Якось, прокинувшись уранці, вийшла на балкон, щоб послухати ранковий весняний спів міського птаства Брюсселя. Проте серед звичного для вуха цвірінчання синичок і свисту шпаків почула різкі голосні пташині крики, типові радше для тропічних лісів, ніж для камінних джунглів європейського мегаполіса. Коли ж уважніше вдивилася у гілля дерев, вишукуючи власників незвичних голосів, побачила… трьох чималеньких яскраво-зелених папуг із червоними дзьобами й довгими роздвоєними хвостами.

Папуги Крамера в парку Леопольда в самісінькому центрі Брюсселя. Фото з сайту vc.com

Із кліток на волю

Спочатку подумала, що це даються взнаки залишки сну — надто дисонували екзотичні папуги із сірим буденним міським пейзажем. Проте, як згодом з’ясувалося, папуги у Брюсселі, точніше, вид Psittacula Krameri — папуга Крамера, батьківщиною якого вважають Індію, — звичні мешканці багатьох парків і скверів. Їх популяція на сьогодні налічує близько 10 тисяч особин і неухильно зростає. Згідно з даними громадської організації ParrotNet, у Бельгії популяція намистових папуг (так їх називають за рожево-червону смужку довкола шиї у самців, яка нагадує намисто) третя за кількістю у Європі після колоній цих птахів, які також прижилися у Великій Британії та Нідерландах.

Я спробувала розпитати в консьєржки, коли й звідки взялися папуги у Брюсселі. Вона розповіла, що ці птахи з’явилися у парках міста у середині 1970-х. За переказами, нібито у центрі Брюсселя збанкрутував великий зоомагазин. Його власникові нікуди було подіти живий товар. Хом’ячків, рибок, рептилій він роздав. А кілька десятків папуг  випустив на волю. А ті чудово прижилися у садах і парках міста.

За іншою версією, нинішня численна популяція папуг Крамера — нащадки 50 пташок, яких у 1975 році випустив із кліток менеджер одного з перших у Бельгії парку розваг «Meлі» за 100 кілометрів від Брюсселя. Папуги добре адаптувалися до місцевого клімату й вільного життя у бельгійській природі. Але північно-західний район Брюсселя, де, до речі, розташовано будівлі головних інституцій Євросоюзу, вони полюбили найбільше. На думку орнітологів, вижити у великому місті птахам легше через те, що в ньому тепліше через наявність теплотрас, витяжок і електропідсвічування, є годівниці й відносно безпечні умови для гніздування у великих парках.

Красиві, але небезпечні?

Проте якщо місцеві жителі вже вважають папуг новим символом Брюсселя, а туристи захоплюються такою несподіваною дивовижею, то екологи б’ють на сполох. В Агентстві з питань довкілля Брюсселя заявили, що стрімке зростання популяції папуг Крамера може становити загрозу існуванню місцевих видів птахів і кажанів, яких вони агресивно витісняють з їхніх гнізд. Крім того, ці екзотичні пернаті виїдають бруньки дерев. У Єврокомісії деякий час навіть розглядали ідею внесення папуги Крамера до переліку інвазивних чужорідних видів. Цей крок міг би призвести до заборони на ввезення цих птахів на територію ЄС і їхнє розведення, а отже, й до жорстких методів контролю за збільшенням популяції папуг на території країн-членів ЄС. Проте згодом від такого рішення відмовилися, бо кілька держав висловилися категорично проти.

Тим часом у штаб-квартирі НАТО теж не були в захваті, коли велика зграя папуг уподобала дах будівлі. Тому співробітники апарату Альянсу свого часу звернулися до фахівців, які розводять яструбів, і ті надали їм аудіозаписи криків цих хижих птахів. Через гучномовці записи вмикали час від часу для відлякування папуг. Відтоді їхня кількість на даху штаб-квартири НАТО значно скоротилися, як і набридливий галас, кількість пташиного посліду та випадки, коли ненажерливі птахи об’їдали ізоляцію на дротах.

Міська влада Брюсселя поки що з обережною терпимістю ставиться до екзотичних пташиних мігрантів. На веб-сайті мерії міста адміністрація запевняє, що побоювання людей із приводу того, що папуги витіснять місцеві види тварин і птахів, перебільшені, бо відповідні служби тримають ситуацію під контролем і не допустять такого розвитку подій. Так само у мерії не підтримують закликів деяких активістів щодо кампанії зі скорочення популяції папуг Крамера. Бо розуміють, що брюссельці, які звикли, що на кинуту жменьку хлібних крихт на стежинку парку злітаються не тільки сірі голуби, а й зелені папуги, не пробачать міській адміністрації жодних репресивних заходів щодо цих екзотичних птахів, які відвоювали собі місце під скупим брюссельським сонцем.