Громадянство України — це правовий зв’язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов’язках.

Статтею 6 Закону «Про громадянство України» (далі — Закон) встановлено вичерпний перелік підстав для набуття громадянства України. Це означає, що воно не може набуватися на інших підставах, ніж ті, які перелічені у статті 6 Закону. Кожна з підстав набуття громадянства України співвідноситься з певними статтями Закону.

Набуття громадянства України за народженням

Статтею 7 Закону  визначено умови, за яких громадянство України за народженням набувають неповнолітні особи, народжені 1 березня 2001 року (дата набрання чинності Законом в редакції 2001 року) і пізніше. Особа, яка має право на набуття  громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження. Тобто, громадянство дитина набуває автоматично. При цьому не має значення, перебували батьки особи в шлюбі на момент її народження чи ні.

Дитина, яка народилася в Україні, але не набула громадянства за народженням, може набути громадянство України за територіальним походженням.

Заява про набуття громадянства України дитиною подається одним з батьків дитини або іншим її законним представником.

Набуття громадянства України за територіальним походженням

Стаття 8 Закону визначає умови набуття громадянства України за територіальним походженням. Для набуття громадянства за територіальним походженням не є обов’язковою умова про неперебування особи в іноземному громадянстві. Його може набути й іноземець, який узяв зобов’язання припинити іноземне громадянство.

За територіальним походженням громадянство України має право набути особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка  стала  територією України відповідно до Закону «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного  проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її  неповнолітні діти.

Разом із заявою про набуття громадянства України особа подає декларацію про відсутність іноземного громадянства або зобов’язання припинити іноземне громадянство.

Набуття громадянства України за територіальним походженням є правом особи. Якщо вона виконує умови, зазначені вище, відповідні державні органи зобов’язані оформити набуття нею громадянства України.

Прийняття до громадянства України

Стаття 9 Закону встановлює умови прийняття до громадянства України, а також підстави, за яких особа не може бути прийнята до громадянства України. Хоча законодавство України у сфері громадянства не застосовує термін «натуралізація», прийняття до громадянства України за своїм правовим змістом є натуралізацією.

З цієї статті випливає, що право іноземця чи особи без громадянства на прийняття до громадянства України відсутнє, оскільки передбачається лише можливість прийняття до громадянства України в разі виконання особою необхідних умов. 

Умовами прийняття до громадянства України є:

1) визнання і дотримання Конституції України та законів України;

2) подання декларації про відсутність іноземного громадянства (для осіб без громадянства), зобов’язання припинити іноземне громадянство (для іноземців) або декларації про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства;

3) безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п’яти років або які перебувають у шлюбі з громадянином України понад два роки. Для осіб,  яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні,  термін безперервного проживання на законних підставах на території України встановлюється на три роки з моменту надання їм статусу біженця в Україні, а для осіб, які в’їхали в Україну особами без громадянства, — на три роки з моменту в’їзду в Україну;

4)  отримання  дозволу на імміграцію. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні;

5) володіння державною мовою або її розуміння в обсязі, достатньому для спілкування. Ця умова не поширюється на осіб, які мають певні фізичні вади (сліпі, глухі, німі);

6) наявність  законних джерел існування. Ця умова не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні.

Законними джерелами існування вважаються заробітна плата, прибуток від підприємницької діяльності  або власності, пенсія, стипендія, аліменти, соціальні виплати та допомога, власні фінансові заощадження або фінансова допомога від членів сім’ї, інших фізичних та юридичних осіб, що мають законні доходи. Наведений перелік є вичерпним, тому ніякі інші джерела існування відповідно до цього Закону не можуть розглядатися як законні.

До громадянства України не приймається особа, яка:

1) вчинила злочин проти людства чи здійснювала геноцид;

2) засуджена в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого  злочину (до погашення або зняття судимості);

3) вчинила на території іншої держави діяння, яке визнано законодавством України тяжким або  особливо тяжким злочином.

Іноземці, які набули громадянство України за територіальним походженням або шляхом прийняття до громадянства України і подали зобов’язання припинити іноземне громадянство,  повинні протягом 2 років з моменту реєстрації їх громадянами України подати документ про припинення іноземного громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого  документа,  з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства є:

— невидача особі, у якої уповноважені органи держави її громадянства прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства, документа про припинення громадянства у встановлений законодавством іноземної держави термін (за винятком випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства); 

— невидача  особі, у якої уповноважені органи держави її громадянства прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства, документа про припинення громадянства протягом двох років від дня подання клопотання,  якщо термін не встановлено;

— відсутність у законодавстві іноземної держави процедури  припинення її громадянства за ініціативою особи чи якщо така процедура не здійснюється;

— вартість оформлення  припинення іноземного громадянства перевищує половину розміру мінімальної заробітної плати, установленого законом в Україні  на момент, коли особа  набула громадянство України.

Особа, яка  набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов’язується повернути паспорт  іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов’язання повернути паспорт іноземної держави не  поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні.

Набуття громадянства України за підставами,  передбаченими міжнародними договорами України

Питання громадянства України регулюються також міжнародними багатосторонніми і двосторонніми договорами України.

Законодавство України з питань громадянства встановлює пріоритет дії міжнародних договорів над національним законодавством. Тобто, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться в Законі «Про громадянство України», застосовуються правила міжнародного договору.

Двосторонні договори України — це угоди про спрощений порядок зміни громадянства. На сьогодні Україною підписано п’ять таких угод (з Республікою Білорусь, Республікою Казахстан, Республікою Таджикистан, Киргизькою Республікою та Грузією).

Загальні положення цих угод зводяться до наступного:

— припинення попереднього громадянства і набуття нового відбуваються одночасно;

— заяви про зміну громадянства розглядаються в стислі терміни;

— процедура зміни громадянства здійснюється безкоштовно;

— особи звертаються за зміною громадянства до відповідних органів в державі постійного проживання.

Угоди про спрощений порядок зміни громадянства визначають коло осіб, на яких  не  розповсюджується їх дія, а саме це особи, які:

— вчинили злочини проти людства чи здійснювали геноцид  або вчинили злочини проти держави чи тяжкі злочини проти особи;

— засуджені до позбавлення волі до зняття судимості;

— перебувають  під  слідством  або  уникають  покарання  чи вчинили злочин на території однієї зі Сторін або третьої держави;

—  набули громадянство іншої держави.

Заява про набуття громадянства України  особою, яка проживає в Україні на законних підставах, подається до територіального підрозділу служби  громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб за місцем реєстрації в Україні.

Прийняття рішень про оформлення набуття громадянства України особами за підставами, передбаченими пунктами 1,2, 4 — 10 статті 6 Закону належить до повноважень територіальних органів МВС України в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Термін розгляду таких заяв не повинен перевищувати 3 місяці з дня подачі особою необхідних документів.

Після прийняття рішення про оформлення набуття громадянства України зазначені органи реєструють особу громадянином України. Дата реєстрації є датою набуття особою громадянства України. Саме з цієї дати на особу поширюються права і обов’язки громадянина України.

Прийняття рішень про прийняття до громадянства України та видання указів належить до повноважень Президента України. Загальний строк розгляду заяв про прийняття до громадянства України не повинен перевищувати одного року з дня їх надходження. Датою прийняття особи до громадянства України  є  дата  видання відповідного указу Президента.

Державна міграційна служба України