«Ніяк не можу визначитися, ким саме хочу стати — перукарем чи… поліцейським», — знизує плечима тендітна дев’ятикласниця Тетяна з Києва. Дівчину нітрохи не бентежить полярна різниця між обраними професіями. Учора для багатьох учнів дев’ятих та одинадцятих класів пролунав останній дзвоник, сьогодні святкова лінійка — в більшості сільських шкіл. Навіть стоячи на порозі дорослого життя, левова частка випускників не в змозі самостійно обрати майбутній фах.
Часто молодь орієнтується не на запити на ринку праці, а на популярні спеціальності й бюджетні місця у вишах. Ось і виходить, що дипломовані фахівці після закінчення коледжу чи університету змушені перекваліфіковуватися — здобувати нову спеціальність. Як виправити ситуацію, дізнавався «УК».
Перемогла інформатика
Нині лише одиниці цілеспрямованих абітурієнтів чітко визначаються з майбутньою професією. Серед них учениця 11-В класу вінницької загальноосвітньої школи-гімназії № 6 Юлія Завальнюк. Дівчина мріє стати програмістом і ще за шкільною партою збагнула, що це затребувана професія. Здійснити вибір допоміг профіль випускного класу — інформаційно-технологічний.
«Такий напрям сподобався ще у школі, де ми вивчали інформатику аж шість годин на тиждень, — розповідає Юля. — Тож вирішила у майбутньому працювати із програмним забезпеченням, створювати нові програми, оскільки в час стрімкого розвитку комп’ютерних технологій це саме той фах, з яким після закінчення вишу можна знайти достойну роботу».
Випускниця зізнається «УК», що подаватиме документи в кілька політехнічних університетів країни. Тож у вівторок дівчина написала тест з української мови й літератури, на черзі англійська, математика й фізика. Юля впевнена у знаннях і виборі.
«З хімії, фізики, біології нелегко підготуватися і скласти тести», — каже випускниця. Учні, які обрали ЗНО з природничих дисциплін, завжди чіткіше усвідомлюють вибір майбутнього фаху. В Українському центрі оцінювання якості освіти зазначають, що цьогоріч зменшилася кількість учнів, які надали перевагу тестам з фізики й хімії. За словами Юлії Завальнюк, у її класі тест із хімії складатиме лише одна учениця. Натомість зростає популярність біології, іноземних мов і географії.
ЗНО — обов’язкова форма проходження державної підсумкової атестації з української мови, історії чи математики (цього року можна складати обидва) та ще одного предмета на вибір. Тож ці три дисципліни лідирують за кількістю абітурієнтів. Цікаво, що 80—86% учасників незалежного оцінювання у західних областях обрали історію України, 51—58% надали перевагу математиці на півдні та сході. Тож можна проаналізувати, які спеціальності оберуть абітурієнти.
Одна четверта медсестри
Торік пальму першості за кількістю поданих заяв від абітурієнтів отримали Київський національний університет ім. Т. Шевченка, Львівський національний університет ім. І. Франка та Національний університет «Львівська політехніка». Заходимо на офіційні сайти лідерів. У правилах прийому кожен охочий вже може побачити, що тест із математики необхідний під час вступу на спеціальності, пов’язані з радіофізикою, електронікою, ІТ, економікою, статистикою, а на напрями екології, ландшафтного дизайну та озеленення можна подавати результати з точної науки або географії. ЗНО з історії України відкриє шлях до гуманітарних спеціальностей: окрім філології, це право, політологія, релігієзнавство, культурологія, туризм, психологія, філософія, педагогіка тощо.
Не можна не зважати на підсумки вступної кампанії 2016-го. За даними Міністерства освіти і науки, до трійки спеціальностей з найбільшим обсягом бюджетних місць увійшли «середня освіта», «медсестринство» й «електроенергетика, електротехніка та електромеханіка». Далі значні обсяги державного замовлення були спрямовані на будівництво й цивільну інженерію, фінанси, банківську справу, галузеве машинобудування і право.
Можливо, варто замислитися, чи потрібна рекордна кількість бюджетних місць для майбутніх педагогів, якщо на педагогічні спеціальності абітурієнти йдуть із найнижчими тестовими балами — не тому, що мріють стати хорошими вчителями, а лише щоб отримати диплом про вищу освіту.
Подібна ситуація і з медсестрами. Приміром, у медичних коледжах, особливо в невеличких містах, навчають надмірну кількість медсестер, які згодом ідуть працювати на 0,25% ставки (оскільки охочих – ліс!), щоб мати хоч мінімальний стаж роботи. Решту часу підробляють не за фахом. Проте навряд чи будь-який пацієнт хотів би мати справу лише з четвертою частиною такого фахівця.
ІТ-фахівців орієнтують на завтрашній день
Молодь, яка не визначилася, обирає інші гуманітарні спеціальності. «Наші випускники шкіл закінчують регіональні виші, а потім повертаються в містечко з дипломами соціолога чи політолога і йдуть працювати на базар, оскільки ці професії тут не затребувані, та й загалом будь-яких робочих місць обмаль», — розповідає Ольга Романівна з Івано-Франківщини.
Спеціалістів, які не знайшли роботу за фахом, змушені перекваліфіковуватися — вже тепер зважаючи на власні здібності й запити ринку праці. У цьому молоді й не тільки допомагають різноманітні курси, де за кілька місяців можна здобути корисні практичні знання з нової спеціальності. Скажімо, економіст, юрист чи педагог може стати психологом, дизайнером й навіть ІТ-фахівцем — аби тільки був хист і бажання.
«Сучасний ІТ-напрям охоплює дуже багато сфер діяльності, — розповідають програмісти засновники ІТ-школи Circle Web academy Денис Лабай, Олександр Івахов та Олександр Владика. — 40% наших учнів — студенти коледжів й університетів, які навчаються на ІТ, інших технічних спеціальностях. Також в ІТ-галузь приходять фахівці різних професій. Скажімо, дизайнерів вчимо веб-дизайну, економісти, які дружать із цифрами, стають прожект-менеджерами, сейлз-менеджерами. Гуманітарії, які знають мову, можуть продавати послугу чи продукт».
Такі підготовчі курси існують у Хмельницькому, Чернівцях та Івано-Франківську, відтепер і в столиці. Навчатися ІТ можуть усі охочі — від старшокласників до тих фахівців, які мріють змінити професію. На курсах можна здобути і навички — одразу працювати над конкретним проектом. А головне, тут навчать генерувати власний продукт і просувати його.
«Два роки тому це стало переважним напрямом. Тоді Захід звернув увагу на українських ІТ-фахівців, які генерують високоякісний продукт за нижчу оплату праці», — запевняє Олександр Івахов. Програмісти зазначають, що досі випускники, здобувши у школі теоретичні знання, не знають, що з ними робити. Подібна ситуація і з випускниками вишів. Хлопці мають власний рецепт: кажуть, головне вчити фахівців, орієнтуючись на завтрашній, а не на вчорашній день.
Насамкінець. Звісно, проблема профорієнтації молоді охоплює чимало нюансів. Оскільки вибір майбутньої професії завжди починається ще за шкільною партою, саме тут потрібно розповідати про найрізноманітніші професії. Адже часто молодь навіть не уявляє, чим цікава та чи та спеціальність. Ситуацію дасть змогу поліпшити запровадження профільної старшої школи, де упродовж 10—12 класів учні навчатимуться за вузьким напрямом. Нині оливи у вогонь додає й те, що виші орієнтуються на вподобання абітурієнтів. Тож проблема зникне лише тоді, коли і вступники, і коледжі з університетами нарешті зважатимуть на запити ринку праці.
Ми в Google+