форматі «Рамштайн» ви сказали, що Польща зможе озброїти та підготувати до березня цього року одну бригаду для Збройних сил України. Чи справді до кінця березня українська армія матиме одну підготовлену та озброєну в Польщі бригаду?

— Українських військових навчають польські інструктори з 10 бронекавалерійської бригади, а також інструктори з Канади й Норвегії. Завдяки нашому досвіду та досвіду інструкторів навчального центру Leopard організація і проведення таких навчань не викликала в нас жодних проблем. Як я вже казав, ми підготували в Польщі майже бригаду українських військових. Зі зрозумілих міркувань безпеки я б не хотів тут називати конкретні цифри. Однак мушу підкреслити, що цикл підготовки українських танкістів, який ми послідовно реалізуємо, ключовий у процесі протидії російському наступу.

Хочу висловити свою повагу українським військовим, які навчаються в Польщі. Це військові, які мають бойовий досвід, щоденно служать у бронетанкових військах. Я мав нагоду з ними поспілкуватися — це військові, які роками воюють, служать в армії з 2014-го, після нападу росії на Україну. Це військові, які мають велику мотивацію подолати агресора і перемогти. Я сповнений поваги до їхньої готовності здобути необхідні знання й навички та якомога швидше повернутися на фронт.

— Пане віцепрем’єре, українська влада каже, що так звану авіаційну коаліцію буде сформовано на 100%, це лише питання часу. У якому вигляді до нього могла б приєднатися Польща? Скільки МіГ-29 Польща могла б передати Україні?

— Це правда. Вважаю, що створення такої коаліції — питання часу. Як союзники ми повинні разом ухвалити таке рішення. Польща готова передати Україні свої винищувачі МіГ-29 у межах міжнародної коаліції. Про це говорив президент Анджей Дуда. У цьому питанні є повна єдність між президентом і польським урядом. Ми постійно працюємо над рішенням, яке задовольнятиме всі сторони.

— Польща — беззаперечний лідер разом зі США та Великою Британією в наданні військової допомоги Україні. На яку суму на сьогодні передано військової допомоги Україні? Яка польська техніка найбільше сподобалася українським військовим на фронті й, можливо, вони просять у Польщі ще?

— Збройні сили України отримали безпрецедентну військову, гуманітарну та дипломатичну допомогу від Польщі. Ми не лише головний центр надання допомоги, а й один з найбільших донорів. Від початку війни ми передали Україні озброєння на понад 2,2 мільярда євро. Від українців знаю, що польська зброя, гаубиці Krab, гвинтівки MSBS Grot, переносні зенітно-ракетні комплекси Piorun або ударні безпілотники Warmate добре себе показують на театрі воєнних дій в Україні, результативно знищуючи ворога. Навколо ПЗРК Piorun уже створився культ. Пишаюся, що вироблене в Польщі озброєння, яке опинилося в руках української армії, добре виконує свою роль. Це візитівки нашого ОПК і нашої солідарності з Україною, яка воює.

— Які найважливіші висновки з цієї війни ви бачите для Польщі?

— Варварський, неспровокований напад росії на незалежну Україну підтвердив правоту рішень щодо подальшого озброєння, модернізації та збільшення чисельності польської армії. Нова реальність безпеки в Європі багато що змінила, вона показала, що захист польської території та наших цінностей потребує ще більших інвестицій. Звідси збільшення чисельності польських збройних сил та інтенсивний процес оснащення польської армії найсучаснішою технікою відповідно до закону про оборону вітчизни.

Дуже важливо зміцнювати союзницькі зв’язки. Досвід України переконує в необхідності негайного захисту всієї території країни. Діяти згідно з доктриною наших попередників, яка передбачала оборону на лінії Вісли і навіть на західному кордоні Польщі, було б не лише хибно, а й ганебно. Ми не хочемо повторення в Польщі Бучі, Ірпеня чи Бахмута. Звідси мої рішення створити 18 механізовану дивізію та 1 піхотну дивізію легіонів, які дислокуватимуться у Східній Польщі.

Після жорстокого нападу на незалежну Україну ми робимо ще більші закупівлі зброї та військової техніки за кордоном і на польських оборонних підприємствах. Підтримка, яку ми надали Україні (нагадаю, що перші партії боєприпасів ми відправили в Україну ще до початку війни), змусила нас ще більше прискорити роботу, пов’язану з оснащенням і підготовкою польської армії. Ми повинні бути готовими до будь-якого розвитку подій.

— Україна хоче отримати гарантії безпеки від країн-союзників і чітку перспективу членства в НАТО. Як ви оцінюєте можливість отримання таких гарантій безпеки під час цьогорічного саміту НАТО у Вільнюсі?

— Ми рішуче підтримуємо Україну на її шляху до вступу в НАТО, а також Євросоюзу. Про це я неодноразово говорив і на міжнародних форумах, і зустрічаючись із Президентом України Володимиром Зеленським і моїм колегою міністром оборони Олексієм Резніковим. На сьогодні найважливіше і найпильніше завдання — гарантування, щоб Україна вистояла як суверенна та незалежна держава. Ми повинні мобілізувати якомога більше військових, економічних і фінансових ресурсів, щоб виграти цю війну.

Безперечно, перемога України — її найважливіший крок до можливого вступу у структури НАТО. Вважаю, що саміт НАТО у Вільнюсі буде чудовою нагодою поговорити про перспективи членства України в Північноатлантичному альянсі. На мій погляд, фундаментальний принцип Альянсу — збереження відчинених дверей до НАТО для нових членів. Інтеграція України в європейську та євроатлантичну спільноти стане найкращою інвестицією для стабільності на нашому континенті.

Юрій БАНАХЕВИЧ,
Укрінформ
(Надруковано зі скороченнями)