У басейні Південного Бугу проживає 4,1 мільйона осіб (9% населення України). Це найбільша після Дніпра і Дністра річка в Україні. І єдина артерія, водозбірна площа якої повністю розміщена на території нашої країни.
Південний Буг забезпечує роботу промисловості, сільського господарства, малої гідроенергетики, рибного й комунального господарств і навіть АЕС та кількох теплоелектростанцій.
Скептики кажуть, що називати Буг річкою вже неправильно: в його басейні створено 189 водосховищ та понад 9,6 тисячі ставків із загальним об’ємом майже 1,5 мільярда кубічних метрів.
Велика спрага
Але води все одно не вистачає, особливо з огляду на апетити енергетиків, передовсім Південноукраїнської АЕС і Ташлицької ГАЕС. Атомники вимагають підняти рівень Олександрівського водосховища до позначки 20,7 метра (за Балтійською системою висот). Це остаточно знищить унікальний Бузький Гард, але атомники вдають, що нічого не відбувається. Миколаївщина завжди виокремлювалася дефіцитом води, і гострота проблеми посилюється рік у рік. Це особливо було відчутно останні 12 років у період літньої межені, коли витрати води в пониззі Південного Бугу були нижчими від встановлених санітарних попусків.
Проте виникають дедалі нові проекти додаткового навантаження на замучену й без того річку, зокрема проекти малих ГЕС. Хоч нині їх на території басейну 25 загальною встановленою потужністю 46 тисяч кВт і середньорічним виробітком приблизно 150 млн кВт/год (Ладижинська, Гайворонська, Олександрівська та інші).
Поверхневий стік, що формується в басейні Південного Бугу за середній за водністю рік, становить 3,4 мільярда кубічних метрів, а в дуже маловодні роки зменшується до 1,4 мільярда (відчуйте, як кажуть, різницю). Тож не дивно, що за питомими показниками водозабезпечення (на одиницю площі та на одну людину) басейн Південного Бугу належить до малозабезпечених водою регіонів України.
Зрозуміло, що за таких розкладів і якість води у басейні Південного Бугу відповідна. Зокрема через скид стічних вод Хмельницького, Вінниці, Первомайська та Кіровограда.
Річка чи зливна канава
Береги Південного Бугу масово забудовують без погодження проектної документації з органами Держводагентства на місцях, при цьому ускладнюються умови пропуску повеней і паводків, виникає підтоплення територій вздовж річок.
Під час розпаювання сільськогосподарських земель у багатьох районах було незаконно роздано й землі водного фонду — прибережні захисні смуги (ПЗС). Повної картини про це немає. Тому вкрай важливо відновити у звітності органів Держкомзему (форма 6-зем) графу про площу земель під ПЗС. У басейні нашого Бугу (та й, на жаль, на всіх басейнах річок України) розтикано багато нічийних гідротехнічних споруд. Зазвичай місцеві ради не поспішають із взяттям їх на свій баланс. Це пов’язано із затяжною процедурою оформлення документації на майно. Водопровідні та каналізаційні мережі зношені, тож аварії тут — справа звична.
Тутешні малі ГЕС без перебільшення можна назвати вбивцями річки, адже після спрацювання водойм для виробітку електроенергії не забезпечуються санітарні витрати води в нижньому б’єфі під час їх поповнення до нормального підпірного рівня. Додають проблем і неочищені зливові стоки з територій міст і селищ. Концентрований скид таких стоків у малі річки спричиняє значне забруднення і засмічення.
Держводагентство разом з партнерами зі Швеції провело дослідження стану басейну Південного Бугу, які стали основою для подальшого розроблення Плану управління басейном. План, вочевидь, потребує жорстких заходів для поліпшення стану річок, бо аналізи показали, що у них занадто багато хімічних сполук. Зокрема, відзначено значні концентрації кадмію, хлорпірифосу (діюча речовина багатьох пестицидів) та інших речовин.
Для порятунку Південного Бугу та його приток потрібні кошти хоч би на першочергові заходи, слід упроваджувати геоінформаційну систему моніторингу, продовжити паспортизацію малих річок та виготовлення технічної документації з визначення зон можливого затоплення тощо.
Що плаває у нашому басейні
Днями віце-прем’єр Володимир Кістіон дав доручення Мінприроди забезпечити належний супровід законопроекту №3603 (про запровадження басейнового принципу управління водними ресурсами). Це логічно, тому що річка не зважає на адмінмежі. І в Європі давно запроваджено такий принцип.
На Південному Бузі вже впроваджують басейновий принцип управління. Шляхом реформування водогосподарських організацій Миколаївської та Вінницької областей створено Південно-Бузьке басейнове управління водних ресурсів у Миколаєві. Це дало змогу змінити центр прийняття управлінських рішень у басейні для впровадження найкращих практик Європейського Союзу (в ЄС прийнято розташовувати басейнові управління у замикаючому створі головної річки басейну). У Вінницькій області утворено Вінницьке регіональне управління водних ресурсів, яке виконує функції управлінської ланки у складі Південно-Бузького басейнового управління водних ресурсів.
Привернути увагу до всіх проблем річки і допомогти у пошуку їх розв’язання покликаний і День Південного Бугу (третя субота травня), який цього року проводять увосьме.
Леонід ОЛЬШЕВСЬКИЙ
для «Урядового кур’єра»
Ми в Google+