СИТУАЦІЯ 

Непростим виявилося перше за історію незалежної країни повернення на батьківщину українського малюка
 

…Ця історія могла б послужити сценарієм новітнього українсько-бразильського серіалу. Тут поєдналися драма і трагедія, детектив та житейська казка. Два роки тому в далекій Бразилії народився хлопчик, Максим Подопригора. Малюк українського походження залишився сиротою і з самого народження потрапив у дитячий притулок. Тут зробив перші кроки, відчув турботу і любов чужих йому людей…

Цілих два роки знадобилося чиновникам усіх рівнів, аби повернути маленького українського громадянина на Батьківщину, до Миколаєва, де на нього чекали дідусь, бабуся й старший брат Сашко.

Два роки на чужині

Кілька років тому жителька Миколаєва, назвемо її Тетяною, подалася шукати кращої долі до Латинської Америки. В Миколаєві лишилися син від першого шлюбу, мати й батько. Жінка сподівалася знайти достойну роботу і заробіток, адже мала вищу освіту, працювала вчителем початкових класів. Її рідні та знайомі розповідають про Тетяну як про вольову жінку, яка не боялася труднощів, розраховувала на власні сили.

Але… Зараз достеменно невідомо, що трапилося з Тетяною за океаном. За однією з версій, її незаконно утримували в неволі десь у Домініканській Республіці, і їй вдалося втекти, коли вона вже була вагітною. Жінка потрапила до Бразилії. А 12 серпня 2010 року в неї сталися передчасні пологи: народила хлопчика просто неба. Коли лікарі прибули за викликом, поряд із нещасною вже було немовля. Хлопчика на третій день після появи на світ віддали до притулку, а жінку відправили до лікарні. Через три тижні вона померла. Однак встигла повідомити представникам посольства свою адресу в Україні та прізвища рідних. Про батька новонародженого не відомо нічого.

Про трагедію з Тетяною представники Посольства України в Федеративній Республіці Бразилії повідомили її мамі, Ользі Аркадіївні. Страшна звістка приголомшила жінку. А дізнавшись, що в далекій Бразилії залишився маленький онук, Ольга Аркадіївна остаточно розгубилася. Адже грошей пенсіонерки, яка, до того ж, виховує старшого онука, не вистачало для поїздки за океан. (До речі, коли в нашому посольстві запитали, яке ім’я дати хлопчику, саме старший брат запропонував назвати його Максимом).

Тоді й почалася тривала боротьба за можливість повернути дитину на батьківщину і виховувати у родині.

Останні зустрічі в притулку. Фото надане службою у справах дітей Миколаївської облдержадміністрації

У битві за дитину

У вересні 2010 року до Миколаївської ОДА звернулося Міністерство закордонних справ. Доручалося повернути хлопчика з Бразилії. Вирішення питання довірили службі у справах дітей облдержадміністрації. Співробітники служби зіткнулися з основною проблемою — в історії України досі не було таких прецедентів. Тобто постанови та розпорядження існували, а механізму повернення дитини не було.

Миколаївські чиновники стали в цьому першопрохідцями. Від самого початку справи і до її завершення долею Максимка опікувалася головний спеціаліст служби у справах дітей Наталія Меньшова.

— Спочатку ми вирішили з’ясувати, які вимоги щодо майбутньої експедиції висуває бразильська сторона, — розповідає Наталія Меньшова, — виявилося, що ми маємо знайти кошти на переліт двох супроводжуючих (працівник нашої служби та лікар). Причому обов’язковою була умова перебування цих людей в місті Белем у Бразилії від семи до десяти днів. Для того, щоб дитина адаптувалася, звикла до нових облич.

Наталії Леонідівні довелося самостійно прораховувати вартість поїздки та перебування в Бразилії. Розповідає, складала маршрут, обирала найоптимальніший та економний, до кошторису долучила вартість речей, іграшок та харчування для малюка. Вийшло трохи більше 70 тис. грн. Але де взяти гроші? На всі звернення була одна відповідь — шукайте спонсорів.

На щастя, тривала битва за повернення маленького українця в цьому році добігла кінця, хоч бюрократичні перепони й додавали труднощів. То відбулися зміни у складі різних міністерств та відомств, то розпорядження Кабміну «затрималося» з прийняттям на два місяці. Відповідний документ вийшов лише 3 травня 2012 року. Ним Миколаївській ОДА виділені 72,88 тис. грн з резервного фонду держбюджету на повернення Максимка.

Кажи мені:«Молодець!»

Подорож була непростою. І важливою в політичному плані. Адже в місцевих газетах уже почали з’являтися публікації на тему «Україна не в змозі забрати свою дитину». Двом українським жінкам треба було довести зворотне. Наталія Меньшова представляла інтереси маленького українського громадянина в суді міста Белем, надала необхідні документи, розповіла про умови, в яких житиме хлопчик, та пообіцяла надіслати звіт з фотографіями. Рішення про повернення дитини було прийнято.

Наталю Меньшову в Бразилії здивувала система роботи з батьками, які відмовляються від своїх дітей. На диво, таких тут мало. Уявіть, на двомільйонний Белем — лише один притулок на 50 дітей дошкільного віку. Взагалі немає шкіл-інтернатів та інших подібних закладів. Ще в дошкільному віці всі діти або повернуті в рідні сім’ї, або всиновлені.

Нашого Максимка теж хотіли всиновити. Він дуже гарненький, розумний, щирий хлопчик, улюбленець і вихователів, і дітей. Але в притулку знали, що в нього є родина, і з нетерпінням чекали, коли ж за дитиною приїдуть.

Умови в бразильському притулку відрізняються від наших. Немає там дорогих євроремонтів, інших «наворотів». Усе скромно, але чистота ідеальна. Менше ніж на 50 дітей — 180 осіб персоналу. За дітьми пильнують уважно. Купають їх чотири рази (!) на день, тричі на добу перевдягають у все чисте. Люди насправді віддаються роботі. Винагорода за це для небагатої Бразилії пристойна. Нянечка в притулку отримує $750 на місяць, плюс безкоштовне триразове харчування та інші пільги.

Кожен день гості з України проводили в притулку, поряд із Максимком. Годували його, гралися...

— Запам’ятався такий епізод, — розповідає Наталія Меньшова, — у них є гра, коли на підлозі розкидають іграшки, а потім їх збирають. І при цьому кожній дитині аплодують, мовляв, молодець. Ми також Максимкові постійно казали «Молодець!» і плескали в долоні. Він добре засвоїв вислів і вимагав постійно його хвалити.

У дворічного хлопчика подвійне громадянство

Наприкінці червня хлопча уже було в Україні. Привезли його Наталія Меньшова та обласний педіатр Наталія Кравцова. У Києві Максима зустрічала бабуся. У Миколаєві півтора тижня хлопчик провів на обстеженні в обласній лікарні, поряд із бабусею. Висновки лікарів — малюк абсолютно здоровий. Як розповідає Ольга Аркадіївна, онуком не натішиться. Малий подружився з дітьми у дворі, завжди в центрі уваги, адже такий гарненький і не схожий на них. Добрі стосунки у Максима і зі старшим братом Сашком. Той його пильнує, вчить.

У двокімнатній квартирі Максимка і Сашка — окрема кімната. Вже оформили опіку. Бабуся навіть не сподівалася, що допомога на дитину зараз чимала. Вона не скаржиться, на все вистачає. Та й на здоров’я опікуни не нарікають. Ользі Аркадіївні 58 років, вона отримує пенсію і трохи підробляє. Десь у жовтні будуть оформляти Максимка у дитячий садок. Адже він потребує дитячого оточення.

От тільки ніяк не може звикнути Максимко до нашої їжі. Банани їсть із задоволенням, а все інше — з умовлянням. Наталія Леонідівна попереджала бабусю: їжа в Бразилії дивна, щось середнє між нашою першою та другою стравою, юшка з рисом та яловичиною. Та Максимкові доведеться звикати. Так само, як і до наших холодів, до теплого одягу. В спекотній країні про колготки та курточки ніхто поняття не має.

…Коли Максимкові виповнився один рік, він, окрім українського, отримав і бразильське громадянство. У 16 років йому доведеться вже всерйоз обирати батьківщину — Україну чи Бразилію. Віриться, що він обере Україну.

P.S. Служба у справах дітей Миколаївської ОДА висловлює щиру подяку працівникам Міністерства фінансів, Міністерства економічного розвитку і торгівлі, МЗС за плідну співпрацю, підтримку та розуміння у вирішенні питання, забезпечення «зеленого коридору» дитині та її супровідникам протягом усього маршруту поїздки.

В ІНШИХ РЕГІОНАХ

Школа для матусь і дітей

Світлана ІСАЧЕНКО,
«Урядовий кур’єр»

МАЙСТЕР-КЛАСИ. Чернівецька міська рада спільно з громадською організацією «Комітет багатодітних матерів» започаткували новий проект для багатодітних сімей «Здорова родина». Участь у ньому беруть 186 сімей, які перебувають під опікою Комітету. На спеціальні семінари і лекції мами приходять з дітьми. Разом відвідують майстер-класи з кулінарії, шиття, словом — усіх хатніх справ.

Раз на місяць обов’язково запрошують на розмову з провідними спеціалістами у сфері медицини та психології. В рамках проекту лікарі надають консультації з різноманітних питань, що турбують жінок і дітей. Один з останніх семінарів, приміром, був присвячений фітотерапії. І лектори-медики, і їхні слухачі ділилися один з одним секретами травознавства, народними методами лікування різних захворювань. А зараз мами та їхні доньки готуються до конкурсу краси, який проведуть на природі. Він має стати хорошим відпочинком перед новим навчальним роком.