ПОВІНЬ

Утихомирити її на Рівненщині можна за 25 мільйонів гривень

Село Млинок Зарічненського району притулилося в самісінькій заплаві річки Стир, що прямує до білоруського Пінська, і вже там, на сусідській території, впадає в Прип’ять. Півтисячі місцевих жителів із випусків новин чи не щодня чують: вони, мовляв, у зоні ризику. Якщо буде повінь, до Млинка вона навідається одразу ж. Утім, поки що вода, на щастя, навіть не підступає до села. 

— Пригадую 1978 рік, отоді нас дуже залило — навіть піч у воді плавала, — розповідає 70-річна Ольга Романова, яка тут живе з діда-прадіда. — Обласне начальство тоді на вертольотах сюди прилітало. Потому провели тут меліоративні канали, збудували дамбу та насосну станцію — і вода відступила: подекуди, рік від року, стояла в заплавах, але такої повені вже не було. До того ж, Стир на очах змінився, став не таким повноводним. З часом канали позамулювалися, наша насосна станція не працює як слід. Отож, у селі жартують: якщо, не доведи Господи, вода знову прийде, то попливемо ми всі в Пінськ по калачі…

Тиха вода греблю рве. Фото Володимира ЗАЇКИ

— Зарічненський район ще з лютого захищають 20 насосних станцій, що працюють на повну потужність. Саме вони й не пропускають воду до річок та населених пунктів: з початку року вдалося відкачати немало-небагато — 6,5 мільйона кубометрів води — три рівненських Басівкутських озера! Працюють і спостережні гідропости, інформація яких щодня аналізується. Адже головне наше завдання — попередження великої води. Результатом цієї невидимої, на перший погляд, роботи є спокійне життя людей. Загалом же під загрозою повені щовесни перебувають 180 населених пунктів області. Захищені ж відповідними спорудами лише 55, тобто роботи, зрозуміло, ще вистачає. Втім, до найкритичніших належать 13 — у тому числі й згадане село Млинок: тут потрібно будувати й нову дамбу, і насосну станцію, а це приблизно 4 мільйони гривень. Усього ж, щоб захистити 13 населених пунктів, що перебувають у зоні ризику, потрібно 25 мільйонів, — каже начальник обласного управління водних ресурсів Леонід Каменчук.

— Де взяти ці кошти? Чи допоможе Рівненщині держава?

— За останні 10 років у захист області від шкідливої води вкладено 35 мільйонів гривень: тут кошти і держбюджету, й обласного та місцевих. Втім, зауважте, що водночас істотно знизилася водність наших річок. Скажімо, якщо в райцентрі Березне раніше Случ розливався так, що потрібні були човни, то тепер там жартують: навесні жінка може перейти його, не піднімаючи спідниці. Але це так, до слова. Ще торік були чинні дві програми: захисту від шкідливої дії води сільських населених пунктів та сільгоспугідь та захисту від підтоплення селищ та міст області. Друга тепер не має державного фінансування, але ми наполягаємо, щоб вона фінансувалася з обласного — адже згортати її в жодному разі не можна. Хоча, за великим рахунком, потрібна одна потужна програма з таким фінансуванням, яке б дало змогу захищатися від повені, так би мовити, автоматично.

Ще одне завдання, яке водники зазвичай виконують разом із МНСниками, — організація пропуску льоду на річках так, щоб не зруйнувати захисних споруд — аж до його підриву. Лід, за прогнозами, почне активно танути у середині березня. А поки що, хоч сніг уже й розтанув, серйозної загрози населеним пунктам немає: ми мали доволі суху осінь, тож земля жадібно забирає вологу. Така погода, як зараз, доволі сприятлива: вночі морози, вдень — незначне потепління. Тож вода в Горині й Стиру піднялася не вище 4 сантиметрів. Природа, як мовиться, поволі робить свою справу, а люди їй допомагають у межах своїх можливостей. Головне — не перестаратися.

Де-де, а в Рівному про воду в усіх її проявах знають, здається, все. Адже тут зосереджений водний «мозковий центр» держави — Національний університет водного господарства та природокористування.

ДОВіДКА «УК»

На Рівненщині можливій повені протистоять 88 насосних станцій, 57 аварійних бригад із півтисячею фахівців та відповідною технікою, близько тисячі кілометрів дамб, 3,5 тисячі гідроспоруд, 50 тисяч гектарів польдерів (акумулюючих водойм), 18 тисяч кілометрів меліоративних каналів. Проблема лише в тому, що все це господарство не має одного господаря — щось перебуває на балансі управління водних ресурсів, щось — сільських рад. І саме сільські ради, на превеликий жаль, не можуть йому дати ради.

ПРЯМА МОВА
                                   
«Мій прогноз такий: повені 
все-таки не уникнути»
Анатолій РОКОЧИНСЬКИЙ,
завідуючий кафедрою
гідромеліорації, професор:

— Повінь «наздоганяла» Рівненське Полісся завжди: ви ж пам’ятаєте, як 20 років тому Горинь і Случ «ходили гуляти» щороку! Тепер подібного не відбувається —  водність наших річок добряче знизилася. І це вже не наслідок втручання меліораторів: колишні меліоративні канали давно замулилися. Нинішня негативна дія води — це, по-перше, зворотний бік зміни погодно-кліматичних умов. Ми опрацювали дані про температуру повітря у вегетативний період — з квітня по жовтень, починаючи з 1947 року. Так от, якщо до 1990 року середня температура повітря становила 12,8 градуса, то з 1990-го — 14,2. Відчуваєте різницю?

Другий чинник — зниження ролі лісу як акумулятора вологи. Раніше ліс — а лісистість області 40% — сприяв поступовому таненню снігу. Через неконтрольовані вирубки ситуація змінилася. Тому, зрозуміло, при таких природно-антропогенних катаклізмах передбачити, як підуть процеси танення снігу, стає дедалі важче. Але мій прогноз такий: повені все-таки не уникнути. Тому тут на перше місце виходять організаційні заходи: кожна гідроспоруда повинна бути під посиленою увагою.

Є в цієї проблеми ще один важливий аспект — екологічний. Більшість сміттєзвалищ та полігонів розташовані поблизу річок. Тому, коли ріки розливаються, проблема, зрозуміло, набуває масштабів катастрофи. Сьогодні така катастрофа загрожує древньому місту Дубно, що розміщене над Іквою. Річка активно змінює своє русло, руйнує власні береги, впритул підступаючи до міста, а тут ще й сміттєзвалище, яке відпрацювало свій ресурс, на її дорозі. Іква понесе все це в Прип’ять, Прип’ять — у Дніпро. І так, як мовиться, до самого Чорного моря.

В ІНШИХ РЕГІОНАХ

Міні-ГЕС — у режимі бойової готовності

Олександр ВЕРТІЛЬ,
«Урядовий кур’єр»

ПЕРЕСТОРОГА. Хоч Сумська область і не належить до регіонів з підвищеним ризиком великого водопілля, усе ж тут дотримуються відомого принципу «береженого і Бог береже». Тож цими днями відбулася комплексна перевірка готовності до повені трьох міні-гідроелектростанцій, що розташовані на річці Псел і які мають своє практичне значення в діяльності ПАТ «Сумиобленерго».

 За словами начальника територіального управління Держгірпромнагляду по Сумській області Ігоря Пантелєєва, ревізія Низівської, Мало-Ворожбянської та Михайлівської ГЕС засвідчила доволі високий рівень технічної й організаційної готовності і обладнання, й персоналу. І це при тому, що вік споруд доволі поважний: він становить від 53 до 59 років. 

 Звісно, не обійшлося без зауважень. Наприклад, Михайлівська ГЕС потребує оперативного збільшення кількості плавзасобів, адже до місць можливих аварій чи неприємностей можна буде дістатися лише за допомогою моторних човнів. Та й на інших станціях украй необхідні деякі ремонтні штрихи, які максимально гарантуватимуть готовність енергетичного обладнання до можливої зустрічі з великою водою. Втім, на їх практичну ліквідацію потрібно не багато часу: нині на станціях завершують останні приготування до тепла. 

Кому біда, а кому й радість

Владислав КИРЕЙ,
«Урядовий кур’єр»

ПАВОДКИ. Великої повені на Черкащині поки що не прогнозують. Як вдалося з’ясувати у відповідних службах, потенційно найбільш небезпечними в плані підтоплення експерти вважають Шполянський, Катеринопільський, Лисянський та Звенигородський райони.

Як повідомив начальник управління з питань надзвичайних ситуацій облдержадміністрації Олександр Криворучко, роботи проводять щоденно: повсюди заготовляють мішки з піском, навчають людей правильно поводитися у випадку повені. Приміром, такі штабні навчання відбулися у селищі Єрки на річці Шполці.

Велика вода з Росії та Білорусі, яка може прийти Дніпром і очікується у квітні—травні, загрожує окремим селам Канівського, Черкаського та Чигиринського районів, однак там про це знають і відповідно готуються.

Певні передумови для весняного паводка, зважаючи на кількість опадів та промерзання грунту, як стверджують спеціалісти, існують. Однак, як розповіла метеоролог Черкаського гідрометцентру Ірина Джулай, поки що немає і не очікується найголовнішої умови повені — різкого потепління. Та й два останні роки рівень води у річках Черкащини залишався невисоким. 

А ось на малих гідроелектростанціях області повені будуть тільки раді: на більшості з них потужності великої води допоможуть підвищити обсяги виробництва електроенергії.