На офіційному сайті МОЗ опубліковано для громадського обговорення законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про порядок проведення реформування системи охорони здоров’я у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві». У пояснювальній записці зазначено, що за три роки у пілотних регіонах сформувалася нова модель системи охорони здоров’я, впроваджуються нові механізми її фінансування, зокрема здійснюють виплати надбавок за обсяг і якість виконаної роботи медичним працівникам первинної ланки.

Утім, за словами начальника управління реформ системи охорони здоров’я МОЗ Костянтина Надутого, три роки — замалий термін для кардинальних змін.

— Деякі складові реформи в пілотних областях втілено повністю, інші — частково, бо не встигли сформувати умови. Скасування певних новацій, зокрема йдеться про фінансування вторинної медичної допомоги на рівні обласного бюджету, може негативно відбитися на організації медичної допомоги. Наприклад, на Дніпропетровщині й Вінниччині екстрена допомога вже понад рік доправляє пацієнтів з гострими захворюваннями не у «свою» районну лікарню, а в медичний заклад, де для лікування такого захворювання є кращі умови. При цьому в рази зменшилася потреба у виїздах фахівців з обласного центру. Тож, вважаю, роботу з напрацювання елементів нової системи надання медичної допомоги слід продовжити, — аргументував свою позицію Костянтин Надутий.

Головний експерт групи з питань охорони здоров’я «Реанімаційного пакета реформ» Зоряна Черненко теж вважає, що систему охорони здоров’я не можна реформувати за три-чотири роки.

— Нині варто тверезо оцінити сучасний стан реформування в пілотних регіонах, врахувати помилки, проаналізувати наступні кроки і бути в постійному конструктивному діалозі з громадою. Ми спільно з громадськістю, фахівцями та експертами вимагатимемо продовження чинності закону, бо зупинятися на середині шляху — це злочин, — наголосила вона.

Один із законів гальмує зміни

У свою чергу заступник директора департаменту охорони здоров’я Київської міськдержадміністрації Олександр Курмишов розповів про досвід реформування у столиці. Тут у межах пілотного проекту поліклініки переформували на два окремі заклади — консультативно-діагностичні центри і центри первинної медико-санітарної допомоги, тобто дільничну мережу виокремили у структуру, закріпили за кожною групою населення сімейного лікаря з розрахунку 1,5—2 тисячі осіб. Створено понад 100 амбулаторій.

Медики й пацієнти сприйняли нововведення по-різному. В одних амбулаторіях до цієї справи підійшли по-господарськи: роз’яснили громаді нові принципи надання медичної допомоги, залучили до консультативних прийомів вузькопрофільних фахівців, в інших — зробили все формально.

— Як наслідок, в одному районі бачимо реальне наближення первинної медичної допомоги до населення, в іншому — самі скарги і проблеми. В будь-якому разі створення центрів первинної медико-санітарної допомоги та впровадження нових методів фінансування виправдало себе. Настав час переходити до реформування наступної ланки надання медичної допомоги — вторинної, — вважає Олександр Курмишов.

За його словами, в Києві налічується 55 номерних лікарень, в яких близько 18 тисяч ліжок. Щодня 1—1,5 тисячі ліжок не зайняті. Та навіть якщо ліжко не порожнє, це не свідчить про  його ефективне використання.

— Без глибокого реформування наших стаціонарів, без принципової зміни фінансування цю проблему не розв’язати. В нас немає поняття диференціації пацієнтів. Потрібно сегментувати лікарні за спеціалізацією: з надання екстреної, планової та відновлювальної допомоги. У кожній має бути прийомне діагностичне відділення. Якщо хвороба ургентна — вжити відповідних заходів, після чого відправити пацієнта на лікування у профільну лікарню. Є поняття «терапевтичного вікна», коли є змога врятувати людині життя і не залишити її інвалідом. Наприклад, у разі інфаркту, інсульту таке вікно триває не більш як 6 годин. Щоб це запровадити, нам потрібно здійснити структуризацію, оптимізацію ліжкового фонду. Але це можливо лише за умови продовження дії пілотного проекту та ухвалення деяких нормативних актів. Чомусь під оптимізацією розуміють скорочення. Це неправильно. Скорочення ліжок не буде, але їх потрібно правильно перерозподілити. Проте нині зробити цього не можна: через популістський закон нардепа Олега Ляшка існує мораторій на будь-яку реорганізацію лікарень, — зазначив Олександр Курмишов.

В амбулаторіях працювати вигідно

Фахівці зазначають, що найефективніший вплив на стан здоров’я людей у всьому світі відбувається саме на первинному рівні. Скажімо, у Великій Британії лікар загальної практики отримує вдвічі більше за терапевта у стаціонарі. Так оцінюють його значущість для суспільства.

— За статистикою, нині в Україні 70% педіатрів — пенсійного віку. З них 30% старші 70 років. Загалом найслабшою ланкою нашої медицини були саме дільничні лікарі. Їх вважали невдахами, які не змогли знайти роботу в клініках. Але ж саме до них ішли пацієнти насамперед. Що маємо завдяки реформі? З’явилися умови для залучення до дільничної мережі кращих лікарів. Нині фахівцям іноді складно влаштуватися до деяких амбулаторій сімейного типу, бо лікарі тут легально отримують прийнятну зарплату. Пацієнт одержав право обирати лікаря, і це значний стимул для фахівця. Тобто реформа почала діяти, механізми напрацьовуємо, і якщо припинити роботу, це нікого не задовольнить, — вважає Костянтин Надутий.

Посадовець додав, що в Україні впроваджують нову модель надання медичної допомоги не лише в пілотних регіонах. Лідерами у цій роботі стали Полтавська, Закарпатська й Одеська області, які висловили бажання долучитися до пілотування. Тож міністерство пропонує продовжити дію пілотного проекту на два роки й розширити його географію на ці області.