Усе почалося майже рік тому. Перед тим, як розгорілися події в Криму, до військової частини Миколаєва надійшло кілька БТРів, знятих з консервації. Їх переобладнали та розподілили по ротах. «Коли я серед них шукав за номером свій БТР, то відразу вловив очима один із них, він ніби світився, — каже Сергій Танасов, командир БТР. — Виявилося, що саме він і є наша нова машина, з якою ми працюватимемо. Переконаний, що техніка — це не просто шмат заліза, вона наче жива істота». Тоді, згадує Сергій, чомусь з пам’яті виринув друг Борис, з яким ми служили в Іраку. Так цій машині дісталося ім’я друга, яке й прижилося як «Борька».
Відтоді БТР став своєрідним охоронцем, який часто рятував життя хлопців, що воюють у зоні проведення АТО. За весь цей час «Борька» добряче змінився — завдяки волонтерам з Миколаївського тепловозоремонтного заводу обзавівся протикумулятивними екранами. Всередині його прикрашає безліч дитячих малюнків, листів, оберегів. А спереду на решітці з’явилася підкова, яку знайшли бійці. «Борька» не тільки служить нам вірою і правдою, а й реально береже життя, — розповів Сергій Танасов. — Хочете вірте, хочете ні, але вже з досвіду знаємо: якщо він раптом «не хоче йти» на завдання, це означає смертельну небезпеку. Так було, коли після недавнього та якісного ремонту і обварювання на заводі по дорозі на завдання наш БТР раптом відмовився їхати. До того ж перед виїздом він тільки-но пройшов техконтроль, і все було на відмінно».
Поки хлопці шукали причину поломки, на завдання відправили інших бійців. А згодом з’ясувалося, що вони потрапили під страшний обстріл. На жаль, вижили не всі. Ще приклад. Їхала команда БТР на чолі колони, супроводжувала вантаж. Щойно дісталися до небезпечної точки, «Борька» різко зменшив швидкість — що не робили вояки, але розігнатися більше ніж на 20 кілометрів за годину так і не змогли. Таке несподіване «зависання» сталося ще у кількох машин. Так і тягнулися колоною, переживаючи, що не зможуть вчасно доставити вантаж. Виявились, що ті, хто їх обігнав, потрапили під шквальний вогонь. Сергій Танасов переконаний, що «машини, як і люди, не хочуть гинути і часто поводять себе по-розумному».
Бійці вважають, що листи, малюнки, подарунки, різні дрібнички, особливо — зроблені руками дітей, мають неабияку силу. «Ми щиро дякуємо за них, — продовжує хлопець. — Ніколи їх не викидаємо, все носимо і возимо з собою. Впевнені, що вони мають надприродну енергетику, справжні обереги! Ми БТР всередині обклеїли дуже щільно, а те, що не вміщується, складаємо окремо. З такою підтримкою нам нічого не страшно».
З бійцями познайомилися на тепловозоремонтному заводі, коли ті пригнали на ремонт та установку протикумулятивних екранів кілька БТРів. «Тоді ж дізналися і про «Борьку», справді прикипіли до нього всією душею, — розповідає директор заводу В’ячеслав Симченко. — Ця машина стала першим БТРом з ім’ям, згодом і решта перейняли почин. Тепер постійно підтримуємо зв’язок з хлопцями, намагаємося допомагати їм не тільки в ремонті техніки».
Зараз командир «Борьки» Сергій Танасов ще проходить в Миколаєві курс реабілітації після отриманого поранення, опікується громадською організацією «Спілка військовослужбовців», активно займається захистом прав бійців АТО. «Борька» ж служить у зоні Антитерористичної операції, чекає свого командира і продовжує захищати хлопців.
Ми в Google+