— Ця новенька пожежна машина — наша захисниця і предмет гордості. Нещодавно придбали її за 800 тисяч злотих — так вирішила громада, — не приховує позитивних емоцій війт невеликої польської гміни Домбрувка, що неподалік Варшави, Радослав Коженьовський. — Утім, їй уже кілька разів довелося не те, щоб гасити — я б сказав, вчасно запобігати пожежам, а це надзвичайно важливо.
Зауважте, в децентралізованій Польщі система пожежної охорони працює на повітовому (в нашому розумінні районному) рівні. Однак це аж ніяк не заважає розвитку потужного громадського руху пожежників. 800 тисяч злотих (це 5,5 мільйона гривень), які витратила згадана громада на придбання нового красеня-автомобіля, — чудове тому підтвердження. Але в цій гміні, яка налічує 8 тисяч жителів, аж 8 добровільних пожежних команд!
Мундир пожежника носять гордо
Річ у тім, що в Польщі здавна існує, так би мовити, культ пожежника-добровольця. Він виник сотню років тому, коли частина Польщі входила до складу Галичини. Тоді сільська молодь мала традицію тримати себе в добрій фізичній формі й одночасно бути потрібною для громади: словом, вогнеборці звучало і гордо, і престижно. Змінювалися кордони держав — незмінним залишався (особливо в сільській місцевості) культ хлопця в пожежному мундирі, який рятує тих, хто поруч із ним.
До речі, й після розпаду так званого соцтабору, коли в Польщі занепали будинки культури (знайома картина, чи не так?) своєрідними центрами дозвілля стали… непідвладні жодному ідеологічному впливу пожежні осередки. Ви не повірите, але й сьогодні, маючи вже сучасний Будинок культури, зведений за кошти Євросоюзу, жителі Домбрувки на дозвіллі збираються у пожежних центрах. Нещодавно, до речі, відзначили 100-річчя добровільного пожежного руху, який у Польщі має навіть свої прапори. Тамтешня молодь вважає за честь одягнути мундир пожежника-добровольця і виконує цю роботу на волонтерських засадах у позаробочий час.
Бачила, як торік голова громадської організації «Кореччина» Борис Дицяк супроводжував на свою малу батьківщину пожежну машину, яку подарували для району друзі з Люблінського повіту, бо для себе придбали сучаснішу.
— Машина нині на службі в Невіркові (Корецький район Рівненщини) і вже, до речі, врятувала не одне життя, — каже Борис Дицяк. — Бо головне сьогодні навіть не в тому, що в нас немає хлопців, які були б пожежними-волонтерами, а в коштах для технічного забезпечення таких команд. Ось і викручуємося, як можемо: то поляки передарують, то хтось із депутатів допоможе. Так, децентралізація дає громадам певні можливості, але чи всі захочуть ними скористатися саме для розвитку добровільного пожежного руху?
Вочевидь, не всі. Хоч велосипед винаходити не треба: в тій таки Польщі добровільний пожежний рух цілком нормально співіснує з державною пожежною охороною, яку забезпечує повітовий рівень.
Гуртом і вогонь легше приборкувати
Тому цілком зрозумілі наміри українського уряду створити вже цього року 271 місцеву пожежну команду, що працюватиме в об’єднаних територіальних громадах. І це лише перший крок у реалізації стратегії реформування Державної служби з надзвичайних ситуацій на 2017-2020 роки, яку Кабмін щойно схвалив на засіданні 25 січня. Її мета — перехід від державного контролю у сфері пожежної та техногенної безпеки до ефективної системи запобігання та профілактики пожеж. Причому ставка — на додатковий фінансовий ресурс, який отримують громади внаслідок реформи децентралізації.
На Рівненщині найактивніші місцеві пожежні команди працюють у Костопільському та Сарненському районах.
Ось приклад: хлопці в мундирах із села Великий Мидськ Костопільського району 23 січня врятували від пожежі, що виникла в приватному обійсті опівночі, господаря та не допустили знищення самого будинку. Бачили б ви сльози радості на обличчі старенького — живий! Вправна пожежна команда з трьох чоловіків діє тут не один рік, за роботу вони отримують певне заохочення з бюджету громади.
Активно створюють пожежні команди в Рівненському районі: в селі Грушвиця, наприклад, за підтримки депутата районної ради Юрія Супрунюка, який придбав пожежну машину. А народний депутат Василь Яніцький долучився до створення місцевої команди в селі Сварицевичі Дубровицького району. Бо гуртом, як кажуть, і батька легше бити.
Утім, як на мене, є ще один важливий нюанс: у Польщі люди живуть вже у відносному достатку, тому вільний час радо присвячують такому, можна сказати, хобі. У нас замість хобі — поки що важка праця заради виживання. Тому й немає впевненості, чи набере масовості рух вогнеборців-волонтерів, чи прийдуть вони в громади. Причому не номінально — реально, так, щоб на них можна було покластися, а не лише відзвітувати перед урядом про виконання рішення.
ПРЯМА МОВА
Сергій КРУК,
начальник головного управління ДСНС
у Рівненській області:
— Нині на Рівненщині створено 61 підрозділ місцевої пожежної охорони загальною чисельністю 259 осіб. На озброєнні в сільських вогнеборців 63 пожежні автомобілі, 9 мотопомп, інше обладнання. Лише торік місцева пожежна охорона ліквідувала в області 229 пожеж. Там, де громади розуміють необхідність цієї роботи, знаходять і відповідний фінансовий ресурс, який отримують завдяки реформі децентралізації. Наша служба надає місцевим командам усебічну методичну та організаційну допомогу: зокрема безкоштовно навчаємо сільських пожежників, обслуговуємо техніку, яка є в їхньому розпорядженні, забезпечуємо захисним одягом та спорядженням. Загалом для надійного захисту жителів області від вогняної стихії необхідно створити ще 81 підрозділ місцевої пожежної охорони. І ми це зробимо, об’єднавши зусилля влади та громади.
До речі, нещодавно до нас приїздили польські вогнеборці, які поділилися досвідом створення добровільних пожежних центрів, зокрема в громадах Рівненського району.
Ми в Google+