ПЕРСПЕКТИВА

На Волині в рамках державно-приватного партнерства знайшли ще один спосіб
заощаджувати на енергоносіях

Два десятиліття тому в Данії — чи не вперше у Європі — замислилися над тим, що бути залежними від імпорту нафти і газу небезпечно. Бо постійне коливання цін на вуглеводні не кращим чином відображається на економіці країни. Тому тут  почали шукати шляхи зменшення залежності від імпорту енергоносіїв. Одним із них стало виготовлення котлів, що замість дорого газу споживають гранули з тирси та відходів деревообробки. В пошуках надійних партнерів, з якими можна було б успішно розвивати новий бізнес, данці вийшли на литовців, спільно з якими й  започаткували випуск котлів нового покоління. У 2006 році вони з’явилися на литовському ринку. І відразу ж завоювали звання виробу року…

З легкої подачі посла

— У той період Надзвичайним і Повноважним послом України в Литовській Республіці працював нинішній голова облдержадміністрації Борис Клімчук. Він  і запросив групу волинських керівників приїхати у Прибалтику і подивитися, як живуть і господарюють литовці, — пригадує Анатолій Понікарчук,  на той час керівник колишнього «Ковельсільмашу». — Побачене  і почуте від литовців надзвичайно зацікавило. Розпочалися перемовини. Я погодився спочатку увійти в проект, а пізніше — і стати керівником новоствореного спільного українсько-литовського підприємства ТзОВ «Волинь-Кальвіс». Так через деякий час після тієї поїздки на карті Європи з’явився ще один виробник енергозберігаючого обладнання — у місті Ковелі. А постійне зростання ціни на газ в Україні краще за будь-яку рекламу  забезпечило попит на нові вироби. Нині майже два десятки представництв волинян у всіх регіонах держави  займаються реалізацією енергоощадних котлів.

Такий швидкий темп освоєння специфічної продукції для української «комуналки» може видатися неймовірним, якщо не враховувати того, що з литовської сторони партнерами волинян виступило ЗАТ «Кальвіс» (м. Шуляй), яке понад 12 років реалізує твердопаливні котли на європейському ринку і має там уже популярну торгову марку. Та й волиняни  працюють якісно, із врахуванням потреб замовника, й відповідально.

— Нині використовуємо найсучасніші європейські технології, в тому числі — розмітку і розрізання заготовок із використанням комп’ютерної техніки, — продовжує розповідь Анатолій Понікарчук. — Невеликий колектив, у якому працює сотня висококваліфікованих фахівців, торік допоміг перейти на економне опалення трьом тисячам власників приватних будинків. А ще — реалізував понад сотню промислових котлів потужністю від 100 кіловат до 5 мегават. Щоб читачу було зрозуміло: два котли по одному мегавату спроможні забезпечити теплом і гарячою водою весь господарсько-лікувальний комплекс типової райлікарні. Не дивно, що нещодавно Мінпромполітики визнало підприємство кращим вітчизняним виробником опалювальної техніки. Що й засвідчив відповідний диплом…

Заступник директора з комерційних питань литовського «Кальвіса» Саулюс Анцюкевічус розповідає волинським управлінцям, наскільки в нинішніх українських умовах твердопаливні котли ковельського виробництва вигідніші, ніж газові. Фото автора

Дали тепло, робочі місця, податки…

Попри успішний, здавалося б, розвиток бізнесу колектив «Волинь-Кальвісу» постійно шукає можливості для розвитку. А він можливий, зрозуміло, лише там, де є висока якість і швидка реалізація виробленої продукції. В тому числі бюджетним установам. Проте останнім знайти додаткові кошти для технічного переоснащення свого теплового господарства  зазвичай непросто. І тут ковельські виробники твердопаливних котлів запропонували своє ноу-хау.

— Суть його полягає в тому, що в рамках державно-приватного партнерства Ковельському професійному ліцею (ПТУ-7), з якого беремо студентів на практику, ми вирішили істотно зменшити витрати на опалення. До нашого втручання щорічно цей навчальний заклад витрачав на опалення 1,2 мільйона гривень, — ввів у курс нової справи голова об’єднання роботодавців Ковеля А. Понікарчук. — Оскільки грошей на переоснащення освітяни не мають, ми уклали з ними договір про модернізацію системи опалення за наш кошт. Під час його реалізації ТзОВ «Волинь-Кальвіс» у вигляді інвестиції в життєво потрібну справу виділило два твердопаливні котли відповідної потужності, збудувало котельню і підключило її до тепломережі. На себе ми також взяли створення дочірньої структури, яка й експлуатуватиме енергетичний об’єкт, забезпечення його паливом та експлуатацію. В результаті ми маємо збут власної продукції і стабільні надходження, а навчальний заклад тепер щорічно заощаджуватиме приблизно 200 тисяч гривень.

Вигідно? Безумовно! Адже зекономлені гроші освітянам тепер можна використати на вдосконалення навчального процесу, ремонти, впровадження в ньому інших енергозберігаючих заходів тощо.

Але й це ще не все. Якщо раніше отих самих 1,2 мільйона гривень за газ фактично слугували підтримкою «Газпрому» і  його структурам, то тепер ці кошти працюватимуть на Українську державу. Бо, по-перше, кошти профінансували вітчизняного виробника. По-друге, дали заводчанам робочі місця, а державі — податки і платежі до цільових фондів. По-третє, із введенням «петеушної» котельні  в місті волинських залізничників з’явилося ще десять робочих місць. І, по-четверте, котли ж працюють на місцевих видах відновлювального палива — некондиційній деревині, відходах деревообробки, торфобрикетах. Що, у свою чергу, створює попит на них, а відтак — потребу у створенні нових робочих місць.

Не останнім аргументом на користь новації є й те, що деревина, на яку така багата Волинь, на відміну від нафти і газу, є відновлювальним ресурсом.

Стало значно комфортніше

— Раніше ми отримували тепло від централізованої мережі комунального підприємства «Ковельтепло». Після пуску нової котельні в навчальних приміщеннях та в нашому гуртожитку — а це вісім тисяч квадратних метрів площі —  тепер значно  тепліше, — прокоментував новацію директор коледжу Сергій Антонюк.

До того ж, нині навчальний заклад має і теплу воду…

— Затрати на забезпечення дітей і педагогів теплом зменшилися на 15—20%. Реалізація цього проекту — це не тільки хороший приклад державно-приватного партнерства, до чого нас спонукають глава держави та уряд, а й відповідь на запитання, яке турбує багатьох бюджетників: «Як проводити реконструкцію опалення, якщо заклад не має грошей?»  — прокоментував непересічну подію голова Волинської облдержадміністрації Борис Клімчук, який теж приїхав на пуск екологічно чистої котельні. — Це проект, у якому працювати вигідно всім! Тепер варто подумати про реалізацію подібних і в інших бюджетних закладах. Бо маємо взірець, алгоритм, як діяти в таких ситуаціях…