З розгортанням російської агресії на Донбасі і втратою шахт на тимчасово не підконтрольних Україні територіях видобуток вугілля антрацитової групи знизився з 18 мільйонів тонн у 2014 році до 4,5 мільйона тонн у 2015-му.

Під загрозою часткової, а то й повної зупинки опинилася значна частина енергоблоків теплових електростанцій країни — головних споживачів низьколетких марок енергетичного вугілля: антрациту та пісного вугілля.

Із 14 потужних ТЕС, що працюють в об’єднаній енергетичній системі України, вугільні енергоблоки сімох ТЕС — Трипільської, Зміївської, Криворізької, Придніпровської, Луганської, Слов’янської та Миронівської не могли обійтися без поставок вугілля з Донбасу. Енергетичне вугілля антрацитової групи споживають ще й сім теплоелектроцентралей.

Постала потреба недешевого імпорту цього палива з-за кордону або переведення частини генеруючих потужностей на споживання вугілля газової групи, яке видобувають на підконтрольній Україні території поза зоною бойових дій, з одночасним збільшенням видобутку для забезпечення потреб електроенергетики у вугіллі цих марок.

Уряд задіяв усі можливі механізми для виходу із кризової ситуації. Варіант з переведенням ТЕС на використання вугілля газової групи з огляду на збільшення його видобування в Україні, звісно, був найбільш прийнятним та перспективним.

Тим часом у зв’язку з гострим дефіцитом антрациту частина теплових електростанцій, зокрема найпотужніша електростанція в Харківській області та одна з найбільших в Україні,  перейшли на режим роботи одним енергоблоком, що спричинило віялові відключення електрики й поставило під загрозу постачання тепла в населені пункти.

Перед селищем Слобожанське на Харківщині (до 2016 року Комсомольське), де 17 тисяч жителів, також постала небезпека залишитися повністю без тепла, оскільки подати його було більш нізвідки.

Узяти відповідальність на себе

Апологети «руского міра», розробляючи план гібридної війни з нашою країною, передбачливо розрахували вектори підступних ударів по незалежності й цілісності України, серед яких один з найголовніших —  енергобезпека. Адекватна і своєчасна технологічна відповідь завдала удару по загарбницьких намірах агресора.

Харківське підприємство «Котлотурбопром», один з основних напрямів діяльності якого — виробництво та модернізація котельного обладнання для ТЕС і ТЕЦ, із самого початку перебоїв та зростання дефіциту антрацитового вугілля у 2015 році ініціювало, розробило й запропонувало до впровадження на практиці концепцію переведення вугільних енергоблоків на спалювання непроектного вугілля газової групи.

«Складність цієї проблеми, — каже  генеральний директор Котлотурбопрому Олександр Грєховодов, — не лише в технологічній площині, а й у психологічній. Узятися за її розв’язання — означає чітко усвідомити особисту відповідальність за безпеку ТЕС від вибухів, знайти ефективний варіант кооперації підрядників і врешті зважитися на подолання бюрократичних перепон, яких у нашій країні ще ніхто не скасував».

Як пояснив Олександр Грєховодов, заміна низькореакційного антрациту на легкозаймисте високовибухонебезпечне газове вугілля потребує проведення протипожежних заходів не тільки в котельному цеху, а й на тракті приймання, подачі, приготування вугілля. Під час переведення ТЕС з антрацитових марок вугілля на газові необхідно реконструювати системи пилоприготування, паливоподачі, обладнати нову систему вибухо- і пожежобезпеки, замінити або реконструювати пальники, визначити умови виходу і відкладання золи на поверхнях нагрівання. Таких технологій на той час не існувало.

За словами гендиректора, без підтримки Харківської обласної державної адміністрації та компанії «Центренерго» навряд чи вдалося б досягти позитивного результату. Тим паче, що попервах доводилося працювати на власний страх і ризик та розраховувати лише на власні кошти підприємства. А на запитання, чи не можна було б запозичити проект за кордоном, Олександр Миколайович коротко відповів, що, звичайно, подібні технології працюють у Європі, але на той час  вирішальними були і швидкість упровадження, і помірна його вартість.

«Якщо перший проект 2-го блока Зміївської ТЕС нам обійшовся в 200 мільйонів гривень, то вартість його закордонного аналога була б виражена такою самою цифрою, тільки в євро», — зазначив Олександр Грєховодов.

Утім, до створення проекту ще пролягала терниста дорога. Найголовніше — довести в Міністерстві енергетики та вугільної промисловості життєспроможність і перспективність задумок фахівців Котлотурбопрому, якими вже стали опікуватися і ХОДА, і Центренерго.

На розширеному засіданні Міненерговугілля за участю представників галузевої науки в особі інститутів проблем машинобудування та вугільних енерготехнологій НАН України, Ради національної безпеки та СБУ було дано дозвіл на початок робіт.

Унікальні технічні рішення

Перший контракт зі Зміївською ТЕС через систему ProZorro Котлотурбопром уклав у серпні 2016 року. Згідно з умовами, енергоблок №2  потужністю 200 МВт мали запустити на непроектному вугіллі вже через дев’ять місяців.

Фахівці філії ХЦБ «Енергопрогрес» ТОВ «Котлотурбопром» за найкоротші терміни розробили концепцію та унікальні технічні рішення, що не мали аналогів, з переведення енергоблоків 200 МВт на непроектне паливо. Тоді Олександр Грєховодов після робочої наради з працівниками ФЦКБ та провідними фахівцями підприємства ухвалив, як згодом довів час, єдино можливе рішення: не чекати завершення всього  проекту, а взятися до реконструкції 2-го блока Зміївської ТЕС поетапно. Після розроблення завдання на проектування з нуля, визначення і затвердження проектних рішень ФЦКБ почало розробляти технічний проект і давати завдання супідрядним організаціям. За кожен аркуш проекту, за кожну ділянку роботи вводили персональну відповідальність з розумінням наслідків і обов’язковими підписами кожного відповідального працівника. Усе як на війні. Цього разу — війні мізків і технологій за енергетичну безпеку України.

Вона вже не перша в житті Олександра Грєховодова. Приймати сміливі, можливо, й ризиковані, але відповідальні рішення він звик ще в Афганістані. Брати на себе відповідальність, а не чекати стало стилем роботи всього колективу Котлотурбопрому.

«Найскладнішим завданням у переведенні першого блока Зміївської ТЕС на газове вугілля було налагодження безперебійної чіткої роботи підрядників. А це понад півдесятка організацій, задіяних на монтажі обладнання, розробленні та встановленні системи контролю і керування, виконанні електромонтажних робіт», — розповідає керівник проекту головний інженер ТОВ «Котлотурбопром» Олег Бузевич.

За його словами, до реконструкції енергоблока №2 було залучено більш як 1000 осіб. Працювали у три зміни, без вихідних і перекурів. Усього ж під час реконструкції двох енергоблоків першої черги було встановлено 560 тонн обладнання, виготовленого в цехах Котлотурбопрому. Замість відведених контрактом дев’яти місяців перший енергоблок потужністю 200 МВт Зміївської ТЕС запрацював на газовому вугіллі через п’ять.

Також зі значним випередженням графіків робіт було введено в дію переобладнані для спалювання газових марок вугілля замість антрациту енергоблоки №5 і №6 Зміївської ТЕС потужністю 200 МВт кожний, розроблено технічний проект переведення на газове вугілля енергоблока №1. Енергобезпеку для харківського регіону і тепло для селища Слобожанське було забезпечено повністю, а Єдина енергетична система України отримала додаткових 600 МВт.

Один орден на всіх

Вдалий експеримент із переведення Зміївської ТЕС на спалювання вугілля газової групи поклав початок реконструкції інших проблемних теплоелектростанцій країни.

За словами президента Енергетичної асоціації України Василя Котка, пріоритетне використання блоків ТЕС на газовому вугіллі стимулює підприємства до відмови від імпорту антрациту і сприяє нарощуванню обсягів власного видобутку. Адже в імпорті ніхто не зацікавлений, він не в наших національних інтересах.

«На лютий цього року за участі підприємства «Котлотурбопром», що входить до корпорації «Маст-Іпра», на використання газового вугілля переведено сім енергоблоків ТЕС сумарною потужністю 1200 МВт, тривають роботи ще на двох енергоблоках», — розповідає Олександр Грєховодов.

«Услід за Зміївською ТЕС за зверненням керівництва  найбільшого енергетичного холдингу України «ДТЕК» наше підприємство почало переводити на газове вугілля чотири енергоблоки Придніпровської ТЕС,  — доповнює генерального директора керівник придніпровського та криворізького проектів В’ячеслав Чупира. — На Придніпровській ТЕС ми фактично вбудовували нове тепломеханічне обладнання в інфраструктуру старих блоків — №7 і №8, де не обійшлося без помилок, які під час подальших робіт ми врахували. На блоках №9 та №10 встановили вже доопрацьоване обладнання. Навіть нові пальники, що дають змогу знизити емісію небезпечного оксиду азоту, а це заміна понад 200 тонн складних металевих конструкцій. До того ж, для оперування новими пилосистемами силами компаній «Іпра-Софт» та «ЕМВ-енерго» на енергоблоках встановили автоматизовані системи керування технологічним процесом на базі устаткування фірм Schneider Electric та Emerson і виконали протипожежні заходи. Далі — Криворізька ТЕС, яка має сім блоків по 300 МВт. У 2019 році буде переведено на газове вугілля перший блок».

Придніпровська станція із квітня 2018 року повністю перестала використовувати антрацит, що знизило загальні обсяги імпорту на 700 000 тонн. Якщо середня ціна $105—110 за тонну, економія коштів становила майже $75 мільйонів. Фактично Придніпровська ТЕС стала першою великою станцією, яку повністю переведено на газове вугілля.

Такі проекти ще актуальніші, оскільки Придніпровська електростанція забезпечує теплопостачанням майже третину міста Дніпра, а переведення на газове вугілля двох котлів Миронівської ТЕС забезпечило енергопостачання смт Миронівське поблизу зони розмежування на Донбасі.

Найбільш проблемною залишається антрацитова Луганська ТЕС на шість блоків, яка через бойові дії опинилася в енергетичному острові й має лише один шлях підвезення вугілля — залізницею з боку російського кордону. Отож планувати переведення цієї станції на вугілля марки «Г» можна лише після того, як український уряд та Укрзалізниця ухвалять рішення про будівництво нової гілки залізниці на українській території.

Завдяки проекту з переведення енергоблоків ТЕС, спроектованих для спалювання антрациту,  на споживання вугілля газової групи, нині в усій Україні горить світло та немає віялових відключень. Він уже працює на Зміївській і Придніпровській ТЕС. Тривають роботи на Криворізькій. Ми змогли обійтися без луганських і донецьких антрацитів, використовуючи дніпропетровське і волинське вугілля. Це і є енергонезалежність України.

Як зазначила голова Харківської облдержадміністрації Юлія Світлична під час зустрічі з колективом Котлотурбопрому, підприємство має змогу розширювати портфель замовлень і обсяги виробництва, виходячи на нові ринки. Вона повідомила, що можливостями Котлотурбопрому зацікавилися європейські партнери, яким голова ХОДА презентувала підприємство.

А зустріч була особливою. Юлія Світлична передала державну нагороду — орден «За заслуги» III ступеня генеральному директорові підприємства Олександрові Грєховодову, який, приймаючи нагороду, наголосив, що цей орден належить усім працівникам підприємства і кожному з них зокрема.