Приводом до цієї розмови стала подія міжнародного значення: Європейський комітет виробників вина звернувся до Президента України з листом, у якому зазначає важливість запровадження національного Дня вина в Україні. У цьому листі генеральний секретар Європейського комітету виробників вина Ігнасіо Санчес Рекарте зауважує: більшість європейських країн щорічно святкують День вина, це свято — спосіб підтримання тисячолітньої культури виноробства та підвищення обізнаності про помірне споживання якісного вина. За його словами, запровадження цього свята в Україні піде на користь як місцевій виноробній галузі, так і споживачам.

Про перспективи виноробної галузі нашої країни «УК» розпитав генерального директора Української корпорації по виноградарству і виноробній промисловості «Укрвинпром» Володимира КУЧЕРЕНКА.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вино віком вісім тисяч років знайшли в Грузії

Генеральний директор Української корпорації по виноградарству і виноробній промисловості «Укрвинпром» Володимир Кучеренко.

УК:  Такий лист європейців свідчить про визнання продукції українських виноробів у світі й налагоджену міжнародну співпрацю. Членом яких міжнародних організацій виноробів є наша країна і яку роботу з ними проводять?

— Для впровадження в Україні найкращих міжнародних практик виноградарства та виноробства наша країна повинна стати членом міжурядової Міжнародної організації з виноградарства і виноробства (OIV). Нині єдиний представник України в OIV — корпорація «Укрвинпром», яка бере участь у заходах OIV як експерт Міжнародної федерації вин і алкогольних напоїв (FIVS). Членство на національному рівні в OIV для нас як виноградно-виноробної держави дуже важливе, адже ця організація надає рекомендації для галузей виноградарства та виноробства, які ухвалює міжнародне співтовариство. «Укрвинпром» — член Європейського комітету виробників вина (CEEV), що дає нам доступ до нововведень і тенденцій європейського ринку.

Вважаємо перспективним та необхідним для розширення ринків збуту виноградно-виноробної продукції українського виробництва, а відповідно збільшення потужностей підприємств, підвищення податкових відрахувань до бюджету та збільшення робочих місць долучитись до Світової торговельної винної групи (WWTG). Спільна участь представників уряду та промисловості в нарадах спрямована на забезпечення вільного обміну інформацією між секторами та кращого розуміння стану міжнародних торговельних ринків, спільних дій щодо усунення торговельних бар’єрів між членами товариства, до якого входять Аргентина, Австралія, Канада, Чилі, Грузія, Нова Зеландія, Південна Африка, Сполучені Штати Америки та ін. Вступ до організації безкоштовний, членство у ній не передбачає жодних внесків, але бюрократичні перепони поки що стоять на шляху України до членства в цій організації.

УК:  Як реалізується експортний потенціал виноробної галузі, які його обсяги, географія та можливі напрямки розширення?

— На сьогодні експортний потенціал українських вин можна оцінювати як великий. Хоч варто зазначити, що, попри широку географію їхнього постачання, існує необхідність розширення наявності української виноградно-виноробної продукції на закордонних ринках.

За даними Державної служби статистики України, торік було експортовано вина 3157,2 тис. декалітрів на понад 24,7 мільйона доларів США. Зокрема 78,5% — експорт виноградних вин до країн СНД, 17,2 — країн Азії, 1,9 — Європи, 0,4 — Америки; 0,1 — Африки, 0,01 — Австралії й Океанії, 1,9 — до інших країн. Експортовано вина ігристого 236,1 тис. декалітрів на понад 6,5 мільйона доларів. У країни СНД — 52,6% загального експорту, країни Європи — 20,5, Азії — 14,5, Америки — 1,9, Африки — 1,5; в Австралію — 0,04, до інших країн — 8,9.

Географія експорту виноробної продукції цього року майже не відрізняється від торішньої.

УК:  Чи достатньо сприятлива державна політика для розвитку виноробства і яких нормативних документів та адміністративних заходів потребують такі виробники від влади?

— Виноградарство і виноробство — національні галузі з великими потенційними можливостями, історичними традиціями, значним кадровим та науковим потенціалом. Однак останніми роками через наявність серйозних проблем галузь зазнала істотного економічного спаду. Площі під виноградниками стрімко скорочуються й налічують на сьогодні 44 тисячі гектарів, що учетверо менше порівняно з 1990 роком. Тепер виноградно-виноробна галузь переживає найскладніший період за всю історію й потребує виваженої та системної державної політики управління і підтримки.

Для цього насамперед потрібно розробити дорожню карту, щоб визначити першочергові завдання. Галузь потребує нових насаджень та доведення обсягів виробництва винограду до рівня потреб населення й виноробства, щоб не імпортувати.

Крім того, непосильний тягар для виробників — незбалансована акцизна політика. Адже не встигли винороби звикнути до нового акцизу на алкогольні напої, як починаються дискусії щодо його чергового підвищення. А його послаблення та прогнозованість у перспективі, зі збільшенням обсягів виробництва та продажу, могли б дати більші відрахування до бюджету.

УК:  Щодо контролю якості напоїв, які реалізують у торговельних мережах України. Чи не шкодить ситуація іміджу національного виробника на внутрішньому ринку? Як можна поліпшити контроль?

— Нині контроль якості продукції у торговельних мережах неоднозначний. Великі мережі цінують свою репутацію і під час оформлення договорів на постачання продукції вимагають сертифікати якості та інші документи, що підтверджують безпечність і гарантують якість товару, адже несуть відповідальність за товар, який продають. А в малих мережах відбувається невідомо що. Тому і трапляються непоодинокі випадки отруєння алкогольною продукцією, на які держава знову ж таки не звертає уваги. Загалом тенденції, які спостерігаються у нашій галузі, досить тривожні, їх тривалий час ігнорують відповідальні за це контролюючі органи.

Якість продукції буває різною. Можу з упевненістю стверджувати, що якість українських вин не поступається іноземним аналогам, а інколи й перевищує їх. Це неодноразово підтверджувалося під час засідань професійної дегустаційної комісії, які проводить корпорація «Укрвинпром», закуповуючи для цього українські та іноземні зразки у торговельних мережах.

УК:  Як оцінюєте результати підписання Президентом закону, який для невеликих виробників вин з власної сировини скасовує ліцензію на оптовий продаж алкоголю?

— Позитивне для нас насамперед саме підписання цього закону, адже це означає, що владі не байдуже до виноградно-виноробної галузі. І це дає надії, що винороби можуть очікувати подальших зрушень, зокрема спрощення процедури отримання ліцензії на виробництво. Таку ліцензію винороби через бюрократію можуть отримувати роками. Тож скасування ліцензії на оптовий продаж алкоголю — це добре, але добре для тих виробників, які вже мають ліцензію на виробництво. А процедура отримання ліцензії на виробництво дуже забюрократизована.

У Верховній Раді зареєстровано депутатський законопроект №6693, який, на думку авторів, покликаний розв’язати цю проблему. Корпорація «Укрвинпром» активно долучалася до розроблення, обговорення, надання пропозицій та зауважень до цього законопроекту ще до реєстрації його у парламенті. Але вважаємо, що він потребує істотного доопрацювання, про що ми ще у червні повідомляли авторів. Окремі його положення не узгоджуються між собою, документ містить і фактичні помилки. Наприклад, в ньому нечітко прописано декларативний принцип отримання ліцензії на виробництво.

Також у документі вказано, що фальсифікована виноробна продукція підлягає утилізації, знищенню або знешкодженню власником. Що за привілеї за фальсифікацію продукції? Лише утилізація, знищення, а штрафна санкція де? Тут тісний зв’язок з безпечністю та якістю продукції, що може призвести до летальних наслідків. Тому важливо цей законопроект довести до ладу, інакше в подальшому винороби можуть отримати нові бар’єри в роботі через нечітке трактування закону.

УК:  Повернімося до запровадження Дня вина. Це не забаганка європейців, а давня мрія вітчизняних виноробів. Яким мало б бути це свято?

— Корпорація «Укрвинпром» спільно з Торгово-промисловою палатою України цього року звернулася до Президента із проханням запровадити День виноградаря і винороба. Сподіваємося на його підтримку. До того ж вважаємо, що столове вино в Україні потрібно зарахувати до продуктів харчування, як у всьому світі, і вивести з переліку підакцизних товарів.

На жаль, у нашій країні нема культури споживання алкогольних напоїв, тому її слід створити. Ось для цього і треба запровадити свято. Це означало б підтримку та бажання консолідувати галузь на державному рівні, вшанування праці тисяч робітників, які працюють на виноградниках. Особливо це стосується виноградарських регіонів, де галузь має велике соціальне значення, стабільно забезпечуючи населення роботою.

Володимир КОЛЮБАКІН,
«Урядовий кур’єр»

ДОВІДКА «УК»

За даними Держстату, за 8 місяців 2017 року було експортовано вина виноградного — на понад 19,7 мільйона доларів, вина ігристого — на понад 3,4 мільйона, коньячної продукції — майже на 6,5 мільйона. Географія експорту виноробної продукції така сама, як торік.

ДОСЬЄ «УК»

Володимир КУЧЕРЕНКО. Народився на Київщині, має два дипломи про вищу освіту: з іноземних мов та інженера-технолога за спеціальністю «Технологія бродильних виробництв і виноробства». Закінчив аспірантуру на кафедрі державного управління Національного аграрного університету.

У корпорації «Укрвинром» пройшов шлях від начальника відділу до генерального директора. Стажувався за спеціальною програмою SABIT міністерства торгівлі США «Вино: маркетинг і розширення збуту для західної Євразії та Кавказу».

Має два патенти на винаходи: на спосіб виробництва віскі та спосіб виробництва цукро- і кислотовмісного алкогольного напою. Обіймає посаду директора Наукового центру «Український інститут винограду та вина». З 2016 року — заступник голови громадської ради при Міністерстві аграрної політики та продовольства України. Заслужений працівник промисловості України.