Звичайно, обираючи у 2015 році Артема Кухаренка, тоді ще студента, сільським головою, жителі Подільського ризикували. Хоч ризик був виправданий: односельці добре знали працьовиту інтелігентну сім’ю Кухаренків, а сам Артем завжди був на видноті — то виступав у художній самодіяльності на сільській сцені, то організовував спортивні змагання, дозвілля молоді. Ризикував і сам Артем, адже відповідальна у селі виборна посада багато до чого зобов’язує. Передусім — віддавати інтересам громади всі сили, знання, вміння, час. Однак якщо бажання допомогти рідному селу й переповнювало його, то практичних знань, досвіду розв’язання численних проблем, зрозуміло, бракувало. До того ж він закінчував навчання у Черкаському державному національному університеті, що також потребувало чимало зусиль і уваги.

Гроші на ремонт шляхів наспівали

Проте вже нині, коли він не тільки одержав у виші диплом з відзнакою, а й зробив перші важливі кроки на шляху до свого становлення як лідера сільської громади, усвідомлює, як багато ще потрібно працювати, щоб усі аванси, які дали йому виборці, виправдати. Люди, які доброзичливо ставляться до його зусиль, чим можуть допомагають молодому керівникові, з радістю відзначають добрі зміни, які відбулися останнім часом. Зокрема в клубі, де раніше в зимовий період не можна було зігрітися, тепер нові вікна, електричне опалення. Роботу, яку розпочали ще за колишнього керівництва села, успішно завершено.

У місцевій школі вам розкажуть про підключений інтернет та косметичний ремонт, нові вікна і двері, нові парти. А в дитсадку покажуть нові ліжечка та іграшки, про що також потурбувалася громада. Уже вкриваються ніжним листячком молоді деревця, тисячу яких посадили торік жителі села, щоб поліпшити стан довкілля. У центрі Подільського з’явився безплатний Wi-Fi, а у відремонтованому будинку культури незабаром запрацює кінотеатр і тренажерна зала. На вулицях повністю відновили освітлення.

Однак найбільше сільського голову непокоять дороги. Каже, час покінчити із цим середньовіччям — вибоїнами та проваллями. Та й виборці такої самої думки. Проте в дірявій бюджетній кишені села коштів на дорожні роботи замало.

«Розв’язуймо проблему комплексно, — запропонував хтось із членів виконкому. — Звернімося по допомогу до районної ради та спонсорів».Багато нових ідей у 24-річного Подільського сільського голови Артема Кухаренка. Фото надане автором

«Але з огляду на потреби району навряд чи можна розраховувати на велику допомогу», — охолодили запал інші.

«Не відкидаючи ваших пропозицій, — зауважив Артем, — додаю й свою: на ремонт доріг ми наспіваємо». — «Як це?» — не зрозуміли колеги. — «Влаштуємо благодійний концерт».

Сказано — зроблено. Районна рада та місцеві підприємці відгукнулися на пропозицію громади Подільського. Левову частку фінансів селяни заробили самі на благодійному концерті. Добре, що тут уміють гарно співати, а сам сільський голова навіть брав участь  у кастингу всеукраїнського телевізійного талант-шоу «Х-фактор», уже не вперше намагаючись  підкорити столичну сцену. Тому українська пісня у виконанні сільського голови зірвала численні оплески глядачів. А  це також визнання.

Окрилений очільник громади ще з більшим завзяттям узявся за розв’язання сільських проблем. Незабаром ямковий ремонт доріг вдалося провести на більшій частині сільських шляхів, хоч ніхто не забуває про їхній капітальний ремонт. Однак для цього потрібно значно зміцнити сільський кошторис. А він цього року невеликий, хоч і більший, ніж у попередні, — приблизно мільйон гривень. Але й ці кошти, якщо господарювати ефективно, міркує Артем, можна використати з користю для громади.

Селяни поки що у роздумах

— Село на очах кращає, — стверджує жителька Валентина Маковей. — У нас чимало молоді, маленьких діток. Тепер і вечорами можна з приємністю пройтися вулицями — скрізь світять ліхтарі. У цьому чимала заслуга нашого ініціативного голови.

Із 800 жителів Подільського майже третина  — молодь. Хоч із робочими місцями на селі негусто, юнаки й дівчата, як і старші, знаходять застосування своїм завзятим рукам на фермах. Однак житлом забезпечені далеко не всі. Тим часом  чимало молодих хотіли б залишитися жити в селі й звертаються до сільської ради по допомогу в забезпеченні житлом. Цю проблему також намагаються розв’язати. Приміром, відремонтувати занедбаний гуртожиток. У недалекій перспективі він може стати будинком для щонайменше 20 молодих сімей Подільського. Нині Артем разом з активом шукає фінансування. Адже крім виконання відновлювальних робіт, сюди потрібно підвести газ, воду, каналізацію.

Молодий керівник уже цього року планує створити у селі зони відпочинку, відновити озеро, провести людям воду, завершити благоустрій вулиць, заснувати сміттєвий кооператив. Та найголовніше —  знайти інвесторів, а згодом забезпечити селян роботою.

Фото надане автором

Інвестори таки відгукнуться, адже слава про добрі зміни в селі летить швидко. Сюди вже почали заглядати із сусідніх сіл, щоб переконатися в ефективності роботи місцевої громади. Задоволений і сам Артем: відчуваючи зміни, жителі села стали більше йому довіряти. Отже, всі його ідеї та починання тепер втілювати в життя буде легше.  Добре, що поруч досвідченіші люди, з якими завжди можна порадитися.

Головна проблема, з якою зіткнувся молодий керівник, — брак довіри. І не тільки до нього як сільського голови, а до влади загалом. Що й казати, невміння виконувати обіцянки, доводити розпочате до кінця нині часто підводить лідерів. Отож разом із конкретними справами Артем намагається знайти підхід до селян, проводячи ненав’язливі розмови: про порядок у селі, засмічування довкілля, крадіжки.

Приміром, була в селі лазня. Однак односельці замість того, щоб налагодити роботу, розікрали обладнання. Ні, він не дорікає, а просто намагається знайти розуміння і таки знаходить його. Чимало селян приходить, щоб допомогти в тій чи іншій справі. Приходять без запрошення, виявляючи добру волю, власну ініціативу. А від цього, каже Артем, хочеться працювати ще більше.

— Люблю рідне село, хочу тут жити, зробити все, щоб воно процвітало, — ділиться Артем Кухаренко. — А для цього потрібні нові підходи до його розвитку. Чи забезпечує їх здійснювана реформа самоврядування, децентралізація? Селяни поки що роздумують, не поспішають об’єднуватися з іншими громадами. Адже приклади господарювання у новостворених ОТГ їх досі не переконали в необхідності такого кроку. Нав’язувати ж їм чиюсь думку було б неправильно.

Так, селяни сприймають не все і не одразу. Не всі заклики керівників знаходять у них миттєвий відгук, адже практика останніх десятиліть привчила до обережності й виваженості. Кроки до подолання корупції та кругової поруки, які угніздилися в усіх сферах життя, вважають вони, були б найкращим агітатором за нові підходи до організації суспільного життя, зокрема на селі. 

Головне ж, вважає сільський голова, що громада нині вже не та, яка була ще вчора: вона прокидається, шукає шляхи самовдосконалення, виховуючи, загартовуючи і його самого.