ТЕЛЕПРОЕКТ 

Відомий  актор і режисер після 30-річної перерви побував у рідному місті, щоб знятися у фільмі про відомих дніпропетровців
 

У рідних місцях зірку світового кіно не забули і зустрічали тепло й душевно. Родіон Нахапетов приїхав до Дніпропетровська для участі у телепроекті про відомих дніпропетровців, який знімає один із всеукраїнських телеканалів.

«Він людина м’яка, добра — такий самий, як і його герої», — сказала про актора його дружина Наталія Шляпнікофф. Справді: щирий, відкритий, розумний, без жодних ознак пихатості. На численних зустрічах із земляками Родіон Рафаїлович поводився однаково просто, на будь-які запитання відповідав відверто і тактовно.

    

Студент ВДІКа Родіон Нехапетов у Дніпропетровську з чарівними учасницями свого драматичного гуртка. Фото з архіву дніпропетровського телетеатру

Про «вступ до професії» і бабусині чуні

«Я був сором’язливий, нерішучий, хотів вступати до Нахімовського училища, однак пропустив рік, — згадує він. — Але по сусідству жив чудовий актор Дмитро Бразинський,  який запросив мене у драматичний гурток. Він перший повірив, що я можу стати актором».

Коли Радік (так Нахапетова називали у дитинстві і досі звуть близькі друзі) готувався вступати до Інституту кінематографії, збирався читати на прослуховуванні Єсеніна. Але Дмитро Бразинський порадив уривок з повісті Горького «Дитинство», де дідусь вчить Альошу Пєшкова грамоті. Екзаменатори звернули увагу на 16-річного Нахапетова.

«Зараз думаю, що все невипадково, є закономірність у тому, кого ми зустрічаємо. Дуже вдячний Бразинському за підказку, акторське чуття. Він і сам був прекрасний артист, талановитий педагог, любив дітей», — каже Родіон Рафаїлович.

На зустрічі зі школярами 34-ї дніпропетровської школи, яку він закінчив, Нахапетов з болем згадував про важкі післявоєнні часи: «Ми жили бідно, свого кутка не мали. Бабуся навчилася шити капці, їх називали чуні. І я в них ходив до школи. Одного разу завуч Надія Гаврилівна Кравченко — мудра була жінка — приходить з коробкою до класу і каже: «Ми всі знаємо, як нелегко дісталася Перемога. Серед нас є Радік Нахапетов. Подивіться, в якому він взутті. Ми даруємо йому від школи черевики». Всі на мене подивилися. Ті радість і водночас сором пам’ятаю й досі».

Однокласник Нахапетова Микола Масляєв розповів мені, що в школі майбутній відомий кінорежисер учився добре, був спокійним, не розбишакою. «Захоплювався літературою, — каже пан Микола. — Я теж трохи ходив до драмгуртка, разом грали у «Чіполліно».

Родіон Рафаїлович із хвилюванням ходить по сцені Будинку культури машинобудівників і згадує, що, окрім синьйора Помідора, ролей на ній він зіграв багатенько: і дідусів, і військових, і ведмедиків, і піонерів. «Бразинський змушував мене і в агітбригаді виступати, щоб я посмілішав, — згадує Нахапетов. — Акустика тут чудова!» І раптом співає: «Дивлюсь я на небо…».

У новомосковській загальноосвітній школі № 7 з інтернатним відділенням діти довго не відпускали Радіона Нехапетова (коли мати хворіла  на туберкульоз , маленький Радіон перебував у новомосковському дитбудинку, який не зберігся). Фото автора

Про маму, Леніна і батька

У музеї 34-ї середньої школи є стенд, присвячений учителям — учасникам Великої Вітчизняної війни. Є там і фотографія мами Родіона Нахапетова — Галини Антонівни Прокопенко, піонервожатої, а потім — учительки української мови. Галина Прокопенко була учасницею підпільної організації «Родіна». Саме на честь товаришів-підпільників вона дала ім’я  синові — Родін, яке згодом літредактор стрічки, де знімався Нахапетов, перетворила на Родіон.

Він уже давно мріє зняти стрічку про подвиг свої матері. Про те, як 21-річна Галина Прокопенко в 1943 році переходила лінію фронту, щоб передати в діючу армію відомості про розташування фашистських військ, зібрані партизанами і підпільниками. Завдання дівчина виконала. Але  якою ціною!

«Розраховували, що цей шлях займе 3—4 літніх тижні. Але він затягнувся на півроку. Випробування неймовірні: вона пережила концтабір, згвалтування. Тим більше, була вагітною. Тому, не усвідомлюючи цього, я також пройшов з мамою цей шлях і мені важливо пройти його символічно ще раз. Сценарій фільму вже готовий, сподіваємося на допомогу Київської студії ім. Довженка, хочу знімати на Дніпропетровщині, де все для мене рідне», — вважає режисер.

У 20-річному віці Родіону Нахапетову випала, як на ті часи, велика честь: у дилогії Марка Донського «Серце матері», «Вірність матері» грати роль молодого Леніна. Багато годин молодий актор висиджував в Інституті марксизму-ленінізму, вивчаючи особистість Володимира Ульянова, його звички. Протягом двох років витримував грим по 5 годин щодня.

«Коли мама помирала — а вона важко хворіла, — ця роль була їй як подарунок. Те, що син знімається на великій кіностудії в Москві у такій почесній ролі, напевно, додало їй ще рік життя. Я вважав, що граю Леніна не тільки для того, щоб прославитися, але й щоб підтримати цим свою матір».

З батьком Родіона Нахапетова його мама познайомилася у партизанському загоні. Після війни чоловік повернувся до Єревана, де на нього чекала інша сім’я. «Батько нам не допомагав. Мама говорила, що він загинув у бою. Тільки згодом дізнався правду, — розповідає актор. — Батько був хорошою людиною, але мав іншу родину. А мама не хотіла руйнувати її, бо в нього був син, потім народився другий. Я не тримав на тата зла, відокремив його від свого життя. Коли побував в Єревані, знайшов зведеного брата. Той розповів, що всі вони знали актора Нахапетова, але не знали, що він родич. Тільки за два роки до смерті важкохворий батько розповів, що мав під час війни другу сім’ю і що я його син. Я побував на кладовищі і, звісно, пробачив його».

Про Шукшина і Бредбері

Перший фільм, в якому знявся Родіон Нахапетов ще студентом, був «Живе такий хлопець» Василя Шукшина. «Він побачив мене у ВДІКу, коли в екзаменаційному уривку я грав Болконського, і запросив на зйомки. Ця картина для мене дуже важлива, — відповідає на моє запитання про зйомки у Шукшина Родіон Рафаїлович. — Василь Шукшин був чудовим актором з дуже розвиненим почуттям правди. При ньому не можна було фальшивити, його чуття реального життя дуже допомагало, не давало збитися. Хоч яким був образ — негативним чи позитивним — Шукшин умів показати людину в усіх її проявах».

«Іноді стає страшно, — веде далі актор, —  коли був юним, планів було менше, а тепер у мене 5 сценаріїв. І вже думаєш, що поставити у першу чергу, щоб вистачило сил завершити». Нахапетов мріє зняти фільм за книжкою Рея Бредбері «Вино з кульбабок». Ще навчаючись на режисерському факультеті, зняв короткометражний музичний фільм за цією повістю. Попри сувору заборону автора, Наталія Шляпнікофф показала студентську роботу Рею Бредбері. Той подивився, заплакав і сказав: «Передай чоловікові, що я його люблю за те, що він зняв такий прекрасний фільм. Хотілося б, щоб він зробив і повнометражку». Так видатний письменник підштовхнув Родіона Нахапетова написати сценарій за його твором. Фільмом зацікавився відомий продюсер Майк Медовий (має 8 Оскарів, останній — за «Чорний лебідь»), а на одну з головних ролей планують запросити або Бреда Пітта, або Джорджа Клуні. 

Про дружину

Свою другу дружину Родіон Нахапетов називає жінкою, яка має на нього великий вплив останні 20 років. «Вона віруюча людина, це для мене дуже важливо. Крім того, ми працюємо разом. Наталя — продюсер усіх моїх фільмів», — розповів Родіон Рафаїлович.

Наталія Шляпнікофф росіянка, яка народилася в Китаї в місті Харбін. Туди з Далекого Сходу після революції емігрували її бабуся та дідусь. Потім сім’я перебралася в Чилі, а згодом — до США. З майбутнім чоловіком Наталія познайомилася, коли студія «ХХ століття Фокс» придбала стрічку режисера «На сході ночі». Це був перший радянський фільм, куплений Голлівудом. Пані Наталя запропонувала Нахапетову стати його агентом в Америці. А згодом їхні ділові стосунки перетворилися на особисті.

Про українське кіно

«Мені важко стежити за українським кінематографом поза Україною, — каже Родіон Нахапетов. — Роблю це тільки на фестивалях. На жаль, багатьох митців, яких знав, уже немає — Леоніда Осики, Юрія Іллєнка, у якого я знімався і якого знаю більше як видатного оператора. Я вчився у нього роботі зі світлом».

ДОВІДКА «УК»

Родіон НАХАПЕТОВ. Народився 21 січня 1944 року в м. П’ятихатки Дніпропетровської області. Закінчив акторський та режисерський  факультети ВДІКу у Москві. Дебютував у картині В. Шукшина «Живе такий хлопець». Знімався у фільмах «Ніжність», «Закохані», «Раба кохання», «Пароль не потрібен», «Торпедоносці» та інших. Режисер кінострічок «З тобою і без тебе», «Не стріляйте в білих лебедів», «Парасолька для молодят», «Росіяни у місті ангелів», «Зараження» та інших. Автор книжки спогадів «Закоханий». З 1988 року працює у США, де організував і очолює кінокомпанії RGI Productions та Homeland Productions. З 2003 року працює і в Росії. Разом з дружиною  організував Фонд допомоги хворим дітям.

Народний артист РРФСР. Лауреат Державної премії, володар срібної медалі ім. О. Довженка, медалі Ханжонкова, призу «Золота німфа» в Монте-Карло за кращий сценарій тощо.