РЕАЛІЇ

Торік роботу знайшов лише кожен другий  випускник-залізничник, хоча виробничу практику  пройшли понад 4 тисячі осіб 

Крилатий вислів доби соціалізму про те, що кадри вирішують все, актуальний і нині. Щоправда, в наш час з підготовкою фахівців часто не вгадують: випускають надлишок одних, водночас створюючи дефіцит інших. І винна в цьому не лише держава, а й самі майбутні спеціалісти та їхні батьки, які попри все обирають замість затребуваного фаху — популярний.  Тож не дивно, що за таких умов працевлаштування перетворюється в неабияку проблему. Приміром, у залізничній галузі торік пройшли виробничу практику понад 4 тисячі студентів, а роботу знайшли лише 2200 випускників вишів. Причому 1,7 тисячі  з них — молоді фахівці, що навчалися за цільовим направленням залізниць.

Теоретичні знання не просто застосувати на практиці. Фото Oлександра ЛЕПЕТУХИ

Хто і як готує фахівців

Основних профільних вишів III-IV рівня акредитації, які забезпечують галузь фахівцями,  три: Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту, Українська державна академія залізничного транспорту в Харкові та Державний економіко-технологічний університет у Києві. Вони готують бакалаврів, спеціалістів та магістрів. Молодших спеціалістів випускають 13 навчальних закладів першого рівня акредитації (це колишні технікуми, перейменовані в коледжі). Усі разом вони готують значно більше фахівців (приблизно у 2-2,5 раза), ніж це потрібно для шести залізниць та понад 30 промислових підприємств галузі.

Щоправда, зазначає заступник начальника головного управління кадрової та соціальної політики Укрзалізниці Сергій Шара, бувають такі роки, обумовлені демографічною кризою, що студентів бракує. Співвідношення бюджетників і контрактників приблизно 50:50. Ще років 10 тому, коли був кадровий голод, підприємства платили за підготовку фахівців для себе. Нині це виняток з правила.

— З 2004 року функціонує порядок цільового направлення на навчання до вишів для молоді, яка проживає в сільській місцевості (квота до 50% державного замовлення), — пояснює він. — У такий спосіб залізниці забезпечують кадрами свої віддалені підрозділи. Та й загалом приглядаються до своїх майбутніх працівників ще на студентській лаві. Навіть почали практикувати такий спосіб працевлаштування: найкращим студентам після їх вступу на рівень спеціаліста або магістра пропонують двосторонні договори. А це не лише додаткові освітні програми, проходження оплачуваної практики, допомога при дипломному проектуванні, а й щомісячна матеріальна допомога та гарантія отримання робочого місця, відповідного рівню освіти.

Найпопулярніша і найзатребуваніша  професія — організація перевезень та управління на залізниці (конкурс на державне замовлення сягає 4-5 осіб на місце). Автоматика та автоматизація на транспорті також у фаворі. Спеціальності, де робота важча й умови праці гірші, мають менший попит. Це передусім колійники та працівники з обслуговування рухомого складу.

За словами С. Шари, щорічно всі види практики проходять близько 6 тисяч майбутніх залізничників. На підприємствах вони оволодівають сучасними методами,  формами та знаряддями організації праці на залізничному транспорті. У майбутніх спеціалістів формуються професійні вміння та навички для самостійної роботи у виробничих умовах. Кожному практиканту надається можливість отримати максимальний обсяг знань та навичок відповідно до його освітньо-кваліфікаційного рівня — молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста та магістра.

Усі три види практики (навчальну, виробничу та переддипломну) студенти проходять згідно з договорами, що укладаються між вишами та залізничними підприємствами. Тих, хто отримав схвальні відгуки та характеристики від керівників підприємств, ставлять на облік як потенційних кандидатів для працевлаштування після закінчення навчання. Для тих, хто навчався за цільовими направленнями, організовують практику на вакантних робочих оплачуваних місцях у підрозділах майбутнього працевлаштування.    

Жінкам  не всюди  тут дорога

Робітників для галузі готують і професійно-технічні училища, з якими залізниці працюють на договірних засадах. Замовлення невеликі, адже в системі Укрзалізниці побутує практика підготовки кадрів на  виробництві. Власне кількість таких фахівців (з первинною підготовкою) щороку скорочується. Зате дедалі частіше виникає потреба в підвищенні кваліфікації та перепідготовці робітників.

— Система з підвищення кваліфікації діє давно і є досить розгалуженою, — наголосив С. Шара — Робітники проходять її на виробництві та в галузевих ПТУ, які нині називаються центрами професійного розвитку персоналу. Керівники та фахівці середньої і вищої ланки можуть підвищувати свій професійний рівень і на виробництві, і на базі вишів з відривом від виробництва.

Скажімо, на Придніпровській залізниці лише торік підготовку та перепідготовку за новими і суміжними професіями пройшли 2149 залізничників, з них 996 — у Дніпропетровському та Марганецькому центрах професійного розвитку персоналу. Причому 965 — освоїли нові професії безпосередньо на виробництві, решта — в Золотоніській технічній школі Укрзалізниці та інших профільних навчальних закладах. Ще більша кількість  залізничників (7809) підвищили свою кваліфікацію. Що ж до реорганізації, яка триває в галузі, то вона не має нічого спільного зі скороченням. Відбувається оптимізація штатів. Фахівців не вивільняють, а перенавчають або ж переводять на інші підприємства.

А гендерної рівності на залізниці дотримуватися неможливо, переконаний С. Шара. Адже йдеться про важкі і шкідливі умови праці, де не місце жінкам. Окрім того, на багатьох посадах дозволено працювати виключно особам чоловічої статі. Приміром, електромонтером контактної мережі, машиністом та помічником машиніста, монтером колії, оглядачем-ремонтником вагонів, провідником по супроводженню вантажів на відкритому рухомому складі, регулювальником швидкості руху вагонів, складачем та помічником складача поїздів…  Загалом у галузі працює понад 223 тисячі чоловіків (це 60%  загальної кількості). Причому на посадах керівників та фахівців — 47 тисяч.