Майже опівночі 9 вересня в терміналі аеропорту Бориспіль грянув духовий оркестр. «Мабуть, якогось олігарха зустрічають», — перемовлялися пасажири. Насправді ж так урочисто зустрічали збірну команду школярів України з інформатики, яка на профільній Міжнародній олімпіаді в японському місті Цукуба виборола 9-е місце. А там змагалося 337 учасників із 87 країн. Учні з України виявилися сильнішими навіть за господарів олімпіади — японців. А також за їхніх ровесників із Великої Британії та Німеччини.

Фото з сайту ioi2018.jp

Землетрусу не злякалися

Із чотирьох членів команди троє — Софія Мельник («срібло»), Назарій Деньга («срібло») та Даниїл Смельський («золото») — представники Полтавського обласного наукового ліцею-інтернату «Політ» при Кременчуцькому педагогічному коледжі імені А.С. Макаренка. Четвертий член команди Адальберт Макарович («бронза») з Ужгорода, але і його до олімпіади готував колишній ліцеїст коледжу й неодноразовий учасник міжнародних олімпіад з інформатики Сергій Оришич, який зараз навчається в Ужгородському національному університеті. Наставник команди — заслужений вчитель України, кавалер ордена «За заслуги» III та II ступенів Валентин Мельник також представник зазначеного коледжу, викладає там інформатику.

Він розповів, що його підопічним перемога далася непросто. Готуючись до олімпіади, вони майже місяць недосипали, вставали о 2-й ночі, бо коли у нас ніч, в Японії ранок. Тож треба було призвичаїтися до зміни часового режиму. Переліт у Країну Вранішнього Сонця тривав майже 16 годин. Летіли через Відень, оскільки прямих рейсів туди з України немає. Організатори гарно зустріли, забезпечили житлом і харчуванням.

Відразу по прильоту організатори зібрали всіх учасників і провели для них інструктаж, як поводитися під час землетрусу. Той тиждень у Японії видався напрочуд сейсмічно активним. Показали, де краще стояти, коли трясе. У японців столи міцні, під ними можна сховатися: якщо щось упаде згори, то стіл не проб’є. Софійка, Назарій і Даниїл начебто були готові до землетрусу. Але коли 5 вересня посеред ночі Назарій прокинувся від того, що його ліжко й будинок розгойдуються, хлопцеві стало лячно. На щастя, трясло недовго, і він знову ліг спати. А ось Софійка навіть не відчула підземних поштовхів амплітудою 4,2—6 балів, настільки була стомлена.

Землетрус — іще півбіди. Страшніший був тайфун увечері того дня. Пориви вітру були такі, що наші дерева повиривало б із корінням. А з їхніх тільки гілочки попадали, бо великі гілки на деревах японці обпилюють.

На Міжнародній олімпіаді з інформатики в японському місті Цукуба змагалося 337 учасників із 87 країн. Фото з сайту ioi2018.jp

Діти презентували Україну

Олімпіада тривала з 1 по 8 вересня. Було два тури, на кожен із яких відводили по 5 годин, протягом яких треба було розв’язати по 3 задачі практичного спрямування. Кожна задача оцінювалася у 100 балів. Щоб потрапити до списку переможців, необхідно набрати якомога більше балів. Задачі були авторські, потребували знань з різних дисциплін. Для їх розв’язання треба було придумати алгоритм або й зв’язувати їх по кілька. Самі тільки умови задач займали 4—5 сторінок формату А-4. Це ж скільки треба тримати в голові й нічого не переплутати! Чимало учасників олімпіади вже «повідрощували бороди», адже граничний вік — 22 роки. А нашим ліцеїстам із Кременчука по 15—16. Проте впоралися й усьому світові показали, що не менш розумні, ніж найкращі представники інших національностей.

Серед 337 учасників олімпіади дівчаток було лише 12, а призерок — 4. В їх числі й Софія Мельник. Учениця 10 класу ліцею при Кременчуцькому педагогічному коледжі. Розповідає, що під час першого туру і після нього не дуже хвилювалася. Завдання другого туру були значно складнішими. Коли виходила з інформаційного центру, думала, що залишиться без медалі. Чомусь здавалося, що результати інших учасників будуть набагато кращими. Розв’язати ці задачі вдалося лише китайцям, вони й посіли перше місце на олімпіаді.

Повернувшись додому, в Кременчук, Софія й Назарій трохи перепочили й знову наполегливо готуються до чергових змагань та конкурсів різного рівня, в яких беруть участь щомісяця. Для Даниїла з Адальбертом ця учнівська олімпіада в Японії стала вже останньою, тому що вони вступили на 1-й курс факультету кібернетики (спеціальність «інформатика») столичного Шевченкового університету. Можливо, Софія з Назарієм візьмуть участь і в міжнародній олімпіаді з інформатики, яка відбудеться у 2019 році в Баку (Азербайджан). Та щоб туди потрапити, треба перемогти у багатьох турнірах нижчого рангу. Тобто діти постійно перебувають у тонусі, не випадають із системи профільної підготовки.

Керівництво коледжу подбало про те, щоб ця підготовка проходила якісно. У селі Потоки — чудовий навчально-оздоровчий комплекс «Ерудит», де є комп’ютерна техніка й майданчики для занять спортом. Валентин Мельник ним серйозно займався, тож спроможний організувати необхідні фізкультуроки, які допоможуть зберегти зір і поставу. На базі «Ерудита», окрім цього, двічі на рік працює Всеукраїнська комп’ютерна школа, якій цьогоріч виповнилося 5 років. У ній до олімпіад з інформатики одночасно готують по 100 дітей, туди приїжджають і читають їм лекції найкращі програмісти України.

Зліва направо: срібні призери Міжнародної учнівської олімпіади з інформатики в Цукуба (Японія) Софія Мельник і Назарій Деньга, володар золотої медалі Даниїл Смельський, заслужений вчитель України кавалер ордена «За заслуги» III та II ступенів Валентин Мельник. Фото автора

Кузня програмістів

Дехто думає, що програмісти не читають книжок і весь вільний час проводять за комп’ютером. Та це не так. Софія Мельник і книжки читає, й займалася бально-спортивними танцями. А ще вона артистична, невимушено тримається на сцені. Одинадцятикласник Назарій Деньга займається плаванням. Багато юних програмістів (у всьому світі під інформатикою розуміють програмування), зокрема ліцеїстів, захоплюються музикою. Грають на гітарі, скрипці, синтезаторі. Гарно співають. Але така вже специфіка їхнього покликання, що доводиться чимало часу проводити за комп’ютером.

Директор Кременчуцького педагогічного коледжу імені А.С. Макаренка Іван Гальченко розповів, що перший комп’ютер у 1980-х їм подарував земляк, який нині живе у Канаді. Той комп’ютер ледве помістився у ГАЗон. До послуг нинішніх ліцеїстів 8 комп’ютерних класів, майже 250 нових комп’ютерів, планшетні класи. Із 2006 року ліцеїсти коледжу щороку беруть участь і стають призерами міжнародних учнівських олімпіад з інформатики.

Повторюся, в цьому чимала заслуга педагога з великої літери Валентина Мельника, який підготував уже 21 призера міжнародних олімпіад. Це неабияке досягнення: стільки програмістів — призерів найпрестижніших змагань не підготував жоден інший вчитель в Україні, а можливо, й у світі. Однак на міжнародні змагання він їздить за власний кошт. Держава оплачує поїздки тільки учнів-конкурсантів та керівників. Уже потім коледж частково компенсує педагогові витрати преміями.

Директор департаменту науки і освіти Полтавської облдержадміністрації Олена Харченко пишається успіхами ліцеїстів Кременчуцького педагогічного коледжу імені А.С. Макаренка. Вона запевнила, що їх, а також їхнього вчителя й наставника Валентина Мельника обов’язково відзначать преміями в межах обласної програми «Опікуємося освітою». Крім того, їхній департамент поставить перед обласною радою питання щодо збільшення розміру винагород.

Також департамент подав до Міністерства освіти і науки України клопотання про нагородження Валентина Мельника орденом «За заслуги» I ступеня.