ПРОБЛЕМА

Соціальні працівники Луганщини виявили, що у бездомних немає мотивації  до змін у житті

У Наталії — модна червона куртка, грамотна мова, спритні рухи. І — хвороблива засмага. Обвітрена шкіра обличчя людини, яка проводить на вулиці більшу частину життя.

Хто не мріє... про утриманців?

Наталії 45 років. І з червня, з першого дня, коли в Луганську відкрився Центр реінтеграції безпритульних, вона справно приходить сюди по пайок. Це банки кабачкової ікри, паштету, кільки, два пакетики «Мівіни». Наталія Вікторівна (вона воліє, аби до неї зверталися по батькові) охоче розповідає, що у неї на «утриманні» пенсіонерка-інвалід та двічі не вилікуваний від алкоголізму син хазяйки. Вона в них квартирує, а за цю послугу наповнює їхній порожній холодильник продуктами з «викидів» великого супермаркету («Знаєте, серед прострочених продуктів, які вони викидають, стільки фруктів та яєць! Можна навіть дещо відкласти для перепродажу на базарі!» — каже Наталія).

Собі жінка зазвичай залишає на цигарки та збирає гроші на квиток для поїздки до сина. Тринадцятирічний Василь росте й виховується у школі-інтернаті поблизу міста Свердловська. («Ніколи не їжджу до нього з порожніми руками, не те що дехто!» — хвалиться Наталія). Щоправда, у відповідь на моє запитання про те, що син, напевно, проситься додому, хмурить брови. Згадує про покинутий десь у Міловському районі батьківський будинок. І, ніби ненароком, розповідає:

— Якось перебираю речі в контейнері. Підходить один, молодий, у цивільному. Каже: «А ви не пробували змінити своє життя? Знайти роботу?» То я йому відповіла: «А ви поверніть колгоспи й заводи, де люди працювали!»

Сама Наталія колись у рідному колгоспі була дояркою. Потім за коханим чоловіком поїхала у Казахстан. Повернулася в Україну після 1991 року. І останній паспорт, який у неї був, — «серпасто-молоткаста» червона книжечка. Типовий випадок?

І досі  з паспортом колишнього Союзу

— Так, більшість наших клієнтів — люди працездатного віку, від 35 до 55 років. До 30% — жінки. Через одного — громадяни, які й не подумали, що потрібно було поміняти паспорт на новий, — підтверджує завідувач відділення соціальної реінтеграції комунальної установи «Луганський міський центр реінтеграції бездомних громадян» Олександр Рибалкін.

...За півроку роботи до Центру реінтеграції безпритульних  звернулося майже півтисячі бездомних, 213 з них взято на облік. Це означає, що їм видали одяг та взуття, сухі пайки. Їх відправляють на медичне обстеження і лікування. Фахівці центру готують документи для відновлення втрачених паспортів, оформлення пенсій за віком та соціальної державної допомоги, формують пакети документів для влаштування підопічних у будинки-інтернати. Аби допомогти цим людям з роботою, укладено договори про співпрацю з міським центром зайнятості населення.

Є житло,  але вони там  не живуть

— На жаль, «повертатися в життя» хочуть далеко не всі, — зауважує соціальний педагог центру Євгенія Толстих. — Не хочуть визначати свої життєві пріоритети. Не можуть адекватно оцінити свій стан та визначити власні проблеми. У багатьох нема мотивації до того, аби що-небудь змінювати.

У цьому переконалися і співробітники Ровеньківського міського відділу ГУ МВС України в Луганській області, коли проводили оперативно-профілактичну роботу, спрямовану на встановлення осіб без певного місця проживання. Як повідомляє прес-служба відомства, з’ясовувалося, що у більшості цих людей є житло, де вони зареєстровані, але там не живуть за власним бажанням. Тільки частина з них опинилася на вулиці за збігом обставин. А для інших — це спосіб життя, змінювати який вони не збираються.

За спостереженням соціальних педагогів з Луганського центру, серед причин, що перетворюють людину на безхатька, на першому місці — психологічний стан. Так звана дромоманія — схильність вести спосіб життя бродяги. Далі — алкоголізм. І тільки потім — неспроможність людини протистояти складним обставинам.

— Наше завдання — повернути людину до нормального життя, — каже Олександр Рибалкін. — Навіть розробили покрокову програму такої ресоціалізації. Індивідуальний супровід безпритульних осіб за методом «Вісім кроків реінтеграції в суспільство» включає відновлення соціально-побутових навичок, зв’язків із родичами та боротьбу з утриманськими настроями.

ДО РЕЧІ. Під час сильних морозів Луганський центр реінтеграції бездомних відкрив для них відділення нічного перебування. Гарячий душ, чисте ліжко та тарілка супу — перший крок на шляху повернення з планети безхатьків у світ людей. Адже сенс життя кожної людини — знайти дім, який — не просто стіни, і його не замінить жодна свобода….

ДОЛЯ

Віктор, 26 років. Він сирота і після дитбудинку курсував по школах-інтернатах за межами Луганщини. Потім вийшов у «велике життя», де йому було визначено місце вантажника. Звістку, що в Луганську відкрився центр реінтеграції бездомних (таких на всю Україну лише сім), «сарафанне радіо» принесло хлопцеві, коли він тягав ящики та мішки в Криму. Назбирав грошей на квиток і приїхав. По пораду. Зараз працює на кількох роботах. Співробітники центру допомогли отримати кімнату в гуртожитку. Сам зробив ремонт. Постійно телефонує — запрошує в гості, аби люди, що стали йому друзями, пораділи разом із ним добрим змінам.

Життя на вулиці  — не мед. Фото Юрія СТРІЛЬЦОВА 

ДОБРА СПРАВА

Чернігівщина. Допомогли благодійники

Євдокія ТЮТЮННИК, 
«Урядовий кур’єр»

У селищі Понорниця Коропського району, що на Чернігівщині, при відділенні територіального центру відкрито пункт гарячого харчування для 25 пенсіонерів.

Селище — колишній райцентр, і досі велике — понад 2 тис. осіб. Серед  жителів багато пенсіонерів, яким уже далеко за 70. Вони чесно і самовіддано працювали у полі та на фермі, у школі й лікарні, ними пишалася сільська громада. А тепер, коли «літа пішли з ярмарку» і дідусі з бабусями стали недужі, односельці за підтримки заступника голови Коропської райдержадміністрації Світлани Карацюби і начальника управління праці та соціального захисту населення Миколи Колодка вирішили подарувати цим достойним людям крихту радощів.

Допомогли  меценати — Злучений Українсько-Американський Допомоговий Комітет на чолі з Ларисою Лодзинською-Кий та її колегою Вірою Принько, які опікуються фінансовими витратами. Долучився до справи і добродій із Флориди Еміль Зайло. Інші благодійники подарували холодильник, посуд, надали будматеріали. Працівники територіального центру власноруч відремонтували приміщення, в якому розташували кухню та зал для харчування. Допомогли і школярі — члени гуртків районного Будинку дитячої творчості, які виготовили оздоби для стін. Тепер старенькі щоденно мають гарячу страву і тепле спілкування. 

Львівщина. Грітися запрошують до церкви

Оксана МЕЛЬНИК, 
«Урядовий кур’єр»

У Львівському центрі обліку і нічного перебування бездомних громадян безхатьки можуть не лише знайти притулок у найхолоднішу пору. Їм допоможуть розв’язати нагальні життєві проблеми: посприяти з оформленням тимчасової реєстрації, відновленням документів, майнових і житлових прав тощо. Завдяки діяльності центру вже чотири роки у Львові, наголосив міський голова Андрій Садовий, немає сумної статистики смертей через переохолодження. Під час сильних морозів центр працює у посиленому режимі. Зігрітися безхатченки можуть і в церквах міста. Місце на нічліг і теплий обід пропонує отець Зіновій Хоркавий з церкви Матері Божої Володарки України.

Особлива увага — дітям вулиці. Працівники соціальних служб просять львів’ян та жителів області інформувати їх або міліцію про дітей у під’їздах, підвалах та горищах, на вокзалах: для них облаштовано місця у дитячих притулках та кризових центрах.

Також підрозділи обласного управління МНС обладнали 4 пункти обігріву. В одному з них, на площі Двірцевій, «прописався» Василь Іванович, який через квартирних аферистів уже 25 років живе на вулиці. А тут його і чаєм зігріють, і нарешті він добре утеплився: одна небайдужа львівська родина принесла сюди багато добротних речей, тож для нього знайшлося і тепле пальто, і черевики.

Херсонщина.  Потерпають від відключення електроенергії

Петро КВАСНИЦЬКИЙ 
для «Урядового кур’єра»

Понад тисяча безпритульних, а також інші категорії нужденних отримали різноманітної допомоги на суму понад 100 тис. грн у холодну пору від червонохрестівців Херсонщини. Для безхатченків організовували гаряче харчування, надавали  теплі речі, ліки тощо.

Однак, як зауважив голова обласної організації Товариства Червоного Хреста Леонід Соболь, у деяких сільських районах області, де бездомних громадян немає, проблем не менше. Адже з усіх багатств у їхніх підопічних — тільки дах над головою. Тож для них дуже доречними були теплий одяг, взуття, продукти. Усе це зібрали під час акцій «Допоможи пережити зиму ближньому» та «Сонечко в долонях». А з настанням холодів червонохрестівці обійшли своїх підопічних, аби з’ясувати, яка допомога потрібна. Особливу увагу звернули на тих, хто потерпає від відключень електроенергії, централізованого опалення.