СВЯТО

Сьогодні Україна відзначає День захисника Вітчизни

Це свято особливе з багатьох причин, і не лише тому, що дісталося, так би мовити, нам у спадок з колишніх часів, які нині прийнято гудити. Вся річ у закладеній у нього суті, бо якщо не зважати на певні історико-політичні нюанси епохи, захищати рідну землю у всі часи було святим обов’язком кожного громадянина, справою честі і гідності мужніх людей, справжніх патріотів своєї країни. А якщо так — воно було, є і буде символічним зв’язком між багатьма поколіннями захисників Батьківщини.

Знову-таки, якщо відкинути другорядні політичні колізії, стає очевидним, що вся багатовікова історія нашої держави грунтувалася на таких непересічних чеснотах, як мужність і героїзм, доблесть та слава, відвага і самопожертва. Саме завдяки воїнам—захисникам Вітчизни всіх поколінь, на чию долю випало стільки випробувань, горя і крові, Україна щоразу вставала з колін, долала, здавалося б, непоборні перепони на довгому і тернистому шляху свого розвитку. Це вони, пересічні, як тепер кажуть, люди-воїни всіх поколінь, здавна, ще з часів Запорозької Січі, боронили нашу країну від всіляких зайд і «визволителів». Тому й шанує їх народ і шануватиме завжди.

За великим рахунком, звання захисника Вітчизни не можна однозначно прив’язувати до однієї, скажімо, статі — це свято справді всенародне. Але так уже повелося, що, маючи на увазі одну з головних чоловічих «функцій» — захищати рідну землю, цього дня прийнято вітати переважно чоловіків. І ветеранів, і нинішніх ратників, і, зрештою, всіх, хто мав, має або буде мати хоч якийсь стосунок до Збройних сил, яким випала чи ще випаде доля вписати нові сторінки в літопис української армії.

Не випадково вчора Прем’єр-міністр Микола Азаров зустрічався одночасно і з ветеранами, і з військовими ліцеїстами, яким завтра належить гідно продовжувати славні традиції дідів і батьків, доводити всьому світу, що українці — нація якою мірою миролюбна, такою — й горда та свободолюбна.

Особливим це свято є для нинішніх військовослужбовців — і з огляду на наведені вище причини, і з тих завдань, що сьогодні стоять перед військовиками. Задеклароване державою реформування своїх Збройних сил вимагає не менших за притаманні нашим попередникам чеснот і не меншого патріотизму. А то й більшого, бо взялися за велику і дуже потрібну справу, абсолютно тотожну захистові своєї Вітчизни. 

Про Збройні сили максимально прозоро і доступно

ОБОРОНОЗДАТНІСТЬ. За усталеною традицією саме до Дня захисника Вітчизни Міністерство оборони оприлюднило щорічне видання «Біла книга – 2012. Збройні Сили України», підготовлене в рамках реалізації засад демократичного цивільного контролю над Збройними силами.

— Це вже восьме видання, в якому максимально відкрито викладено якісні та кількісні показники діяльності Збройних сил. Його наклад становить десять з половиною тисяч примірників, що майже у півтора раза більше, ніж торік, — презентуючи книгу, зазначив перший заступник міністра оборони України Олександр Олійник. При цьому посадовець уточнив, що завдяки оптимізації видавничих ресурсів заощадження коштів на її підготовку та видання становить 80 тисяч гривень.

Головною особливістю 2012 року стало формування правових засад державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони та військового будівництва, наголосив Олександр Олійник. Було завершено розробку концептуальних документів, що стали основою оборонного планування, а саме нові редакції Стратегії національної безпеки і Воєнної доктрини України, Стратегічний оборонний бюлетень та Концепція реформування і розвитку Збройних Сил на період до 2017 року. А прийнята урядом Державна цільова оборонна програма розвитку озброєння та військової техніки ЗСУ на 2012–2017 роки стала основою військово-технічної політики. До речі, програма має і значний соціальний аспект, адже до її виконання залучаються понад160 підприємств вітчизняного ВПК, що забезпечує роботою близько 40 тисяч громадян країни.

Вже у цьому році на підставі означених документів підготовлено проект головних програмних завдань на середньострокову перспективу — Державну програму реформування і розвитку Збройних сил на період до 2017 року, яка найближчим часом буде подана Президенту України на затвердження, повідомив перший заступник міністра оборони.

Задекларовані в ній заходи як серйозні, так і амбітні, адже на першому плані висуваються мобільність реформованої армії і швидкість реагування на будь-які загрози. В тому, що вони реальні, немає сумніву, тим паче, що минулого року зроблено вагомі кроки в цьому напрямку — завдяки збільшенню фінансового ресурсу оборонного відомства підвищено рівень оснащеності ЗСУ озброєнням та військовою технікою, а також удосконалено польовий, повітряний і морський вишкіл особового складу. Це стало можливим за підтримки уряду та ефективної діяльності Міністерства оборони щодо управління ресурсним забезпеченням Збройних сил, підкреслив Олександр Олійник.

Офіцерська виправка закладається змолоду

Олена ОСОБОВА,
«Урядовий кур’єр»

ТРАДИЦІЇ. В Луганську відбувся перший кадетський бал. Пройшов він у колонній залі обласної ради та облдержадміністрації, а його дебютантами стали учні обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою «Кадетський корпус імені героїв «Молодої гвардії» й учениці Луганської школи-гімназії № 30.

Тон такому шляхетному зібранню задали начальник ліцею Валерій Ємбаков та директор школи-гімназії Ліна Вокалова, які першими закружляли на паркеті. Усе було, як мало бути: яскраве віяло вечірніх суконь і формені мундири, політ музики й витончені танцювальні па. Це й зрозуміло, адже кодекс поведінки справжніх офіцерів залишається незмінним у всі часи. Тож кадети вчилися відповідати поняттю еліта суспільства, в тому числі й вишукано кружляти гімназисток у вальсі, полонезі та мазурці.

Спостерігаючи, як елегантно вальсують підлітки, наставники вочевидь згадували власну молодість. А ще говорили про експеримент, який хотів би провести начальник кадетського корпусу. За словами Валерія Ємбакова, йому хотілося б узяти дві групи учнів і одну навчати без комп’ютерів, із традиційними предметами та фізпідготовкою, другу — з повним комп'ютерним «сервісом». «Підозрюю, що хлопці з першої групи будуть не тільки здоровішими, а й розвиненішими інтелектуально й морально. Вони краще говоритимуть, логічніше викладатимуть свої думки, будуть вдумливими й послідовними в рішеннях», — вважає Валерій Ємбаков. Чому?

Для присутніх на балу начальник відкрив «таємницю»: юнаки відточували танцювальні рухи три місяці. Жоден віртуальний відеотренажер тут би не допоміг. І навряд чи створені такі комп'ютерні ігри, що змусили б так яскраво виблискувати усмішками партнерів по танцях.

…Колонна зала тепер чекатиме на наступне подібне свято: планується, що кадетський бал стане для Луганська традиційною подією напередодні свята захисників Вітчизни.

ПРЯМА МОВА

Що означає для вас День захисника Вітчизни?

Олександр ГАЛУНЕНКО,
Герой України, заслужений
льотчик-випробувач СРСР:

— Для мене День захисника Вітчизни завжди був професійним святом. Починав літати на військових літаках. І коли після Чернігівського військового училища льотчиків потрапив служити до Молдавії, 23 лютого ми завжди святкували, бо, крім бойового чергування, планових польотів не було. Вважаю, що країна, яка має армію, обов’язково повинна відзначати День захисника Вітчизни. Святкують же свої професійні свята вчителі, медики, металурги?

Тепер у цей важливий для всіх військових лютневий день я зустрічаюся з друзями-ветеранами. І хоч багато хто нині ратує за контрактну армію, яка з точки зору бойової готовності більш виграшна, ніж строкова служба, я позитивно ставлюся до сучасної вітчизняної строкової армії. Вона нині є школою виховання хлопців, які часто кинуті напризволяще батьками і суспільством. Тут вони отримують спеціальність, виховують бойовий дух та стають відповідальними й справжніми чоловіками. 

Станіслав КОЧУБИНСЬКИЙ,
заслужений тренер України:

— Захищати Вітчизну можна по-різному. За великим рахунком і піклування про сім’ю та рідних, передовсім матерів, дружин, дітей — захист найдорожчого — а отже, маленької батьківщини.

Для нас, вихованців армійської футбольної школи, служба нерозривно була пов’язана з футболом. І свій обов’язок ми виконували, захищаючи кольори клубів та збірної. А ще 23-го лютого у мене день народження, тому це свято завжди подвійне. 

Анатолій МАТВІЙЧУК,
народний артист України:

— Повертаючись у свою шкільну і студентську юність, пригадую те святкове збудження, що панувало серед представників чоловічої статі, адже дівчата вітали нас, часто це було зворушливо. Ми особливо не заглиблювалися тоді в політичний підтекст того свята…

Сьогодні ми живемо фактично у зовсім іншій країні. Нам відкрилася наша правдива історія — реальна, жорстока, безжальна. І це позначилося на ставленні до деяких свят. Звичайно ж, я за День захисника Вітчизни — проте іншого дня і з іншим наповненням! Патріотами якої вітчизни маємо бути нині? Безумовно, України! З її сумними і знаменними датами, з її справжніми, невигаданими героями, без фальшивої військової романтики та ідеологічних штампів.

Дата цього свята, напевно, теж має бути іншою, ближчою до наших реальних подій. Та й поняття захисника Вітчизни набуває день у день глибшого змісту. Сьогодні це людина, яка щодня готова до останнього відстоювати свої цінності: історичну правду, рідну мову, культуру, землю і свій інформаційний простір. Боронити свою землю від очевидних і прихованих недругів. Робити це не заради власної вигоди, а заради нових поколінь, всього українського народу. Гадаю, таке свято буде найдорожчим для кожного українця… 

Віктор ПАВЛІК,
заслужений артист України:

— День захисника Вітчизни — це пам’ятне свято для всіх, хто служив у лавах Радянської армії, хто приймав присягу за Радянського Союзу. У мене багато спогадів про службу. Щодня щось траплялося. Але чогось надто цікавого не було. На моєму сайті ж написано: я служив в армії у 1984–1986 роках, під час служби створив ВІА «Міраж-2». Тобто це паралельно — служив і створив ансамбль. Колектив виступав перед військовослужбовцями, був учасником та переможцем різноманітних пісенних конкурсів. А цього дня не святкуватиму, бо нічого не святкую, крім Різдва Христового. 

Олександр БІТТНЕР, Олена ОСОБОВА "Урядовий кур'єр"