Йдемо селом, яке прославив у своєму «Intermezzo» Михайло Коцюбинський. Це саме та Кононівка, де 1908 року 11 днів гостював класик української літератури. Вона тоді повернула його до життя — спокоєм, синьою дрімотою далеких просторів, нивами, які котять шум свій на позолочених сонцем хребтах, гомоном поля, сяйвом сонця...

Випробування на міцність

Але сьогодні це чепурне село вже не здається «нужденною купкою солом’яних стріх», яким колись побачив його письмен­ник. Ошатні будинки, рівні асфальтовані вулиці. Доброзичливі люди. Щоправда, шлях сюди з районного центру Драбів видався неблизьким через занедбану дорогу, повну ям та вибоїн, які доводилося долати на зовсім тихому ходу. Зате сама Кононівка порадувала чистотою, порядком, тією атмосферою, за якою відчувається щоденна турбота господаря. 

На порозі будинку з написом «Сільська рада» гостинно зустріла  сільський голова Ольга Ярош. Обрана селянами три роки тому, учорашній підприємець одразу взялася за роботу з великим бажанням та цікавістю. Як розповіла, це був для неї своєрідний рубіж у житті, випробування на міцність, здатність добитися чогось вагомого. Три роки минуло, як один день — у постійній роботі, в намаганні не пропустити головного, без чого село не може жити й розвиватися.

Сільський голова Ольга Ярош не мислить свого життя без щоденної турботи про розв’язання проблем громади

Здається, вона таки зуміла вхопитися за ту визначальну ланку ланцюга, без якої всі її зусилля пропали б марно: завоювала довіру односельців, зуміла згуртувати та організувати людей, переконати їх, що громада, якщо тільки захоче, може багато. Тепер іноді сама дивується: ще вчора нібито безініціативні, байдужі до сільських справ люди сьогодні приходять з цікавими пропозиціями, самі беруться за ту чи іншу ділянку роботи. Благоустрій, озеленення території, впорядкування вулиць, ремонт приміщень, облаштування куточків загального користування — у всіх цих добрих змінах велика заслуга як депутатів сільської ради, так і простих селян.

Команда діє злагоджено

Що й казати, село за останні три роки дуже змінилося, зауважують кононівчани. Капітальний ремонт центральної вулиці Коцюбинського, про який багато років тільки мріяли, став реальністю. Завдяки підприємливості сільського голови та її вмінню переконувати кошти в дорожні роботи вклали й приватні підприємці, й ті, хто користується сільськими дорогами. Зрозуміло, на одній центральній не спинилися, торік позитивних перемін зазнали ще шість сільських вулиць, а нині розпочали підготовку до ремонту ще однієї дороги. Захаращені куточки села стали привабливішими: з допомогою активу ліквідували три стихійні сміттєзвалища, звідти вивезено двісті КамАЗів відходів!

Сьогодні пройтися вулицями села приємно, зауважує секретар сільської ради Олена Шевчук. Ось оновлена Алея слави, де висаджено 90 пірамідальних туй та встановлено бюст кавалеру трьох орденів Слави Петру Кальонову. Завершено капітальний ремонт вуличного освітлення. Змонтовано й уведено в експлуатацію дротовий інтернет та систему відеоспостереження. 

Цікаво, що енергійна й вимоглива Ольга Ярош, затвердивши на сесії програму економічного і соціального розвитку села, не поклала її в шухляду, як це нерідко буває, а взяла за основу своєї роботи. Разом із депутатами стали покроково втілювати намічене. Не всі одразу активно долучилися. Дехто сподівався на тривалу розкачку. Однак не така в керівниці села натура, аби відступати. І ось уже члени постійних комісій Катерина Головко, Микола Козій, Анатолій Вербовий, Валентина Хвіст, Валентина Рубан, Ганна Штанько та інші думають над тим, як поліпшити роботу соціально-культурних закладів. Ініціатива депутатів незабаром знайшла втілення в оновленні та поповненні матеріальної бази Будинку культури: ремонті його глядацької зали, придбанні музичної апаратури, нового сценічного одягу. А віддача культурників не забарилася: у районі помітили зрослу майстерність кононівських аматорів сцени, за що дуже вдячні.

І місцеве відділення зв’язку завдяки депутатам поліпшило свої виробничі умови: пошта перейшла зі старого аварійного приміщення в нове, благоустроєне. Не обійшлося без активного втручання депутатів і створення сільської футбольної коман­ди, яка бере активну участь у районних змаганнях. Спільними зусиллями зрушили з місця багаторічну проблему будівництва церкви, до розв’язання якої багато зусиль докладають жителі села. 

Завдяки сприянню народного депутата України Володимира Зубика відремонтовано дитячий садок. Річ у тому, що на повноцінний його ремонт у місцевому бюджеті бракувало коштів. Народний обранець відгукнувся на пропозицію сільчан, місцевий бюджет додав свої кошти, і ось оновлений зусиллями активістів громади дитячий заклад засяяв свіжими фарбами, вразив модернізованою кухнею, порадував дітей та їхніх батьків новими меблями, відремонтованим водогоном, поліпшеним харчуванням.

Загальноосвітня школа — також предмет постійної турботи громади села. Зважаючи на те, що за останні десять років кількість жителів у Кононівці зменшилася майже вдвічі й нині становить 1011 осіб, Ольга Ярош разом із сільським активом взяла під особливий контроль «дитяче питання». З болем розповідають депутати, що у школі навчається лише 73 учні, що нинішнього року не вдасться через брак школярів відкрити перший клас. Проте є надія, що ті малюки, яких виховують сьогодні в дитячому садку, незабаром поповнять шкільні класи. Школу ж розглядають як своєрідний індикатор успішності села: чим менше у неї проблем, тим упевненіше громада дивиться в своє завтра. Здоров’я й благополуччя дітей — на першому плані. Саме тому тут давно за кошти місцевого бюджету безплатно харчують учнів, а оплату енергоносіїв та утримання обслуговуючого персоналу здійснюють за рахунок субвенції. Регулярні медичні огляди, фізична культура, прищеплення навичок здорового способу життя — все це сприяє формуванню здорового покоління. Школярі, з якими працює високопрофесійний колектив педагогів на чолі з директором Віктором Згуровським, здобувають знання не гірші, ніж у міських навчальних закладах, не відчувають проблем у забезпеченні комп’ютерною технікою (про це також потурбувався голова райдержадміністрації Іван Гайдай), влітку відпочивають у своєму таборі «Веселий мурашник»...

На суботниках односельці звикли працювати разом. Фото з архіву сільської ради

Об’єднуватися потрібно, але...

Кононівка живе напруженим і по-своєму насиченим життям. То тільки на перший погляд здається, що спокій і тиша, які так імпонували колись Михайлові Коцюбинському, тут правлять бал. Одвічні селянські турботи нікуди не поділися, і в помислах хліборобів — своєчасно посіяти та зібрати врожай, дати лад вирощеному. Родючі кононівські лани потребують загартованих робочих рук і турботливого ставлення, великої любові. Як і саме село з його щоденними проблемами. Цю аксіому з дитинства засвоїли депутат районної ради та директор фермерського господарства «Злагода» Валентин Згуровський, підприємець Олександр Косюк, директор СТОВ «Коцюбинське» Анатолій Кушнір, директор Кононівського елеватора Олег Рябко та багато інших членів сільської громади. Це вони разом із сільською радою дбають і про інфраструктуру, і про малозабезпечених, і про добробут майбутнього покоління. Сама вчорашній підприємець, Ольга Ярош не тільки знаходить спільну мову з місцевими бізнесменами, а й уміло спрямовує їхню енергію на розвиток села.

— Я просто люблю своє село, свою роботу і не мислю себе без рідної Кононівки, — зізналася Ольга Іванівна. І в цих словах відчулося не тільки вболівання за громаду та її добробут, а й готовність зробити все, аби жити тут ставало краще.

Недавно на сесії ради депутати розглядали пропозицію Драбівської селищної ради про добровільне об’єднання територіальних громад в одну з центром у селищі Драбів. Непросте вийшло обговорення. Незважаючи на розуміння необхідності такого кроку, селяни вирішили ще почекати. Аргументи драбів’ян не переконали їх у необхідності об’єднання. Кононівчан можна зрозуміти, адже життя в селі лише останніми роками почало поліпшуватися. Бюджет завдяки грамотним діям голови та всього активу відчутно поповнився. Цьому сприяла й позиція сільради щодо підвищення плати за оренду землі — нині 12 відсотків доходів від оренди надходить до бюджету села. Вочевидь, треба шукати інші варіанти об’єднання, кажуть селяни. Адже злиття громад — не самоціль, а засіб зробити життя кращим, змістовнішим та заможнішим. І в цьому з ними не посперечаєшся.

Як повідомив голова районної ради Володимир Дзега, Кононівська сільська рада посіла перше місце в районі за результатами щорічного конкурсу на кращу сільраду. Є підстави сподіватися, що й на рівні області ця громада не пастиме задніх. Це тільки стимулюватиме місцевий актив до ще наполегливішої роботи на благо рідного села.