5 травня новостворений Сумський добровольчий батальйон уперше виїхав у місто Тростянець, де впродовж дня більш як 60 волонтерів розбирали завали біля центральної лікарні, якій особливо дісталося від рашистів. Як пригадує радник голови Сумської ОВА Микола Шульга, який відповідає за організацію роботи добробату, такому ентузіазму і згуртованості можна позаздрити.
Волонтери, а серед них будівельники, інженери, освітяни, державні службовці, представники духовенства, медики, працювали настільки завзято і сумлінно, що про перекури чи відпочинок ніхто навіть і не думав. Нарівні з чоловіками трудилися жінки: орудували заступами і ломами, будівельне сміття й мотлох вивозили візками, ретельно сортували металобрухт, цеглу, дерево, скло. Надвечір територію було не впізнати — настільки причепурилася, почистішала.
Той перший виїзд поклав початок широкому добробатівському руху, який за три місяці став масовим. За цей час зроблено понад 40 виїздів не тільки до Тростянця, а й Охтирки, Лебедина, Ворожби, Боромлі, інших населених пунктів, а до волонтерства долучилася майже тисяча краян.
Завали відступають
Вочевидь, так мало статися, щоб відповідальним за добробатівські рейси сумчан став Микола Шульга. Досвідчений господарник, умілий організатор, сумлінний і відповідальний — так характеризують його ті, хто з ним працює, бо пройшов добру життєву школу.
Упродовж восьми років він очолював Путивльську РДА, потім організував аграрне підприємство, має досвід роботи в будівельній галузі, адже за фахом будівельник. Коли доводиться розв’язувати десятки питань, робить це професійно і оперативно.
А цих питань не перелічити: забезпечити транспорт для перевезення людей, заправку, подбати про харчування, знаряддя праці, визначити об’єкти, узгодити дії із представниками місцевої влади, піротехнічною службою, залучити комунальну техніку тощо. Тому й високий коефіцієнт корисної дії кожного виїзду, бо фронт робіт забезпечено на всі сто. Коли ж приїжджають на об’єкт, разом з усіма бере лопату чи лом і стає до роботи.
За яким принципом набирають волонтерів? Спочатку розміщували оголошення в соціальних мережах, і охочих виявлялося більше за кількість місць в автобусі. За кілька тижнів сформувалось ядро колективу, і зараз потрапити у список вельми проблематично, тож доводиться ставати в чергу. Вік волонтерів — від 18 до 60+.
Кожен виїзд — то окрема сторінка в добробатівському літописі. Наприклад, у Лебедині доводилося розбирати завали у приватному секторі, районному відділі поліції, у Боромлі — в газовому господарстві, у Тростянці — в торговельному центрі, на залізничній та автобусній станціях, в Охтирці — в міській раді, житлових багатоповерхівках.
Головне, що після таких приїздів колись захаращені ділянки стають зовсім іншими — не такими, як до війни, однак нагадують про мирне життя.
Долучилися Ромни
За сумським прикладом добровольчий батальйон сформовано в Ромнах. Його учасники працюють у приватному секторі. Як розказує організатор добробату Вадим Лаврик, роменці допомогли багатьом жителям приватного сектору Тростянця, Лебедина, Боромлі, а у Ворожбі працювали три дні поспіль.
Як розповідає голова Боромлянської ОТГ Василь Романіка, допомога роменців неоціненна. Добробатівці працьовиті, дисципліновані. Якби не вони, то громаді довелося б дуже важко. Три тижні рашистської окупації призвели до того, що тепер у селі потребують оновлення 82 будинки та 80 квартир у двох двоповерхівках. Боромляни домовилися із французькими інвесторами, які зголосилися відновити 15 будинків. Тепер у громаді готують відповідну проєктно-кошторисну документацію, щоб інвестиції мали належну основу.
А тим часом, за словами Вадима Лаврика, роменський добробат, який уже став однією великою родиною, готується до нових виїздів.
Із перших днів у його лавах 68-річний Володимир Кущ — очільник місцевого осередку ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Серед активістів і молодь: Максим Яровий, Юлія Репа, Андрій Івко, подружжя Оксана та Олександр Гірко.
До роменських волонтерів уже звертаються по допомогу в ремонті житла жителі навколишніх сіл: комусь потрібно полагодити дах, комусь — встановити нові вікна чи двері, ще комусь — відремонтувати паркан. Добробатівці не відмовляють — намагаються підтримати, щоб селяни не залишалися сам на сам зі своїми проблемами.
Діяльність сумських та роменських активістів високо оцінює керівник Сумської ОВА Дмитро Живицький, який, до речі, за першої ж можливості виїжджає разом із сумчанами на розбирання завалів. За словами волонтерів, Дмитро Живицький залучає до роботи у складі батальйонів своїх заступників, керівників та представників департаментів, управлінь, підрозділів ОДА, які працюють нарівні з усіма.
Така вже склалася традиція у волонтерському русі: тут немає керівників чи начальників, а є величезне бажання допомогти тим, хто цього особливо потребує.
Безпека понад усе
Як каже речник ГУ ДСНС України в Сумській області Олег Стрілка, перед тим, як добробатівці приїжджають розбирати завали, об’єкт ретельно обстежують піротехніки, адже небезпека чатує на кожному кроці. Фахівці прослуховують не тільки завали, а й прилеглу територію, аби стовідсотково гарантувати, що немає мін, снарядів, гранат, інших боєприпасів.
Після визволення Тростянця на Привокзальній площі можна було побачити розкидані численні металеві осколки, що свідчило про наявність вибухонебезпечних предметів. У приватному секторі обсяги піротехнічних робіт зростають — потрібно оглянути кожен квадратний метр подвір’я, городу, інших потенційно небезпечних ділянок.
Але навіть коли добробатівці починають розбирати завали, поруч завжди піротехнік. Запровадили просте правило: якщо у волонтера виникає найменший сумнів стосовно виявленого підозрілого предмета, він підіймає руку, запрошуючи де себе фахівця.
Чи трапляються такі ситуації? Наприклад, через кілька днів після того, як на одному з об’єктів попрацювали волонтери, із глибини ще не розібраного завалу з’явився снаряд. Це швидше виняток, ніж правило, однак він змушує бути максимально уважними та обережними.
Ось так усі гуртом допомагають Сумщині якомога швидше навести чистоту й порядок на територіях громад.