У неділю рівно об 11.30 у Маріуполі розпочалася загальноміська хвилина мовчання за загиблими торік мирними жителями мікрорайону Східний. Невинних жертв неоголошеної війни також вшанували під час поминальної літургії та на багатолюдному мітингу-реквіємі. Вогняний шквал, що у 9.20 суботнього ранку 24 січня налетів зі східного та північно-східного напрямків, за лічені секунди перетворив житловий масив на пекельну суміш вогню, диму, руїн, відчайдушних криків поранених і наляканих людей. Жертвами обстрілу терористів стали три десятки людей, а ще понад сотня зазнала поранень. Пошкоджено було майже чотири сотні будівель та споруд, серед яких багатоповерхові та приватні житлові будинки, школи, дитячі садки, амбулаторія, магазини. 

Коли діти виростуть, їм треба розказати, хто стріляв. Фото УНІАН

«На нас враз упало небо!..»

Апокаліпсис! Пекло! Кінець світу! «Руський мір!» Путін зовсім здурів і відкрито пішов на нас війною! Ось так чи приблизно так, як і досі згадують очевидці, вони тоді подумки блискавично і лаконічно реагували на ті фатальні миттєвості.

«Нам усім здавалося, що на нас враз упало небо, — каже жителька мікрорайону Марина. — Оскільки все сталося дуже швидко, спершу ніхто нічого не зрозумів. Цей жах застав мене біля ринку «Київський», де в суботу завжди багатолюдно. Буквально за якусь мить мирна територія почала нагадувати пекло: падали вбиті й важкопоранені люди, горіли будинки й автомобілі на вулицях, розбігалися у різні боки вцілілі. Було дуже страшно, бо ніхто не знав, що відбувається і де шукати порятунку».

Наслідки обстрілу з реактивних систем залпового вогню житлового масиву настільки вражали, що йому більше пасує визначення не терористичний акт, а війна проти мирного населення. Адже просто на місці загинули 29 маріупольців, а двоє перегодя померли в лікарні від ран, 118 зазнали поранень, а ще дуже багато людей посеред холодної зими залишилися без даху над головою.

Через кілька днів після трагедії на позачерговій сесії міської ради озвучили попередні результати: матеріальні збитки становили понад 100 мільйонів гривень. Реактивний град пошкодив 374 об’єкти: 76 багатоповерхових житлових будинків та 209 осель приватного сектору, 76 об’єктів комерційної діяльності, 4 дитячі садки, 3 школи, амбулаторію. Зруйновано 2800 квадратних метрів автомобільних доріг.

Гуртом шибки вставляли

Можна припустити, що серед намірів душогубів, які використали потужну зброю проти мирних жителів, зокрема й дітей, була й спроба залякати їх, посіяти паніку, розпач, зневіру. Втім, як це часто буває, сталося навпаки, бо жахіття ще дужче згуртувало маріупольців. Відразу ж після обстрілу потерпілим почали надавати відповідну допомогу, а згодом без зволікань почали відновлювати зруйновані житлові будинки та інфраструктури. Найпершими прийшли на поміч місцеві металургійні комбінати, співробітники управління ДСНС, правоохоронці, волонтери і містяни. Зокрема металурги розташували людей, які втратили житло, у своїх санаторіях-профілакторіях, надали родинам загиблих певні кошти і взяли на себе всі витрати, пов’язані з похоронами. Згодом узялися відбудовувати зруйноване. Уже наступного після обстрілу дня ремонтні бригади почали теплоізоляцію пошкоджених вибухами вікон, а також розгорнули пункти для видачі поліетиленової плівки для цих робіт. Почали склити ті вікна.

Завдяки цілодобовій роботі вдалося швидкими темпами відремонтувати пошкоджені школи й дитячі садки, куди вже за місяць повернулися школярі та наймолодші маріупольці. Показовий у цьому плані приклад ЗОШ №5 (біля неї вибухнуло п’ять снарядів, внаслідок чого розбилося 150 вікон, двері тощо) та дитсадка №160.

«Прийшовши в понеділок на роботу, ми не впізнали свого дитсадка, адже там було зруйновано кожен куточок, — згадують завідуюча закладом Анна Варламова і її помічниця Валентина Бахмацька. — Ми навіть почали прощатися із приміщенням, бо надто великі тут були руйнування. Проте наступного дня почалися ремонтні роботи».

Певна річ, на страшну трагедію в Східному тоді відгукнулася вся Україна, адже допомога у найперші дні надходила з усіх куточків держави. За розпорядженням Кабінету Міністрів «Про виділення коштів Донецькій облдержадміністрації» із резервного фонду державного бюджету маріупольцям перерахували 10 мільйонів гривень, частину яких використали для ремонту будинків (3,69 мільйона), а решту як допомогу адресували родинам загиблих і поранених. Понад 18 мільйонів гривень на відбудову житла та усунення пошкоджень надано з міського бюджету Маріуполя, а ще 600 тисяч — сім’ям загиблих.

Саме завдяки спільним зусиллям вдалося частково ліквідувати наслідки реактивного обстрілу, хоч, певна річ, відповідної роботи тут вистачає ще й тепер. Не заперечує цього й місцева влада: за словами Маріупольського міського голови Вадима Бойченка, завершено масштабні роботи, та є ще чимало дрібних. А найкраще ситуацію знають самі жителі потерпілого житлового масиву: під час відповідного опитування, яке напередодні трагічної річниці провів один з місцевих сайтів, зусилля місцевої влади з відновлення вони оцінили на четвірку з мінусом.

Таким був ранок 24 січня 2015-го. Фото Євгена СОСНОВСЬКОГО

Реактивний град зі сходу

За фактом обстрілу мікрорайону Східний управління СБУ в Донецькій області відкрило карне провадження за ч. 3 ст. 258 КК України «Терористичний акт, який призвів до загибелі людей». Спостерігачі моніторингової місії ОБСЄ, ретельно проаналізувавши ситуацію, зробили висновок: обстріл Маріуполя із реактивних систем залпового вогню вели зі східного та північно-східного напрямків, тобто з території, яку тимчасово контролюють незаконні збройні формування «ДНР».

Та й вітчизняні контррозвідники спрацювали дуже оперативно. Адже того трагічного дня з’явилися повідомлення: вдалося встановити причетних до обстрілу бойовиків і навіть одного затримати. Зокрема коригувальником обстрілу називали жителя Маріуполя, колишнього працівника ДАІ. А в перемовинах до обстрілу (їх вдалося перехопити й записати) тип із позивним «Терорист», який наполегливо прохав: «Насип нормально на «Восточний»!», також виявився уродженцем приморського міста.

Проте результати подальшого розслідування невідомі. А перспектива притягнення до суворої відповідальності безпосередніх душогубів і тих, хто щедро постачає їм смертоносну зброю, чималою мірою залежить і від висновків, які зроблять живі.