За характером я людина доволі консервативна і не дуже люблю зміни в будь-чому. Тому й інтернет-провайдера не змінювала вже років із 10. Коли укладала з ним угоду, великого вибору охочих надавати такі послуги ще не було, тож доводилося обирати з тих, хто працював у моєму районі. Тоді того самого провайдера обрали і родини багатьох колег.

Проте час минав, кількість надавачів таких послуг істотно збільшилася. Чимало знайомих за цей час встигли змінити їх вже по 3—5 разів, шукаючи, де тарифи нижчі, а послуги якісніші. Я ж залишалася з тим, кого обрала давно, хоч і мені, щиро кажучи, їхні тарифи та якість обслуговування подобалися не завжди.

До того ж послугою телебачення не користуюся вже давно, років, мабуть, із п’ять. Серіали дивлюся онлайн або качаю з торентів. Та й інформацію, потрібну для роботи, знаходжу в інтернеті. Ще й тюнер, який досі орендую, часто барахлить, мабуть, від віку. Тож думка відмовитися від цієї послуги визрівала давно. Але перейти від намірів до дії заважали вже згадана консервативність і, мабуть, банальні лінощі. Та мене таки спонукали.

Сталося це, коли днями отримала смс про чергове (вже не перше цього року) підвищення платні за послуги мого провайдера. І здорожчає саме пакет телебачення. Ось і вирішила, що настав час. Але самостійно відімкнути дроти тюнера від телевізора не наважилася, тому вирішила викликати майстра. Виявилося, що не все так просто. Жоден з телефонів провайдера не відповідав. Робот монотонним голосом сповіщав про якісь чергові ремонтні роботи для покращення зв’язку. Це й не дивно, адже після отримання повідомлення про безапеляційне підняття тарифів абонентів, охочих розповісти фахівцям провайдера про свою «щиру любов» до них із цього приводу, було чимало. Ось і вимкнули телефони, вважаючи так убезпечити себе від незадоволених.

Але ж є ще інтернет. Тож у соцмережі Фейсбук знайшла сторінку провайдера і через приватні повідомлення запитала, чому в них не працює жоден телефон і як отримати інформацію про розірвання угоди на одну з послуг. На диво, відповідь не забарилася. Мені доволі ввічливо розповіли, що телефони буцімто не працюють через поломку і скоро їх роботу відновлять. А ось щодо мого запитання про відмову від послуг телебачення… 

Спочатку мені довго нав’язливо радили цього не робити, адже пропозиція начебто дуже вигідна: додається велика кількість телеканалів за помірну плату. Коли ж я уточнила, що це не пропозиція, адже відмовитися від неї не можу, підтвердили, що так і є. Хіба що зовсім відмовлюся від послуги. А на запитання, як краще це зробити, оператор сказав, що вимикати тюнер з мережі краще фахівцеві, тобто їхньому працівникові. Я погодилася, що це саме так, адже підключав майстер, то нехай би й від’єднував він, бо, правду кажучи, не дуже знаюся на тих дротах. І вже збиралася попросити записати мій виклик на певний день і час, але…

Мене повідомили, що для цього маю сама зайти на сайт провайдера і скласти попередню заявку. Її розглянуть у порядку черговості (тобто, як я зрозуміла, дуже нешвидко) і тоді вже призначать мені дату відвідин фахівця. Але то ще не все. За цю послугу, як виявилося, маю… заплатити згідно із їхнім прейскурантом, майже 100 гривень! За що саме, коли з власної волі повертаю орендовану техніку — цілою та неушкодженою, зрозумілої відповіді так і не отримала. Лише кілька разів мені повторили, що це ціна за таку послугу згідно із прейскурантом. Так, наче встановив ті ціни хтось інший, а не вони самі, тож маю змиритися, бо буцімто нічого не вдієш. Щоправда, є альтернатива: можу вимкнути тюнер сама (якщо пошкоджу його при цьому, платитиму як за новий) і відвезти до найближчого сервісного центру. Але й там, мабуть, придумають, за що ще стягнути платню.

Ось такі вони, послуги від старого провайдера по-новому. Навіть рішення про відмову від них можна прийняти лише на платній основі за вже визначеним прейскурантом. Колись брала техніку в оренду — платила, а тепер щоб повернути її, теж маю заплатити. Із сумом згадала старий анекдот: «У вас тут вхід вільний? Так, вільний, заходьте, будь ласка… Але вихід платний!» Або, як кажуть, заходиш — не бійся, виходиш — не плач.